Населення Туркменістану

Населення Туркменістану. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,231 млн осіб (120-те місце у світі)[1]. Чисельність туркменів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 19,4 ‰ (89-те місце у світі), смертність — 6,13 ‰ (158-ме місце у світі), природний приріст — 1,14 % (106-те місце у світі) .

Населення Туркменістану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 5,231 млн осіб
Густота 11,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,84 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,14 %
Народжуваність 19,4 ‰
Фертильність 2,09 дітей на 1 жінку
Смертність 6,13 ‰
Смертність немовлят 36,82 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 26,14 %
 • 15–64 років 69,48 %
 • старіші за 65 років 4,38 %
Середня тривалість життя 69,78 року
 • чоловіків 66,77 року
 • жінок 72,93 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
15–64 років 0,89 чол./жін.
після 65 років 0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Нація туркмени
Найбільший етнос туркмени
Нацменшини узбеки, росіяни
Мови
Офіційна туркменська
Також у побуті російська, узбецька

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Туркменістані, станом на 2015 рік, дорівнює 19,4 ‰ (89-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,09 дитини на одну жінку (109-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 48 % (станом на 2006 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 24,6 року (оцінка на 2006 рік)[1].

Смертність у Туркменістані 2015 року становила 6,13 ‰ (158-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,14 % (106-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Туркменістану, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Туркменістану становить 27,5 року (141-ше місце у світі): для чоловіків — 27, для жінок — 28 років[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 69,78 року (157-ме місце у світі), для чоловіків — 66,77 року, для жінок — 72,93 року[1].

Вікова структура населення Туркменістану, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 26,14 % (692 800 чоловіків, 674 638 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,66 % (517 312 чоловіків, 510 945 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 42,57 % (1 104 066 чоловіків, 1 122 896 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,25 % (178 925 чоловіків, 200 501 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,38 % (99 878 чоловіків, 129 460 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,6 року, жінки — 23,3 року, загалом — 24 роки (дані за 2006 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 11,4 особи/км² (219-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Туркменістан високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 50 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,94 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Ашгабат (столиця) — 746,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,84 ‰ (163-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні мешкає 7,12 тис. осіб без громадянства[1].

Туркменістан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2003 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
туркмени
  
 85%
узбеки
  
 5%
росіяни
  
 4%
інші
  
 6%

Головні етноси країни: туркмени — 85 %, узбеки — 5 %, росіяни — 4 %, інші — 6 % населення (оціночні дані за 2003)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Туркменістану (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
туркменська
  
 72%
російська
  
 12%
узбецька
  
 9%
інші
  
 7%

Офіційна мова[4]: туркменська — розмовляє 72 % населення країни. Інші поширені мови: російська — 12 %, узбецька — 9 %, інші мови — 7 %.

Релігії
Релігії в Туркменістані (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 89%
православні
  
 9%
інші
  
 2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 89 %, православ'я — 9 %, інші — 2 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,8 % — серед чоловіків, 99,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3 % ВВП країни, станом на 2012 рік Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 11 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,0 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,1 % ВВП країни (190-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 36,82 ‰ (60-те місце у світі); хлопчиків — 44,13 ‰, дівчаток — 29,14 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 42 випадків на 100 тис. народжень (89-те місце у світі)[1].

Туркменістан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 18,8 % (125-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 9,2 % (оцінка на 2006 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2012 року мало 89,1 % населення в містах і 53,7 % в сільській місцевості; загалом 71,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 98,2 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 27,95 км³ на рік, або 5,752 тонни на одного мешканця на рік: з яких 3 % припадає на побутові, 3 % — на промислові, 94 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 47,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,7 %; частка осіб похилого віку — 6,1 %, або 16,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 0,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 31,7 % (станом на 1998 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 785 тис. унікальних інтернет-користувачів (133-тє місце у світі), що становило 15 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,305 млн осіб (118-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 48,2 %; промисловість і будівництво — 14 %; сфера послуг — 37,8 % (станом на 2004 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 11 % працездатного населення, 2013 року — 10,6 % (125-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для наркотиків з Афганістану, що прямують до Російської Федерації й Західної Європи; прекурсорів до Афганістану[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Туркменістану докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Туркменістану
Рік Населення Зміна
1950 1 211 000 —
1960 1 593 000 +31.5%
1970 2 188 000 +37.4%
1980 2 861 000 +30.8%
1990 3 668 000 +28.2%
2000 4 800 000 +30.9%
2010 4 913 000 +2.4%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[7].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Turkmenistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.