Ож'є Гіслен де Бусбек

Ож'є Гіслен де Бусбек
фр. Ogier Ghislain de Busbecq
гравюра Мельхіора Лорка[1], 1557
Ім'я при народженні Ogier Gisleen van Busbeke
Народився 1522(1522)
м. Комін, Фландрія, тепер — Франція
Помер 28 жовтня 1592(1592-10-28)
Сен-Жермен-су-Каї, Франція
Країна  Фландрія
Національність фламандець
Діяльність письменник, ботанік, дипломат
Alma mater Падуанський університет
Мова творів латина[2]
Роки активності 1554–1592
Жанр епістолографія
Magnum opus «Чотири листи про турецьке посольство» або «Турецькі листи» (1581)
 Ож'є Гіслен де Бусбек у Вікісховищі

Ож'є́ Гісле́н де Бусбе́к (нід. Ogier Gisleen van Busbeke, фр. Ogier Ghislain de Busbecq, нім. Ogier Ghislain de Busbecq; *1522(1522) — †28 жовтня 1592) — фламандський письменник, ботанік і дипломат на службі у трьох поколінь австрійських монархів — братів Карла V і Фердинанда I, сина Фердинанда — Максиміліана II та онука — Рудольфа II. Колекціонер старожитностей. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в Анкарі[3]. Дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана[4]. Посприяв ввезенню із Туреччини до Західної Європи деяких видів рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема, тюльпан, бузок, кінський каштан, а також — ангорські кози[5].

Біографія

Народився 1522 року в місті Комін у Фландрії. Незаконнонароджений син Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, лицаря зі старовинного фламандського роду, і Катерини Геспіль, яка, як припускають дослідники, була служницею[6].

Виріс у батьківському замку в містечку Бусбек. Навчався у містах Вервік та Комін.

1536-го, в 13 років, вступив до університету в місті Левен, зареєструвавшись під іменем Ож'є Гіслен де Комін. Удосконалював освіту в кращих університетах Європи — в Парижі, Венеції (зокрема, навчався у гуманіста Джованні Баттісти Егнаціо[7]), Болоньї та Падуї[8]. Під час навчання, в основному, зосереджувався на вивченні літератури, права та медицини[9]. Великий вплив на нього зробили ідеї Еразма Ротердамського[6]. Сучасник де Бусбека, Людовіко Гвіччардіні, стверджував, що Ож'є знав сім мов: фламандську, латину, французьку, італійську, німецьку, іспанську та «слов'янську»[6] (не уточнюючи, яку саме; ймовірно, хорватську[10]).

1540[11] року указом німецького імператора Карла V Габсбурга був визнаний законним сином Георга Гіслена де Бусбека[12].

За прикладом батька і діда — обрав державну службу. Влаштувався до Фердинанда I, брата Карла, який у той час керував Австро-Угорщиною і Чехією.

1550 року — супроводжував до Англії посла Фердинанда дона Педро де Кастілья.

З 1554 року — працював при посольстві Фердинанда в Англії, був присутній на одруженні Філіпа II Іспанського і Марії Англійської і передав поздоровлення Фердинанда нареченим.

Посол в Османській імперії

Наприкінці 1554 року — погодився змінити посла Габсбургів у Османській імперії Петра Мальвецці, який повернувся до Австрії смертельно хворим після ув'язнення у тюрмі за наказом султана Сулеймана I і, за припущеннями дослідників, тортур. Таке поводження з послом призвело до погіршення і без того напружених відносин Священної Римської і Османської імперій[12].

23 листопада — виїхав до Константинополя. Зі своєю свитою відправився в екіпажі з Відня в Буду, звідти — по Дунаю до Белграда, а потім — по суші через Ниш, Софію і Адріанополь до Константинополя, куди прибув 20 січня 1555 року. Султан Сулейман I в цей час подорожував Малою Азією. Після трьох тижнів очікування — вирішив поїхати слідом за ним. Вирушив через Анкару, а 7 квітня — наздогнав султана в Амасьї і отримав у нього аудієнцію. Зміг передати Сулейману послання Фердинанда й отримати відповідь — пропозицію перемир'я на пів року. Хоча метою дипломатичної місії де Бусбека було укладення довготривалого миру[12].

У липні 1555 року — повернувся до Відня, щоб вручити імператору Карлу V відповідь султана. У листопаді того ж року — залишив Відень і на початку 1556 року — знову прибув до Константинополя, де залишався майже 7 років — обіймав посаду посла в Османській імперії. Зробив опис тріумфального повернення до Константинополя османського флоту після переможної битви при Джербі 1560 року. Також займався делімітацією кордону між володіннями Карла V і Османської імперії на спірній території Трансильванії. Цьому перешкоджав візир султана, Рустем-паша. Лише за його наступника, Семіз Алі-паші, справа почала просуватися[8].

У 1562 році — дипломатична місія де Бусбека завершилася: він домігся підписання султаном договору про восьмирічне перемир'я між двома імперіями. Хоча Габсбурги й мали виплатити туркам велику контрибуцію, а також — визнати їх ставленика в Трансильванії, угорця Яноша Заполья[8].

У кінці серпня 1562 року — виїхав із Константинополя. Спочатку поїхав до Відня, потім — до Франкфурта-на-Майні, де 21 листопада представив договір наступнику Карла — імператору Фердинанду I — для підписання.

Фландрія і служба при дворі

Закінчивши дипломатичні справи, повернувся у Фландрію, де за час його відсутності, 1559 року, помер його батько.

Навесні 1563 року — призначений до числа придворних імператора Фердинанда. Незабаром після цього син Фердинанда, майбутній імператор Максиміліан II, відправив де Бусбека супроводжувати своїх синів — Рудольфа та Ернста — до двору Філіпа II в Іспанії[13].

1564 року — посвячений у лицарі.

З 1 січня 1567 року призначений вихователем чотирьох синів імператора Максиміліана: Матвія, Максиміліана, Альбрехта та Венцеля. Жив разом із підопічними у Відні[13].

З серпня 1570 по вересень 1571 року подорожував Іспанією разом з двором Філіпа II та двома своїми вихованцями — Альбрехтом і Венцелем[13].

1570 року як сенешаль супроводжував ерцгерцогиню Єлизавету до Парижа, де вона заручилася з королем Франції Карлом IX.

До серпня 1574 року — залишався на службі управителем двох синів Максиміліана — Матвія та Максиміліана, які лишились у Відні. Також займався питанням незалежності Нідерландів[14], виконував адміністративні обов'язки, консультував імператора і керував придворною бібліотекою[13].

1574 року, за наказом імператора Максиміліана, поїхав до Парижа керувати справами овдовілої Єлизавети. Після успішних переговорів — супроводжував її до Відня взимку з 1575 на 1576 рік. Сам — повернувся до Парижа, де Рудольф II, новий імператор, призначив його управителем володінь Єлизавети. Це було непростим завданням, оскільки де Бусбеку довелося протистояти французькому королю, який хотів забрати землі[15]. Жив у Сен-Клу, містечку поблизу Парижа[10].

Остання подорож
Церква Сен-Мартен у містечку Бусбек, де поховане серце де Бусбека
2018

Після смерті Єлизавети 1592 року вирішив повернутися до Відня, але спочатку — поїхав у рідну Фландрію, у батьківський замок, який купив у свого двоюрідного брата, Карела ван Єдегеема, ще 1587 року[16]. Дорогою через Францію, де тривала війна між католиками і гугенотами, в Нормандії — був полонений бандою солдат[14]. Через день його відпустили, але пережитий стрес похитнув здоров'я 70-річного мандрівника і не дозволив продовжити подорож.

Помер 28 жовтня 1592 року (за іншими даними — 1591[17]) у замку Мейо у Сен-Жермен-су-Каї, неподалік Руану[14]. Його тіло поховали в каплиці замку. А серце — 1598 року — урочисто перепоховали у сімейній церкві в містечку Бусбек[17].

Родина

Мав єдинокровного брата Жана та трьох єдинокровних сестер — Маргариту, Жаклін та Агнес — дітей Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, від законної дружини, Мадлен де Круа[18].

Особисте життя маловідоме. За даними дослідників, ніколи не був одружений і, найімовірніше, не мав дітей[19].

Творчість і внесок

Колекціонував старожитності. За роки життя в Константинополі зібрав 260 грецьких рукописів, які пожертвував Імператорській бібліотеці у Відні[18] (зокрема, копію трактату Діоскорида про лікарські рослини[8]); багато старовинних монет, медалей[3]. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в Анкарі[3], яка повідомляла про життя і діяння римського імператора Октавіана Августа.

Вивіз із Туреччини до Західної Європи деякі види рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема тюльпан, бузок, кінський каштан[19][5], аїр[10], а також — ангорські кози. Зокрема, цибулини турецького тюльпана він послав своєму другові Шарлю де Леклюзу, який акліматизував їх у Нідерландах. Це стало початком голландської тюльпанної індустрії[5].

1581 року латинською вийшла книга де Бусбека «Чотири листи про турецьке посольство» (лат. «Legationis turcicae epistolae IV»), перевидана в 1595 під назвою «Турецькі листи» (лат. «Turcicae epistola»). Вона мала познайомити європейців з Туреччиною[3]. Це була збірка особистого листування з приятелем і колегою, угорським дипломатом Ніколасом Міхольтом, який на той час перебував у Фландрії. Листи описують пригоди де Бусбека, пов'язані з турецькою політикою, і нині є одним з основних першоджерел для дослідників османського двору XVI століття[20]. Загалом, до 1595 року — вийшло ще три видання цієї книги, а в XVII столітті вона перевидавалася ще 12 разів; з'явилися також переклади чеською (1594), німецькою (1596), фламандською (1632), французькою (1649), іспанською (1650), англійською (1694), що витримали по кілька видань[21].

Саме де Бусбек дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана. У «Турецьких листах», описуючи змагання між наложницями султана за вплив, дипломат дав суперницям імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племенен — роксолани та боспорани. Численні перевидання книги вже в XVI столітті зробили її основним джерелом інформації про Хюррем Хасекі Султан в європейських країнах і сприяли популяризації її вигаданого імені[4].

1632 року в Брюсселі латинською вийшла книга де Бусбека «Epistolae ad Rudolphum II Imperatorem e Gallia scriptae» (посмертна публікація листів Бусбека до Рудольфа II з докладним описом життя і політики французького двору) — важлива для тогочасної історії[3].

Повне зібрання творів де Бусбека з'явилося в Лейдені 1633 року, в Базелі — 1740.

Титульний аркуш
«Турецьких листів», 1595
Титульний аркуш
«Epistolae ad Rudolphum II
Imperatorem e Gallia scriptae»
1630
Ож'є Гіслен де Бусбек
гравюра, ймовірно XVII століття
Ож'є Гіслен де Бусбек
гравюра, початок XVIII століття

Вшанування пам'яті
«Ож'є де Бусбек купує в Константинополі королівський прапор Іспанії у турецьких піратів»
Ян Баптист Гюйсманс, полотно, олія, 1904
«Тут, під цією плитою, Бусбек лежить Ож'є.
Хто він? Той, хто був милий цезарям доблестю
Військовою і розумом всепроникним.
Бачив мужа цього двір імператорський
І султана палац. Мазун щастя він!
Багато він випробував, мандруючи тут і там.
У справі кожній себе Нестором він являв,
Думкою, словом багатий. Нині чертог небес
Став його вічний дах, бо в краю чужому
Якийсь воїн або злодій життя загасив його,
Так, але у небі запалилася нова ураз зірка,
Що серед ясних світил Бельгії днесь горить».

Юст Ліпсій, великому другу — найменший пам'ятник[19].
Оригінальний текст (рос.)
«Здесь, под этой плитой, Бусбек лежит Ожье.
Кто он? Тот, кто был мил цезарям доблестью
Воинской и умом, все проницающим.
Видел мужа сего двор императорский
И султана дворец. Баловень счастья он!
Много он испытал, странствуя здесь и там.
В деле каждом себя Нестором он являл,
Мыслью, словом богат. Ныне чертог небес
Стал его вечный кров, ибо в краю чужом
Некий воин иль вор жизнь погасил его,
Так, но в небе зажглась новая вмиг звезда,
Что средь ясных светил Бельгии днесь горит».

Юст Липсий, великому другу — малейший памятник.
(Перевод з латыни — М. Р. Ненароковой)

Образ у мистецтві

Примітки
  1. Підпис:«Ож'є де Бусбека, Священної Римської імперії військового радника і при турецькому султану посла, Мельхіор Лорк із Гольштейна зобразив. Константинополь, вересень-початок жовтня, 1557. Богу Охоронцю і Вождю».
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Бусбек или Бюсбек// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890—1907. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 1891. — 468 с.
  4. Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272—274. — С. 272.
  5. Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 63.
  6. Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 88.
  7. Rousseau André. Sur les Traces de Busbecq et du gotique (По слідах Бусбека та готики). — Lille: Presses universitaires de Lille, 1991. — ISBN 2865310434. — C. 9, 17. (фр.)
  8. Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62.
  9. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 205.(нід.)
  10. Spruyt B. J. Vier Een ezel te midden van apen. Vlaming Boesbeeck beschreef verblijf in Istanboel in Vier Turkse Brieven (Осел серед мавп. Фламандець Бусбек описав своє перебування в Стамбулі в «Чотирьох турецьких листах»)// Reformatorisch Dagblad. — 1996. — 3 mei (3 травня). — С. 22.(нід.)
  11. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 204.(нід.)
  12. Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 89.
  13. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 211.(нід.)
  14. Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 90.
  15. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 213.(нід.)
  16. Spillebeen Willy. Zénon versus Ogier van Busbeke. Over L'oeuvre au Noir (Marguerite Yourcenar) en Busbeke of de thuiskomst // Verslagen en mededelingen van de Koninklijke Academie voor Nederlandse taal- en letterkunde [журнал-щорічник]. — 2003. — С. 226.
  17. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 215.(нід.)
  18. Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 203.(нід.)
  19. Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 91.
  20. Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62-63.
  21. Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 274.
  22. Spillebeen Willy. Busbeke of De thuiskomst (Бусбек або повернення додому). — Leuven: Davidsfonds, 2000. — ISBN 90-6306-421-7 — 443 blz.(нід.)

Джерела

Додаткова література
  • Busbecq Ogier Ghiselin de. The Turkish letters of Ogier Ghiselin de Busbecq, imperial ambassador at Constantinople, 1554-1562 (Турецькі листи Ож'є Гіслена де Бусбека, імператорського посла в Константинополі, 1554-1562). — Baton Rouge, La. : Louisiana State University Press, 2005. — 265 с. — ISBN 0807130710.(англ.)
  • Busbecq Ogier Ghislain de. Les lettres turques (Турецькі листи). — Paris : Champion, 2010. — 426 с. — ISBN 9782745320384.(фр.)
  • Dalle Réginald Alphonse. Auger Ghislain de Busbecq, humaniste et homme de la Renaissance, miroir de son siècle (Ож'є Гіслен де Бусбек, гуманіст і людина епохи Відродження, дзеркало свого століття). — 1975. — 239 с.(фр.)
  • Huussen A. H. Het leven van Ogier Ghislain de Busbecq en het verhaal van zijn avonturen als keizerlijk gezant in Turkije (1554-1562) (Життя Ож'є Гіслена де Бусбека та історія його пригод як імператорського посланця в Туреччині (1554-1562)). — Leiden : Sijthoff, 1949. — 312 с.(нід.)
  • Martels Zweder von. Augerius Gislenius Busbequius : leven en werk van de keizerlijke gezant aan het hof van Süleyman de Grote: een biografische, literaire en historische studie met editie van onuitgegeven teksten (Ож'є Гіслен Бусбек: життя і діяльність імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного: біографічне, літературне та історичне дослідження з виданням неопублікованих текстів). — Groningen : Rijksuniversiteit Groningen, 1989. — 584 с. — ISBN 909002963X.(нід.)
  • Waele Ferdinand Jozef de. Ogier Giselijn van Busbeke, de Nederlander (Ож'є Гіслен де Бусбек, нідерландець). — Brussel : Paleis der Academieën, 1955. — 60 с.(нід.)
 Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.