Новий Люблинець
Новий Любл́инець (пол. Nowy Lubliniec) — село в Польщі, у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 498 осіб (2011[1]). Розташоване на 7 км на північ від містечка Чесанів. До села належали присілки: Мельники, Дубрівка, Тепили, прокині, Острівки, Жари, Кутні, Обліс.[2]
Село
 Координати 50°16′ пн. ш. 23°04′ сх. д.
|
Історія
Єжи Язловецький у 1569 році заснував на території села Старий Люблинець нове поселення — Воля на Селищах; воно з часом стало називатись Новий Люблинець.[3]
На 1 січня 1939 року в селі проживало 2 610 мешканців, з них 2 450 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 60 євреїв і 80 поляків[4]. Село входило до ґміни Чесанів Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон.
На 1942 рік в Новому Люблинці діяла українська 7-класна вечірня школа.
Надалі поляки почали терор проти українців. 3.09.1944 поляки вбили 15-річного Григорія Денеку. 10.10.1944 польська міліція заарештувала 30 жителів села і відвела їх у с. Руда Рожанецька де вірогідно цієї ж ночі розстріляли. 2.02.1945 поляки вбили 50-річного Івана Качора, 12.02.1945 польською міліцією вбитий Іван Кіт, 27.02.1945 убитий 25-річний Михайло Артемович, 15.03.1945 — 19-річна Марія Денека, 35-річні Дмитро Ступак і Козій Іван, 42-річний Іван Колега. 23.03.1945 польське військо і польська міліція вбили 37 жителів села. Загалом убито 86 осіб, ще шестеро тяжко поранені, пограбовані всі селяни, зграбовано з селян 213 корів, 181 коня, 281 голову дрібної рогатої худоби, 143 800 кг збіжжя.[5] Українське населення внаслідок виселення українців у 1945 році в СРСР і депортації в 1947 році в рамках акції Вісла на понімецькі території Польщі[6] вбите або вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі села в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 261 | 63 | 180 | 18 |
| Жінки | 237 | 47 | 146 | 44 |
| Разом | 498 | 110 | 326 | 62 |
Релігія
Перша дерев'яна церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа в Новому Люблинці стояла вже в 1571 році.
Наступну дерев'яну церкву в селі побудовано у 1670 році. У 1770 році її було поновлено. Далі були прибудовані бічні нави. У 1841-1844 роках замінений ґонтовий дах на бляшаний. Церква простояла до 1915 р., коли згоріла під час війни. Поруч із нею в 1906-1908 роках будувалась нова за проектом Василя Нагірного, освячена єпископом Костянтином.
До Першої світової війни парафія в селі належала до Любачівського деканату, а після 1918 року — Чесанівського деканату Перемишльської єпархії.
Після депортації українців Церква Преображення Господнього[8] перетворена на костел.
Відомі люди
Народилися
- Шиманський Іван (псевдо.: «Шум»; 15 травня 1911,[9] за іншими даними — в 1913[10][11] — 5 вересня 1947[10] (за іншими даними — 7 вересня 1947)[11], бункер в лісі біля села Монастир Любачівського повіту) — військовий діяч, сотник УПА, командир сотень «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» ТВ-27 «Бастіон» Військової округи-6 «Сян» групи УПА-Захід, постійний заступник командира куреня «Месники» Івана Шпонтака (псевдо «Залізняк»).
- Іван Пилипець (16.06.1864 — 8.06.0836, Скалат) — повітовий комендант Української державної жандармерії в Теребовлі в 1918-1919 рр.[12]
Померли
- Василенко Петро (1921, Війтовці — 21 травня 1946) — український поет, публіцист, редактор підпільних видань. Псевдоніми — П. Василенко-Волош, Петро Гетьманець, Петро Полтавець.
- Комарницький Йосиф (1852—1920) — греко-католицький священик, доктор богослов'я, церковний письменник, викладач, декан богословського факультету і ректор Львівського університету (1896—1897), член митрополичої консисторії, соборний та почесний крилошанин Львівської капітули.[13]
- Дмитро Дзьоба—"Сурмач" (*1921 — †21 травня 1946) — провідник земель північної Перемишльщини і Ярославщини[14].
- Шклянка Григорій — сотник УПА, командир сотні «Галайда ІІ» ТВ-12 «Климів», ВО-2 «Буг».
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новий Люблинець
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Нестор Козій, Юрій Судин, Чеслав Герон. Поселення Любачівщини і суміжні поселення Томашівщини. Короткий довідник. — Львів : Українська академія друкарства, 2014. — 71 с. Сторінка 29
- Кущак Д. Історія села Люблинець Новий… — С. 13.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 46.
- Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. /. Відп. ред. та упоряд. В. М. В'ятрович. — Т. 2, с. 932.
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Кущак Д. Історія села Люблинець Новий… — C. 17.
- Іваник, 2012, с. 276 «Евіденційний листок старшин і підстаршин УПА куреня «Месники» за 20 жовтня 1946».
- Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2017.
- До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума», Наше слово, Ярослав Стех, ІСТОРІЯ № 24, 16.06.2013
- Літопис Червоної Калини, 1938, № 9, с. 23.
- Кущак Д. Історія села Люблинець Новий… — С. 31.
- Іван ДРАБЧУК. Загибель «Сурмача» — «Галичина», 29 серпня 2017 року.
Посилання
- Lubliniec 1.) Nowy (po rusku Lubłynieć nowyj) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 436. (пол.)
- Apokryf Ruski (пол.)
- 110 років церкви в Люблинці Новому
Література
- Кущак Д. Історія села Люблинець Новий. — Львів : Свічадо, 2010. — 560 с. — ISBN 978-966-395-408-0.
- Нестор Козій, Юрій Судин, Чеслав Герон. Поселення Любачівщини і суміжні поселення Томашівщини. Короткий довідник. — Львів : Українська академія друкарства, 2014. — 71 с. Сторінки 29-30.