Ордівка (станція)

Ордівка — проміжна залізнична станція 5-го класу Харківської дирекції Південної залізниці на дільниці Мерефа Красноград між зупинним пунктом 8 км (2 км) і зупинним пунктом Джгун (4 км), а також між станціями Мерефа (10 км) та Водолага (10 км).

Ордівка
Мерефа Красноград
Харківська дирекція
Південна залізниця
Залізнична станція Ордівка. 2012 рік
Розташування
Розташування  Україна
Адреса с. Ватутіне, Нововодолазький район Харківської області
Структура
Лінія(ї) Мерефа   Красноград
Історія
Відкрито 1932 (89 років)
Електрифіковано 1974
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 442100
Код Експрес-3 2204474
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мерефа 10 км
Красноград 66 км
Харків-Пасажирський 35 км
Мапа

Розташована у селі Ватутіне Нововодолазького району Харківської області.

До станції Красноград — 66 км[1][2]

На станції зупиняються електропоїзди приміського сполучення у напрямку Харкова та Краснограда.

Історія

Станцію споруджено на новій лінії Мерефа Дніпро в 1932 році як роз'їзд, який налічував лише 2 колії[3]. На станції було встановлено вагончик з постом ЕЦ і станційним господарством. Використовувалась жезлова система зв'язку.

В 1933 році разом зі спорудженням хлібної бази було побудовано нову станційну будівлю.

Після Другої світової війни станція була відновлена, а 1949 року жезлова система була замінена системою напівавтоматичного блокування Наталевича. У 1950 році частина перегону (4 км) між Мерефою та Ордівкою було обладнано автоблокуванням.[4]

Через станцію проходив значний вантажопотік, через що її з роз'їзду перетворено на вантажну станцію 4-го, а пізніше — 3-го класу. Також через неї прямували потяги на Дніпропетровськ.

З листопада 1974 року після електрифікації станції та всієї дільниці Мерефа Власівка розпочався рух приміських електропоїздів.

У наш час станція належить до 5-го класу, оскільки обсяги вантажопотоку значно зменшились. В 2010 році навантаження вагонів не відбувалось, а вивантажено було 800 вагонів[4].

На станції працює 15 осіб[4].

Галерея

Примітки

  1. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. ISBN 978-966-475-082-7.
  2. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  3. А. С. Архангельский, В. А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 365. — 100 000 прим.(рос.)
  4. Ордівка. Південна залізниця Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine. (рос.)

Посилання

Джерела

  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.