Нестор (Доненко)

Єпископ Нестор, (в миру Миколай Миколайович Доненко , нар. 20 лютого 1958, м. Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР)  архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), єпископ Ялтинський, вікарій Сімферопольської єпархії, настоятель Покровського храму в смт. Ореанда (Автономна Республіка Крим).

Єпископ Нестор (Доненко)
Єпископ Нестор (Доненко)
Єпископ Ялтинський, вікарій Сімферопільської єпархії
з 25 вересня 2018
Церква: Російська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Павло (Кратіров) – 1923 рік [1]
тимчасовокеруючий Джанкойською єпархією
з 16 листопада 2021
Церква: Російська православна церква (Московський патріархат)
 
Альма-матер: Одеська духовна семінарія
Діяльність: священнослужитель
Тезоіменитство: 9 листопада
Ім'я при народженні: Доненко Миколай Миколайович
Народження: 20 лютого 1958(1958-02-20) (63 роки)
м. Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 30 червня 1991
Чернецтво: 13 червня 2018
Єп. хіротонія: 27 вересня 2018

Тезоіменитство 9 листопада (27 жовтня за старим стилем в день пам'яті прп. Нестора Літописця).

Життєпис

Народився в м. Бердянськ Запорізької області в родині службовців — батько - адвокат, мати - лікар.[2]. У 1974 році став регулярно відвідувати богослужіння і брати участь в церковних Таїнствах. У 1976 році вступив до Харківського художньо-промислового інституту на скульптурне відділення. Після закінчення інституту в 1981 році працював в Художньому фонді Сімферополя. Брав участь у всесоюзних і міжнародних виставках.

З 1983 року ніс послух читця в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Сімферополя. З 1985 року став цікавитися усним церковним переказом. Для чого здійснював поїздки по різним регіонам країни у пошуках свідків церковних подій першої половини ХХ століття.

У 1989 році вступив до Спілки художників СРСР. З 1990 року - член Національної спілки художників України.

30 червня 1991 року був висвячений у сан диякона, а 7 липня того ж року - в сан священника.

З 31 липня 1991 року ніс послух у Свято-Троїцькому соборі м. Сімферополя. У 1993 році призначений настоятелем Покровського храму в смт. Ореанда (Автономна Республіка Крим).

З 1991 року викладав на курсах катехізації в єпархіальному духовному училищі, згодом - викладач Таврійської духовної семінарії. Активно брав участь в богословських та історичних конференціях. Щорічно робив доповіді в Свято-Тихонівському інституті за результатами архівних досліджень по Українській церковній історії першої половини ХХ століття.

У 1993 році воведений у сан протоієрея.

У 1996 році закінчив Одеську духовну семінарію.

З 1995 року ніс послух в Синодальній комісії УПЦ по канонізації новомучеників і сповідників ХХ століття. В цей же час вів дослідницьку роботу в різних архівах СБУ, а також в державних архівах. Результатом цієї роботи стали книги, присвячені подвигу новомучеників і сповідників ХХ століття.

13 червня 2018 року пострижений у чернецтво з ім'ям Нестор в честь прп. Нестора Літописця.

У 2018 році возведений у сан архімандрита.

Рішенням Священного Синоду УПЦ (МП) від 25 вересня 2018 року був призначений єпископом Ялтинським, вікарієм Сімферопольської єпархії.[3] Хіротонія була звершена 27 вересня 2018 року у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври. Її очолив митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський) . Йому співслужили митрополити Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець), Вишгородський і Чорнобильський Павел (Лебідь), Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук), Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич), архієпископи Бучанський Пантелеймон (Бащук), Ровеньківський і Свердловський Пантелеймон (Поворознюк), Городницький Олександр (Нестерчук), Обухівський Іона (Черепанов), Бородянський Варсонофій (Столяр), єпископи Баришівський Віктор (Коцаба), Білогородський Сильвестр (Стойчев), та духовенство Києво-Печерської Лаври.[4]

16 листопада 2021 року очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський) призначив єпископа Нестора тимчасовокеруючим Джанкойською єпархією[5].

Політичні погляди

Як з’ясувала Релігія в Україні, новий вікарний архиєрей - єпископ Нестор (Доненко) - теж відомий як фігурант листування Кирила Фролова, лідера "Асоціації православних експертів" (АПЕ), куди входять священики і миряни РПЦ і УПЦ (МП), з Патріархією РПЦ і Адміністрацією Президента РФ. Протоєрей Микола Доненко рекомендувався Фроловим в загальному списку "проросійських сил" в Україні, які могли б стати партнерами руху "Український вибір" Віктора Медведчука.[6]

Нагороди

Церковні

1992 - набедреник, камилавка, наперсний хрест

1995 - палиця

1996 - хрест з прикрасами

1997 - орден прп. Нестора Літописця

2000 - ювілейна медаль «Різдво Христове — 2000»

2003 - митра

2009 - служіння при відкритих Царських вратах до «Херувимської»

2013 - орден прп. Антонія і Феодосія Печерських

2015 - Другий хрест із прикрасою

2017 - орден св. князя Володимира ІІІ ступеня

2018 - орден свт. Димитрія Ростовського

Світські

2014 р. - лауреат Всеросійської премії «Хранители наследия».

2015 р. - лауреат державної премії „Республіки Крим“ [7] за книги «Ялта – город веселья и смерти» и «Новомученики Феодосии».

Опубліковані праці

  1. «Феномен христианского мученичества в истории России ХХ века: Был ли безбожным уходящий век в России?», „Московский журнал“, 1.10.1998 р.
  2. «Исповедник Димитрий Игнатенко», „Московский журнал“, 1.04.1999 р.
  3. «Митрополит Анатолий (Грисюк)», „Московский журнал“, 1.07.1999 р.
  4. «Неподдающийся: (О многих других и кое-что о себе...)», М.: вид. «Вагриус», 2000 р.
  5. «Претерпевшие до конца» - 82 с. вид. «Бизнесинформ» – 1997 р.
  6. «Наследники царства» I том - 462 с. вид. «Бизнесинформ» – 2000 р.
  7. «Наследники царства» II том - 498 с. вид. «Бизнесинформ» – 2002 р.
  8. Житие преподобномученика Парфения, игумена Кизилташского монастыря. – 56 с. вид. «Н. Оріанда» - 2007 р.
  9. «Священномученик Аркадий, епископ Бежецкий» - 591 с. вид. Дом Коктебель – 2008 р.
  10. «Новомученники Феодосии» - 318 с. вид. «Н. Оріанда» – 2004 р.
  11. «Новомученики Бердянска» - 214 с. вид. Свято-Троїцка Лавра 2005 р. (ця книга вийшла на грецькій та болгарській мовах).
  12. «Секретно» Архиепископ Лука под надзором у Советских органов – 2016 с. вид. «Бизнесинформ» Симферополь - 2004 р.
  13. «Крымская епархия под началом Святителя Луки» - 582 с. вид. «Н. Оріанда» - 2010 р.
  14. «Разработку Луки продолжаем» - вид. Сретенський монастир – 2011 р.
  15. «Крымская епархия в документах Святителя Луки (Войно-Ясенецкого) и надзирающих органов 1946-1961 гг.» - 1231 с. вид. «Н. Оріанда» – 2015 р.
  16. «Ялта – город веселья и смерти» - 672 с. вид. «Н. Оріанда» – 2015 р.

Примітки

  1. Вікарна єпархія була відновлена у 2018 році
  2. В багатьох джерелах вказується: «Після закінчення музичної школи по класу фортепіано в 1982 році вступив в Республіканську художню школу ім. Т.Г. Шевченка в Києві», але, можливо тут помилка в даті. Більш ймовірна дата вступу до художньої школи - 1972 рік.
  3. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 вересня 2018 року(Журнал №35)
  4. «У день Воздвиження Хреста Господнього Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив Божественну літургію у Києво-Печерській Лаврі» - процитовано 23.10.2019
  5. Предстоятель УПЦ МП призначив тимчасово керуючого Джанкойською єпархією - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 18 листопада 2021.
  6. В УПЦ (МП) висвятили нового єпископа для Криму — процитовано 24.10.2019
  7. Територія Автономної Республіки Крим, яка тимчасово окупована Російською Федерацією

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.