Населення Танзанії

Населення Танзанії. Чисельність населення країни 2015 року становила 51,045 млн осіб (27-ме місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність танзанійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 36,39 ‰ (17-те місце у світі), смертність — 8 ‰ (99-те місце у світі), природний приріст — 2,79 % (14-те місце у світі) .

Населення Танзанії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 51,045 млн осіб
Густота 60,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,54 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,79 %
Народжуваність 36,39 ‰
Фертильність 4,89 дітей на 1 жінку
Смертність 8 ‰
Смертність немовлят 42,43 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 44,34 %
 • 15–64 років 52,69 %
 • старіші за 65 років 2,97 %
Середня тривалість життя 61,71 року
 • чоловіків 60,34 року
 • жінок 63,13 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 1,01 чол./жін.
після 65 років 0,75 чол./жін.
Етнічні групи
Нація танзанійці
Мови
Офіційна суахілі, англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Танзанії, станом на 2015 рік, дорівнює 36,39 ‰ (17-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,89 дитини на одну жінку (17-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 34,4 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,5 року, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Танзанії 2015 року становила 8 ‰ (99-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,79 % (14-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Танзанії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Танзанії становить 17,6 року (219-те місце у світі): для чоловіків — 17,3, для жінок — 17,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 61,71 року (192-ге місце у світі), для чоловіків — 60,34 року, для жінок — 63,13 року[1].

Вікова структура населення Танзанії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 44,34 % (11 428 872 чоловіка, 11 205 695 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 19,59 % (4 999 410 чоловіків, 4 999 503 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 29,61 % (7 588 196 чоловіків, 7 524 554 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 3,49 % (772 258 чоловіків, 1 010 744 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,97 % (648 851 чоловік, 867 799 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 23,8 року, жінки — 18,9 року, загалом — 21,4 року (дані за 2010 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 60,4 особи/км² (157-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Танзанія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 31,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,36 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Дар-ес-Салам (столиця) — 5,116 млн осіб, Мванза — 838,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,54 ‰ (136-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 153,1 тис. біженців з Бурунді, 61,09 тис. з Демократичної Республіки Конго[1].

Танзанія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
народи банту
  
 99%
азіати, європейці і араби
  
 1%

Головні етноси країни: народи банту (більше 130 племен) — 99 %, інші (азіати, європейці і араби) — 1 % населення; занзибарські араби і араби мішаного походження на острові Занзибар. Пердставником нілотських народів є малочисельний народ аси, напівкочове плем'я мисливців-збирачів, що мешкають на північному заході країни.

Українська діаспора

Мови
Мови Танзанії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
суахілі
  
 %
англійська
  
 %
арабська
  
 %
мови банту
  
 %

Офіційні мови[4]: суахілі (лінгва франка Східної Африки), англійська (мова бізнесу, діловодства й вищої освіти). Інші поширені мови: арабська (Занзібар), велика кількість місцевих регіональних мов народів банту.

Релігії
Релігії в Танзанії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
 61.4%
мусульмани
  
 35.2%
місцеві вірування
  
 1.8%
інші
  
 0.2%
атеїсти
  
 1.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 61,4 %, іслам — 35,2 %, місцеві вірування — 1,8 %, інші — 0,2 %, не сповідують жодної — 1,4 % (станом на 2010 рік)[1]. Майже усе населення острова Занзібар сповідує іслам.

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 70,6 % дорослого населення (віком від 15 років, що вміють читати й писати англійською, арабською, або суахілі): 75,9 % — серед чоловіків, 65,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 3,5 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (37-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 8 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2013 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,03 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 5,6 % від ВВП країни (81-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 42,43 ‰ (49-те місце у світі); хлопчиків — 44,47 ‰, дівчаток — 40,33 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 398 випадків на 100 тис. народжень (23-тє місце у світі)[1].

Танзанія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, гарячка Рифт Валлі, шистосомози, лептоспіроз, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 1,49 млн хворих на СНІД (6-те місце в світі), це 5,34 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (12-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 46,1 тис. осіб (4-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,9 % (156-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 13,6 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 77,2 % населення в містах і 45,5 % в сільській місцевості; загалом 55,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 31,3 %, в сільській місцевості — 8,3 %, загалом по країні — 15,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2002 рік, дорівнює 5,18 км³ на рік, або 144,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 10 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 89 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 93,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 87,6 %; частка осіб похилого віку — 6,2 %, або 16,1 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 67,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2,8 %, верхній дециль — 29,6 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 37,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 24 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 71 %, у сільській місцевості — 4 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,734 млн унікальних інтернет-користувачів (51-ше місце у світі), що становило 5,4 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 26,11 млн осіб (26-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2002 рік)[1]. 2,815 млн дітей у віці від 5 до 17 років (21 % від загальної кількості, без врахування населення Занзібару) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 5,8 %, серед юнаків — 4,5 %, серед дівчат — 7,2 % (120-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Ціль наркотрафіку афганського героїну та південноамериканського кокаїну, що прямує до Східної Африки морським і повітряним транспортом. Важливим пунктом на цьому шляху слугує острів Занзібар. У минулому наркоторговці наймали танзанійських кур'єрів для контрабанди наркотиків з Ірану й Східної Азії[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Танзанії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Танзанії[7]
Рік Населення Зміна
1950 7 650 000 —
1960 10 074 000 +31.7%
1970 13 605 000 +35.1%
1980 18 687 000 +37.4%
1990 25 485 000 +36.4%
2000 34 021 000 +33.5%
2010 44 793 000 +31.7%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Tanzania : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.