371-ша піхотна дивізія (Третій Рейх)

371-ша піхотна дивізія розпочала процес формування 17 лютого 1942 року в Кельні в VI-му військовому окрузі під час 19-ї хвилі мобілізації Вермахту, але невдовзі підрозділи були перекинуті до Бельгії, де в районі Беверло (Берінген) тривало формування дивізії. На укомплектування з'єднання надходив особовий склад підрозділів 306-ї, 321-ї, 711-ї, 716-ї та 719-ї дивізій, котрі перебували на той час у Північній Франції, Бельгії та Нідерландах.

Карта положення сторін напередодні початку операції «Кільце». 371-ша дивізія оборонялась на південному фланзі оточеного угруповання Вермахту

Зенітний підрозділ кулеметів MG-34 на автомобільній базі зі складу 371-ї дивізії під час боїв на підступах до Сталінграду

Німецькі солдати ведуть вуличні бої в Сталінграді. 23 вересня 1942

На початку червня 1942 року дивізію передислокували до Краматорська на південний фас німецько-радянського фронту, де вона увійшла до складу IV-го армійського корпусу генерал від інфантерії В. фон Шведлера.

З липня 1942 року 371-ша дивізія брала активну участь у наступі на Ворошиловград, в операції «Фішрайер», наступі німецького Вермахту на Сталінград. Вела наступальні бої на Дону, за станиці Ніколаєвську й Владимировську. Німецькі підрозділи неодноразово атакували село Абганерове, що знаходилося на середньому обводі оборонного рубежу на підступах до Сталінграду й стало ареною запеклих боїв. Бої за цей населений пункт тривали 17 днів — село кілька разів переходило з рук в руки. Потім частини дивізії билися на південних підступах до Сталінграду, за Бекетівку, Стародубівку проти військ 62-ї та 64-ї радянських армій.

У результаті проведення стратегічного наступу Червоної армії у листопаді 1942 року виявилася в оточенні з іншими формуваннями 6-ї польової армії генерал-полковника Ф.Паулюса. Тримала оборону на південному фланзі оточеного угруповання, де протягом грудня 1942 — січня 1943 вела запеклі бої. Дивізія розгромлена у ході операції «Кільце». Разом з нею капітулювали в цілому двадцять німецьких дивізій: 14-та, 16-та і 24-та танкові, 3-тя, 29-та і 60-та моторизовані, 100-та егерська, 44-та, 71-ша, 76-та, 79-та, 94-та, 113-та, 295-та, 297-ма, 305-та, 376-та, 384-та, 389-та піхотні дивізії. Крім того, здалися румунські 1-ша кавалерійська і 20-та піхотна дивізії. У складі 100-ї єгерської здався хорватський полк. Також капітулювали 91-й полк ППО, 243-й і 245-й окремі батальйони штурмових гармат, 2-й і 51-й полки реактивних мінометів.

26 січня 1943 року її командир генерал-лейтенант Р.Штемпель, бачачи неможливість прориву з оточення та знищення усього з'єднання, покінчив життя самогубством.

Повторне формування 371-ї піхотної дивізії розпочалося у лютому 1943 року в Каллаку, у французькій Бретані. Пізніше її передислокували до західної частини півострову в Юельгоа, де вона протягом весни-літа 1943 року виконувала завдання з протидесантної оборони західного узбережжя окупованої Франції. Гарнізони з'єднання стояли в бретанських містечках Морле, Понріє, Бель-Іль-ан-Терр, Каре-Плуге, охороняли канал Нант-Брест.

На початку жовтня 1943 року 371-шу дивізію терміново перекинули до Італії в район В'яреджо та Креспіна-Лоренцана. Протягом жовтня-листопада з'єднання обороняло адріатичне узбережжя Італії від ймовірного вторгнення союзних армій у смузі Пйомбіно-П'єтразанта-Чечина.

18 листопада 1943 року її у спішному порядку перекинули до Хорватії, де вона у складі III-го танкового СС СС-обергрупенфюрера Ф.Штайнера та XV гірського корпусів генерала від інфантерії Е.фон Лейзера діяла проти югославських партизанів у гірській місцевості[1][2].

У січні 1944 року 371-шу дивізію у черговий раз перекидають на Східний фронт у район Житомира, де включають до складу 4-ї танкової армії. Дивізія брала активну участь у зимових битвах в Україні, билася під Жмеринкою, Кам'янець-Подільським, у березні-квітні сприяла прориву з оточення 1-ї танкової армії генерала Г.-В. Губе з Кам'янець-Подільського котла. З літа 1944 — бої в Польщі в ході Львівсько-Сандомирської та Вісло-Одерської операцій в районі м. Тарнів, Баранова-Сандомирського, Кракова.

Згодом відступала південною Польщею, далі до Моравії, де взимку-весною 1945 змагалася з радянськими військами в Моравсько-Остравській операції. Урешті-решт капітулювала Червоній армії у травні 1945 року під містом на території Богемії під Дойче-Брод.

• Бельгія, Франція (лютий — червень 1942);
• Східний фронт (південний напрямок) (червень — жовтень 1942);
• Східний фронт (Сталінград) (жовтень 1942 — січень 1943);
• Франція (лютий — листопад 1943);
• Італія, Словенія (листопад — грудень 1943);
• Хорватія (грудень 1943 — січень 1944);
• Східний фронт (південний напрямок) (січень 1944 — лютий 1945);
• Польща, Чехословаччина (лютий — травень 1945).

• Донбаська операція (1942)
• 502-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх)
• Орловська операція
• Ворошиловградська операція (1943)
• Піхотна дивізія Вермахту
• Список антипартизанських операцій в Хорватії

• 371. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• 371. Infanterie-Division. на axishistory.com. (англ.)
• 371. Infanterie-Division. на okh.it. (італ.)
• 371. Infanterie-Division(нім.)
• 371. Infanterie-Division (UNIT HISTORY)

• Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201—280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
• Samuel W. Mitcham. German Order of Battle, 291st 999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions, and Special Divisions in WWII. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)