Новоселиця (Шепетівський район)

У «Словнику географічнім Королівства Польського» зазначено, що Новоселиця вперше фігурує, як населений пункт із трьох дворів, який у 1583 році належав православному українському магнату князю Костянтину-Василю Острозькому. В інвентарі тих же Острозьких від 1601 року, який був створений після спустошливого татарського нападу, згадується село Новоселиця як таке, що було повністю спалене татарами. Інвентар 1620 року фіксує 28 будинків і тринадцять людей, забраних в ясир татарами. Південно-східна Волинь здавна потерпала від татарських набігів. Недарма народ прозвав невеличку річечку, що перетинає дорогу Полонне — Новоселиця, Різанкою, у пам'ять про козацько — татарські бої, «різанину».

З 1648 року Новоселиця входила до Полонської сотні козацького Волинського полку в Українській державі Богдана Хмельницького.

На початку XVII століття Новоселиця перебувала у власності князів Острозьких. 1620 року в селі був православний священик і церква, а 1716-го було збудовано нову церкву Різдва Ісуса Христа. Церква була дерев'яна, з дерев'яною ж дзвіницею. 1884 року закладено нову дерев'яну церкву.

Влітку 1893 року новоселицький палац княгині Гагаріної відвідала Леся Українка. У 1885 році село було центром Велико-Новоселицької волості (Новоград-Волинського повіту).

1897 року в Новоселиці був збудований цукровий завод. (У 1941 році був підірваний при втечі військами СРСР, щоб не дістався фашистам. Після Другої Світової війни комуністична влада завод не відбудувала).

За переписом 1911 року в селі було 4380 мешканців, шпиталь при цукровні, дві крамниці. Цукровня виробляла 248 тис. пудів річного продажу цукру, відгодовувалися породисті воли, була земська випозичальня сільськогосподарських машин.

Як і решта Полонщини, Новоселиця пережила більшовицьке засилля, Визвольні змагання 1917—1921 рр, три Голодомори: 1921-1923 років, 1932-1933 років, та 1946-1947 років, сталінські репресії та Другу світову війну.

В часи Голодомору 1932—1933 років, у Малій Новоселиці та Великій Новоселиці померло 550 людей, багато заможних сімей, які жили переважно за рахунок власної праці, було розкуркулено і примусово вивезено до Сибіру, їх будинки, худобу та робочий інвентар реквізовано в колгосп.

Понад 400 чоловіків — мешканців села були мобілізовані до Червоної Армії протягом 1944—1945 рр, з них загинуло 333. Пам'ятники загиблим односельцям а також 62-м бійцям Червоної Армії встановлено біля приміщення колишньої сільської ради та на повороті дороги до Котелянки.

З 1875 року в Новоселиці почало діяти однокласне народне училище Міністерства народної освіти. Наприкінці XIX ст. на території села діяли церковно-приходська та дві «міністерські» школи. Всі вони були трьохрічні. Лише в 1916 р. на території цукрового заводу була відкрита вища початкова школа (чотирирічна). Проіснувала вона до 1925 року. В 1922 р. ще одна трьохрічна початкова школа була реорганізована в чотирирічну. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення в 1924—1925 рр. почав працювати лікнеп. В 1929 році в Новоселиці була відкрита семирічна школа. Після звільнення села від німецько-нацистської окупації, на початку 1944 року почала працювати семирічна школа в с. Велика Новоселиця та початкові школи в Малій Новоселиці та Червоній Новоселиці. В 1953 році на території Червоної Новоселиці була відкрита середня школа.

З 1967 р. було заплановано розпочати будівництво триповерхової середньої школи на 640 місць в центрі села, поблизу 8-річної середньої школи (великоновоселицької). Завдяки зусиллям керівництва району, колгоспу ім. Мічуріна та директора школи Українця Гліба Яковича в 1986 році нова школа почала працювати, прийнявши учнів середньої та неповносередньої школи. Колишня середня школа (червононовоселицька) припинила своє існування. Деякий час ще працювала початкова (малоновоселицька) школа, але, з вирішенням проблеми підвозу дітей до нової школи, а також тому, що віддати своїх дітей на навчання погодилося лише декілька сімей, вона була закрита. На 2010 рік в селі працює Новоселицький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ліцей», у якому навчається 300 учнів та працює 37 вчителів, діє 2 ліцейних класи біолого-хімічного профілю. У 2008 році ліцею присвоєно ім'я нашого земляка — першого в історії Голови Конституційного суду України Леоніда Юзькова.

Протягом перших 10 років цього століття припинили існування колгосп ім. Мічуріна та бурякорадгосп «Новоселицький» які були основним місцем роботи та джерелом заробітку для більшості дорослого населення Новоселиці.

На 01.01.2010 з мешканців села працювало 857 чоловік, на обліку в Полонському центрі зайнятості перебувало 29 осіб. Зараз частина мешканців села працюють в Полонному та Новоселиці, проте багато людей їздять на роботу в Київ та за межі України.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

На сьогодні заасфальтовано 90 % вулиць села. У 2007 році, за сприяння земляків у м. Києві, голови Полонської РДА Бученка Анатолія Миколайовича, державними коштами було підведено газопровід середнього тиску від села Прислуч до південно-східної околиці Новоселиці. Коштами та зусиллями створеного мешканцями села кооперативу з газифікації було прокладено понад 50 км внутрішніх газопроводів і село було газифіковано. В Новоселиці працює 14 закладів торгівлі. Діє лікарська амбулаторія та три ФАПи. Село має пряме автобусне сполучення з Старокостянтиновом, Шепетівкою, Хмельницьким, Кам'янець-Подільським, Житомиром, Києвом.

Населення 2 769 мешканців (станом на 1 січня 2015). За національністю — українці та поляки.

Костел Фатимської Матері Божої

Після розпаду СРСР та відновлення державної незалежності України в селі відновлюється релігійне життя.
Станом на 2019 рік в селі проживають віряни ПЦУ, УПЦ МП, римо-католики, протестанти, Свідки Єгови.

Люди, які народились, відвідували, мешкали у Новоселиці.

• Острозький Василь Костянтин (* 2 лютого (12 лютого) 1526 — † 13 лютого (23 лютого) 1608) — князь (син Острозького Костянтина Івановича), український магнат, воєвода Київський, маршалок Волинський, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.
• Леся Українка (*13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський — †19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. В 1893 році гостювала у графині Гагаріної в Новоселиці, про що писала мамі в листах.
• Юзьков Леонід Петрович (*28 січня 1938, Новоселиця — †2 березня 1995, Київ) — український учений-правознавець, доктор юридичних наук, перший голова Конституційного суду України. Народився в Новоселиці, закінчив Новоселицьку школу (тепер — Новоселицький ліцей ім. Л. П. Юзькова).
• Парлюк Анатолій Федорович (1936 р. н., Новоселиця) — медик, невролог (м. Київ).
• Клімов Федот Іванович (1894 — †1988., Новоселиця) — садовод-мічурінець, все життя прожив і пропрацював в Новоселиці. Виводив нові сорти плодових дерев. В пам'ять про нього залишилось 200 гектарів саду. Був нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора.
• Хіміч Олександр Трохимович (1914 — †1989., Новоселиця) — агроном, голова к-пу ім. Мічуріна, нагороджений орденом Леніна.
• Шамрай Євген Федорович (1912, Новоселиця — †1981) — доктор біологічних наук, професор (м. Київ), лауреат Ленінської премії.
• Корніюк Ніна Миколаївна (1957 р.н., Новоселиця) — доцент кафедри алгебри і аналізу Кам'янець-Подільського державного університету, відмінник освіти України.
• Михайленко Ганна Станіславівна (1954 р.н., Новоселиця) — економіст, директор ЗапорізькоЇ філії Національної академії статистики та аудиту.
• Тирановець Володимир Іонович(1936 р.н., Новоселиця) — кандидат ветеринарних наук, доктор філософії, доцент Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С. Г. Гжинського, ним опубліковано понад 120 наукових праць.
• Філонюк Тетяна Анатоліївна (1984 р.н., Новоселиця) — майстер спорту України з легкої атлетики, член збірної команди України з легкої атлетики, багаторазова чемпіонка України, учасниця чемпіонатів світу та Європи, учасниця Олімпійських Ігор у Пекіні 2008 р.
• Вальчук Федір Самуїлович (1943 р.н., Новоселиця) — професійний моряк, все життя віддав своїй глибокій мрії — морю, улюбленій професії, всебічно підтримує новоселицьких земляків у Одесі, завжди надає притулок у своїй родині, часто допомагав абітурієнтам одеських ВУЗів. Після дальніх рейсів його завжди вабило до рідної Новоселиці, яка виростила і провела його у довгу життєву дорогу. Село щоразу з радістю приймало свого Одіссея.
• Яремов Іван Васильович (24 лютого 1929, Новоселиця -4 березня 1999, Львів) — український художник.

У північно-західній частині села, на правому березі річки Хомори розміщений Великоновоселицький парк — пам'ятка садово-паркової архітектури державного значення.

На північній околиці села, на березі річечки Різанки, обіч дороги Новоселиця—Полонне споруджений пам'ятний знак на честь українських козаків, які вели тут кровопролитні бої з татарами, обороняючи рідний край.

Музей історії села Новоселиця. Фрагмент експозиції

За переказами, на східній околиці села, по дорозі до Котелянки, розташовувалася козача сторожова вежа. Сама споруда до наших днів не збереглася, є лише насип, на якому стояла вежа. На сільському кладовищі в південно-східній частині села встановлений пам'ятний знак мешканцям села — жертвам Голодомору 1932—1933 рр.(Фото пам'ятного знаку).^{[недоступне посилання з липня 2019]}

На південній околиці села, праворуч від дороги на Хмельницький, розташований пам'ятний знак на честь військовослужбовця армії СРСР Олександра Димніча, мешканця села, який героїчно загинув під час радянської інтервенції до Афганістану. На фасаді Новоселицької школи-ліцею встановлено меморіальну дошку пам'яті О.Димніча.

У вересні 2012 року до Дня Незалежності України в приміщенні сільського Будинку Культури за сприяння сільського голови Сідорського Валентина було відкрито Музей історії села Новоселиця.[1]

• Інвентар маєтків князів Острозьких 1620 р.

• Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии», т.3, Почаїв, 1888
• І.Ворончук. «Володіння князів Острозьких на Східній Волині». Київ-Старокостянтинів, 2001
• Цинкаловський Олександр, «Стара Волинь і Волинське Полісся», Вінніпеґ, 1986
• Коваленко Сергій. Полонне//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Том 2. — Київ: Видавництво «Стікс», 2008.

• Паспорт Новоселицької сільської ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Новоселицька школа (Фейсбук-спільнота)
• Погода в селі Новоселиця Погода в Новоселиці
• Свідчення очевидців про Голодомор (в тому числі село Новоселиця)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Новоселиця // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 392. (пол.)
• Мартиролог

1. Новоселицька бібліотека-філія. Процитовано 11 вересня 2021.