Барна Олег Степанович

У жовтні 1990 року, будучи студентом 5-го курсу, брав участь у студентському голодуванні у Києві, відомому як «Революція на граніті», на теперішньому Майдані Незалежності за вихід України з СРСР.

У 1996—1999 роках був одним з організаторів страйків учителів Чортківського району. Протягом 1997—1998 років уперше в Україні організував більше 50 позовів пенсіонерів різних сіл району до суду та допомагав отримати багатомісячні заборговані пенсії. Допомагав також через суди добитися виплат до пенсій дітям війни та чорнобильцям.

У 1999 році створив Білобожницьку правозахисну групу, в якій об'єднав жителів семи навколишніх сіл проти відключення електроенергії населенню та для захисту страйкарів від переслідування правоохоронними органами. Унаслідок цих дій пішли у відставку тодішній голова Чортківської РДА та начальник районної міліції.

У 1999 році на довиборах до Верховної ради громадськість району висунула Олега Барну кандидатом у народні депутати, але він зняв свою кандидатуру заради проходження єдиного кандидата від патріотичних сил Сергія Жижка, котрого підтримував по округу разом із Славою Стецько, Віктором Пинзеником, Василем Онопенком.

У 2000 році очолив у районі акцію «Україна без Кучми». У 2001 році у Києві перед стінами Верховної Ради та Секретаріату Президента Леоніда Кучми провів акцію символічного захоронення політичних трупів «кучмократії» на знак протесту проти звільнення Віктора Ющенка з посади прем'єр-міністра.

У 2001—2002 роках за рекомендацією народних депутатів від УРП «Собор» Левка Лук'яненка та Анатолія Матвієнка очолив окружний штаб БЮТу на виборах 2002 року. У другому турі президентських виборів 2004 року був координатором, а у повторному другому турі керівником Чугуївського районного штабу від Віктора Ющенка в Харківській області. Організував односельців та жителів району для поїздки на Схід для підтримки Віктора Ющенка та на Помаранчеву революцію.

У 2002—2010 роках був Нагірянським селищним головою (дві каденції). Перебуваючи на цій посаді:

• 2004 — перекриваючи дорогу та зупинивши потяг «Москва-Софія», через Верховний Суд України довів протиправність скасування комунальних послуг сільським вчителям та довів, що цю заборгованість слід виплачувати не з сільських, а з районних бюджетів за рахунок цільових державних дотацій, чим захистив сільські бюджети від боргів держави
• у 2005 році через суд захистив бюджет селища від розкрадання коштів районною владою;
• організував людей на страйки для повернення ДП «Ягільницький кінзавод» усіх земель, домігся через міністерства та Верховну Раду роздержавлення Ягільницького кінного заводу, внаслідок чого працівники господарства та соціальної сфери домоглися права на отримання паю у 2006 році;
• у 2007 році через суд повернув селищу 194 га земель, які районна влада «передала» іншому селу, змінивши карти;
• домігся повернення у власність громади, сільської ради ряду будівель: початкової школи, лазні, ветлікарні, фермзаводського клубу. Виступав ініціатором повернення у власність місцевих громад магазинів РайСТ (колишньої райспоживспілки);
• збудував у селищі 14 вулиць з твердим та асфальтним покриттям;
• встановив вуличне освітлення та обладнання його економного використання на п'яти підстанціях.
• ліквідував сміттєзвалища у селищі, організував збір побутового сміття від населення (безкоштовно) та його вивезення;
• взяв на утримання відомчий дошкільний заклад (збанкрутілого підприємства), звільнив батьків від оплати та збільшив удвічі кількість дітей у них. Окрім роботи в селищі музичної школи сприяв організації гуртків з малювання і танців.

Через свою громадсько-політичну позицію, переслідувався владою (блокування рахунків селища у казначействі, наклепи у газеті, фабрикування кримінальних справ, незаконне затримання тощо). Та зумів захистити і себе та громаду в судовому порядку.

Порушені тодішньою владою проти Олега Барни кримінальні справи, які розвалилися у суді та були закриті:

• за організацію страйків, перекриття дороги по невиплаті піврічної зарплати вчителям району 1996 р. була порушена справа за продаж горілки зокрема і ту, яку 1993—95 рр. дали у рахунок зарплати вчителям. На суді прокурор став на сторону О. Барни;
• у 2006 році порушили кримінальну справу за те, що О. Барна дав ляпаса заступнику голови РДА, котрий відмовився спростовувати публічно поширені ним брехні щодо нібито розкрадань, які були спростовані правоохоронними органами після перевірки за вказівкою тої ж районної влади. Депутати підтримали Олега Барну. Справу було закрито;
• у 2007 році порушили кримінальну справу за нібито умисну невиплату зарплати протягом 5 місяців 60 працівникам бюджетних установ селища. Барна Олег був відсторонений від посади. Після проведення судової експертизи бюджетно-фінансової діяльності було встановлено протиправність дій служби казначейства, котра за вказівкою голови Чортківської РДА протиправно відмовлялася проводити платежі по захищених статтях. Олег Барна був виправданий та поновлений на посаді.
• у 2010 році сфабрикували та порушили кримінальну справу за нібито побиття Олегом Барною голови Чортківської РДА за роздачу останнім земель запасу селища невідомим людям без погодження із Нагірянською селищною радою. Справу передали до сусіднього Гусятинського району. Судом першої інстанції О. Барні було винесено вирок 3 роки обмеження волі. Відмовившись від послуг адвоката, Олег Барна сам добився перегляду справи апеляційним судом, сам вів свій захист, внаслідок чого вирок замінили на 1 рік умовно. Повне виправдання О. Барни вимагало б тоді притягнення до кримінальної справи тих, хто її фабрикував.

Після тяжкої автомобільної аварії у 2008 році став інвалідом 3-ї групи.[2].

Виступ біля Верховної Ради, 3 грудня 2013

Виступ біля МВС, 13 січня 2014

13 жовтня 2019 року на підставі комісії ЛКК військового госпіталя за контузію, пораненнями на Майдані Гідності 18 лютого 2014 року та травмами і хворобами, пов'язаних із виконанням завдань в зоні АТО, а також після ДТП у Києві з трамваєм 15 червня 2017 року, отримав статус інвалідності ІІІ групи, як ветеран війни.

Активний учасник Євромайдану в Чортківському районі та у Києві. Отримав поранення в голову та вибите праве плече внаслідок протистоянь 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку.

Добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, боєць 128-мої окремої гірсько-піхотної бригади, командир мінометного розрахунку (псевдо «Дядько Олег»).[3]

Кандидат у народні депутати України по Чортківському одномандатному виборчому окрузі № 167 (Тернопільська область) від «Блоку Петра Порошенка» під час виборів 26 жовтня 2014 року. За результатами голосування стає народним депутатом України[4].

Один з ініціаторів акцій протесту і перевірки ДП «Укрспирт». Серед вимог людей: зняти директора «Укрспирту» та створити комісію при Кабінеті Міністрів із залученням СБУ та прокуратури щодо розслідування діяльності Михайла Лабутіна, всім підприємствам спиртової галузі повернути статуси юридичних осіб.[5]

У своїй депутатській діяльності Олег Барна виступав:

• проти запровадження продажу землі с/г призначення: «Земля не може бути товаром ні з точки зору політекономії, ні з точки зору філософії!».
• проти імплементації у вітчизняне законодавство європейських ЛГБД стандартів, за збереження моральних християнських цінностей традиційної української родини, за заборону публічних маршів, пов'язаних із будь-якою сексуальною орієнтацією,
• проти продажу і приватизації стратегічних галузей («Укрспирт», «Укрзалізниця», «Укроборонпром», «Укренерго»),
• проти партійної системи виборів і проти фінансування партій з державного бюджету,
• за повернення національних православних святинь Почаївської та Києво-Печерської Лаври в лоно Православної церкви України, вимагав разом із депутатом Тарасом Юриком (м. Тернопіль), Олександром Дехтярщуком (м. Дубно, Рівненська область) від Міністра МВС взяти дані святині під охорону та дотримання правопорядку державними підрозділами національної гвардії та поліції України[6]. З даних питань О.Барна активно виступав з трибуни ВРУ та подавав законопроєкти[2].

Олег Барна разом з іншими депутатами-ветеранами АТО входив у депутатську групу, яка систематично брала участь у нарадах Міністра Оборони з питань розбудови та реформування ЗСУ[2].

За сприяння О. Барни було відбудовано військову частину у Чорткові та за інвестиції японського бізнесу збудовано завод Чортківська філія ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» (Повідомив Президент України Петро Порошенка на відкритті заводу у Чорткові)[2].

У 2015—2018 роках Олег Барна брав участь у Міжнародному економічному форумі у м. Криниця-Здруй (Республіка Польща), де виступав з питань безпеки, мав конфлікти із проросійськими європейськими політиками та російськими політтехнологами, які війну на Сході України оцінювали як громадянський конфлікт.[2]

У лютому 2017 року у м. Варшаві на зустрічі депутатів ВРУ із парламентарями Сейму та Міністром закордонних справ на зауваження польської сторони щодо неприпустимості героїзації С.Бандери та армії УПА, Олег Барна відповів: «Якщо ви нам хочете дорікнути С.Бандерою та УПА, то вам слід нагадати про звірства проти українців на території України вашого національного героя Пілсудського та Польської армії крайовою, зокрема щодо українців-лемків під час депортації „Вісла“, проти мого батька та дідуся зокрема. Тому залишимо минуле для істориків, а зараз нам потрібно творити спільне майбутнє, щоб протидіяти нашому спільному російському ворогу.»[2].

30 жовтня 2018 року на засіданні Ради Безпеки ООН (Нью-Йорк, США) постійний представник Російської Федерації Василь Нєбєнзя поскаржився на вислови Народного депутата України Олега Барни щодо росіян, процитувавши його: «Олега Барна на ведущем украинском телеканале, цитирую: „Русские — это не народ, это население без истории. Это байстрюки. Татаро-монгольская смесь. Народ, который постоянно у всех что-то крал“. Дослівні слова Олега Барни: „Росіяни — це не нація, навіть не народ. Це байстрюки татаро-монгольської орди без своєї історії, культури, віри, які вони постійно крали в інших народів, на яких нападали.“[2].

Рішенням влади Російської Федерації Олег Барна є нев'їзною до країни особою[2].

14 січня 2015 року Олег Барна з трибуни Верховної Ради заявив, що Путін — хуйло!. У залі було чути „ла-ла-ла-ла“.[7]

Ввечері 1 вересня 2015 р. сталася бійка пана Барни з депутатом фракції РПЛ Юрієм Чижмарем у приміщенні телеканалу „NewsOne“[8][9]. На той час Чижмарь був головою Тернопільської ОДА.

Зовнішні відеофайли
	Знову масова бійка в парламенті. Іванчук, Барна, Яценюк на YouTube // Верховна Рада. — 2015. — 11 грудня.
	Бійка у Верховній Раді: як Барна підняв Яценюка — 11.12.15 на YouTube // Голос Свободи радіо. — 2015. — 11 грудня.

Олег Барна й Арсеній Яценюк, інцидент у Верховній Раді, 11 грудня 2015

11 грудня 2015 під час виступу у Верховній Раді прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка Олег Барна, підійшовши до нього з букетом квітів, запропонував покинути трибуну. Після відмови — намагався винести прем'єра від трибуни. Перешкоджаючи Барні, деякі депутати виштовхали його за межі трибунного майданчика. Депутат від „Народного фронту“ Андрій Іванчук почав бійку, поки Євген Дейдей та Максим Бурбак тримали Барну.[10] Того ж дня абсолютна більшість депутатів фракції підтримала пропозицію виключити Олега Барну з фракції Блоку Петра Порошенка. Через два місяці депутати фракції скасували своє попереднє рішення про виключення та запросили О.Барну назад у фракцію. Регламентний комітет рекомендував Раді позбавити можливості Барну відвідувати пленарні засідання впродовж 5 засідань, але так і не виніс дане питання на засідання ВРУ.[11].

Олег Барна першим із народних депутатів виступив на засіданні ВРУ та неодноразово на Уряді України з приводу недопущення будівництва ГЕС на р. Дністер, якщо для цього не буде погодження жителів басейну ріки. Гроші від проєкту рекомендував Уряду потратити на соціально-економічний розвиток регіону[2].

У червні 2017 році на політичному ток-шоу керівник ГО „Автомайдан“ Олексій Гриценко вступив у конфлікт із Олегом Барною, звинувачуючи останнього у підтримці Президента, на що депутат пояснив свою підтримку Президента вдячністю за відродження ЗСУ та вказав на участь його батька, колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка у розпродажі і знищенні української армії.

Внаслідок цього, 13 липня 2017 року в Києві, поблизу будівлі Верховної Ради України, народного депутата Олега Барну активісти Всеукраїнської громадської організації „Автомайдан“ закидали яйцями[12]. Того ж дня Олег Барна у своєму виступі на телеканалі дав їм добу для вибачення, попередивши, що подасть заяву за перешкоджання депутатській діяльності. Свій вчинок активісти „Автомайдану“ пояснювали нібито вибірковим голосуванням О.Барни за зняття депутатської недоторканості, що спростовується електронним голосуванням депутата, яке вказало на його голосування за зняття недоторканості зі всіх депутатів.

Олег Барна наполягає на декларуванні доходів і майна поряд із державними службовцями також і журналістами, власниками ЗМІ, громадськими активістами, котрі моніторять діяльність державних структур і, на думку Барни, можуть впливати на призначення посадовців. Барна вважає, що це гарантуватиме об'єктивність їх громадської діяльності. Неодноразово О.Барна вступав у конфлікти із активістами (сам він їх називає псевдоактивістами», «автозасранцями»), котрі, на думку самого Олега Барни, здійснюють замовні і проплачені акції.[2].

Протягом двох років Олег Барна домігся повернення у державну власність спортивної біатлонної бази у с. Підгороднє під Тернополем, не допустивши її дерибану окремими громадськими активістами, котрі замовляли на депутата образливі акції. Олег Барна звернувся до ветеранів АТО: «Будьте гідними, а не використаними!». У квітні 2019 р. біатлонна база була передана у власність Міністерства спорту і молоді[2].

У 2018 році Олег Барна неодноразово публічно заявляв про необхідність застосування (по прикладу В.Януковича) заочного засудження та націоналізації усіх активів (курорт «Буковель», канали «1+1», «2+2», феросплавних заводів, тощо) олігарха Ігоря Коломойського, який в той час переховувався в Ізраїлі, в рахунок виведених (викрадених) ним з підконрольного йому «ПриватБанку» коштів держави і громадян в сумі 150 млрд.грн.

2 жовтня 2018 року обматюкав журналіста Ігоря Колтунова, котрий, на думку самого Олега Барни, два місяці поширював щодо депутата і його загиблого старшого брата неправдиву інформацію, маніпулював фактами, переслідував та оббріхував. Звинувачення журналістом Олега Барни у кнопкодавстві було спростовано рішенням регламентного комітету, котрий встановив, що відеозйомка журналіста І.Колтунова була змонтованою з трьох різних голосувань. Журналіст І.Колтунов, головний редактор каналу «1+1» О.Ткаченко, ведучий програми «Гроші» Дубинський, котрі поширювали у телепередачах та соціальних мережах неправдиву інформацію, відмовили Олегу Барні надати прямий ефір для спростування, проігнорувавши 4 письмові звернення та одне усне від депутата.[13]. Вичерпавши усі можливості досудового врегулювання цього конфлікту, О.Барна у травні 2019 році подав до суду керівництво каналу, генерального директора О.Ткаченка, журналістів О.Дубинського та І.Колтунова за поширення недостовірної інформації з вимогою її спростування. Станом на 30 серпня 2020 р. суди тривають[2].

14 травня 2021 р. він побив народного депутата від «Слуги народу» Дмитра Соломчука під час телешоу про ринок землі на каналі «ПравдаТут»

У 1994—1995 роках ставав срібним призером Чемпіонату України із зимового поліатлону (стрільба, лижна гонка, підтягування на перекладині). Брав участь у міжнародних змаганнях у м. Казань (Росія) у складі збірної України.

Друкується з 1996 року, автор ряду статей на громадсько-політичні теми.

Одружений, дружина Барна Ольга Василівна — кандидат наук, доцент, викладач університету. Виховує двох синів: Андрій — студент факультету комп'ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки та Василь — студент фізико-математичного факультету Тернопільського педагогічного університету, які неодноразово ставали переможцями районних, обласних та призерами всеукраїнських олімпіад, переможцями районних спортивних змагань. Розпочали свою трудову діяльність, навчаючись в університеті. Молодший брат Степан Барна — голова Тернопільської ОДА (2015—2019 р.р.), колишній народний депутат від БПП.-