Полтава-Південна

Полта́ва-Півде́нна — позакласна дільнична станція Полтавської дирекції Південної залізниці, вузол чотирьох напрямків (на Київ, Харків, Кременчук і Лозову). Розташована на площі Слави у Подільському районі міста Полтави.

Станція Полтава-Південна

Харків Полтава Знам'янка
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Полтава

49°34′55″ пн. ш. 34°35′42″ сх. д.
Дата відкриття 1 серпня
Рік відкриття 1870 (152 роки)
Попередня назва Полтава
Тип дільнична
Колій близько 60
Платформ 4
Тип платформ(и) 1 бокова та 3 острівні
Форма платформи пряма
Архітектори вокзалу Євген Лимар
(будинок 1947 року)
Вулиця Площа Слави
Відстань до Києва, км 351
Відстань до Харкова, км 140
Код станції 448709 ?
Код «Експрес-3» 2204590 ?
Послуги пасажирські перевезення,
вантажні перевезення
Супутні послуги
Полтава-Південна
Полтава-Південна на Вікісховищі

Історія

В середині XIX століття в Російській імперії було прийнято рішення спорудження ряду залізниць, які сполучили центральні губернії імперії з морськими портами.

1864 року прийнято рішення побудувати залізницю, яка б сполучила Одесу через Миколаїв, Полтаву та Харків із Москвою.

Станція, що нині носить назву Полтава-Південна, відкрита 1 серпня 1870 року, у зв'язку із відкриттям залізничного сполучення на лінії Полтава Кременчук. 1 червня 1871 року відкрито рух у напрямку Харкова. Станція мала первинну назву станція Полтава Харківсько-Миколаївської залізниці[1].

1870 року при станції побудоване паровозне депо, а наступного, 1871 року, відкрито паровозоремонтні майстерні, що поклали початок роботи Полтавського тепловозоремонтного заводу[1]. 1901 року відкрито рух лініями Полтава Київ і Полтава Лозова, в результаті чого станція стала вузловою.

1 лютого 1934 року, в ході реформи на залізничному транспорті, була утворена Південна залізниця. Полтава-Південна стала центром Полтавського відділення Південної залізниці.

22 вересня 1999 року станція Полтава-Південна урочисто відкрита після капітального ремонту.

У серпні 2008 року станцію Полтава-Південна було електрифіковано. Цим було покладено початок електрифікації ділянки Полтава Кременчук. 21 серпня 2008 року відбулося урочисте введення в експлуатацію електрифікації Південного вокзалу Полтави. Електропоїзд сполученням Полтава Огульці вперше відправився з Південного вокзалу. З моменту введення в експлуатацію електрифікації ділянки Коломак Огульці Люботин-Західний електропоїзди курсували з Київського вокзалу без заходу на станцію Полтава-Південна. Електрифікація Південного вокзалу була одним з етапів електрифікації Кременчуцького ходу.

15 квітня 2011 року зі станції Полтава-Південна урочисто відправився пасажирський поїзд сполученням Полтава Москва імені двічі Героя Радянського Союзу, льотчика-космонавта Георгія Берегового[2].

28 жовтня 2010 року відкрито електрифіковану ділянку Полтава-Південна Мала Перещепинська[3].

15 листопада 2011 року відбулося відкриття повністю електрифікованої дільниці Кременчук — Полтава-Південна[4]. Цю дільницю відкривав новий електропоїзд Південної залізниці ЕПЛ9Т-015. 5 травня 2012 року відбулося відкриття електрифікованої дільниці Полтава-Південна Лозова[5].

Південний вокзал

1871 року на станції побудована невелика тимчасова дерев'яна вокзальна будівля для пасажирів, яка проіснувала до 1880 року. У 1880 році споруджено першу будівлю вокзалу у «дворянському» стилі з елементами декоративного дерев'яного різьблення на фасаді. З кожного боку будівлю обрамляли «солярні стовпи». На вході до вокзалу розміщувалась літня зала очікування з дерев'яними лавами[6]. На початку 1920-х років вокзальна будівля була реконструйована і її зовнішній вигляд зазнав незначних змін.

1937 року, через замалі зали чекання вокзальної будівлі, керівництвом Південної залізниці було вирішено вокзал перебудувати та розширити, добудувавши додаткий зал чекання та декілька допоміжних приміщень. Разом з цим було розширено фоє за рахунок ліквідації літньої зали чекання та демонтовано дерев'яні різьблені елементи, які «нагадували про епоху царату». Оновлений вокзал було відкрито 4 квітня 1938 року[6].

Під час Другої світової війни вокзал був зруйнований фактично вщент — від нього залишилась лише одна стіна з боку залізничних колій. Сучасна будівля залізничного вокзалу збудована 1947 року за проєктом Євгена Лимаря трестом «Південтрансбуд», який тоді очолював заступник начальника Південної залізниці — начальник Управління відновлювальних робіт Михайло Бондаренко. Будинок «Південного вокзалу» вирізняє ансамблева забудова з елементами класицизму, монументальність споруди, суворі симетричні форми. З боку площі Слави центральний вхід у вокзал прикрашають монументальні барельєфи, які символізують славну історію міста Полтавську битву 1709 року і визволення міста від німецьких окупантів у 1943 році[7].

Впродовж 19992000 років, до 1100-річчя Полтави, було проведено реконструкцію та модернізацію вокзального комплексу, оновлено будівлю вокзалу та привокзальну територію[6]. Ще однієї значної реконструкції вокзальна будівля зазнала перед чемпіонатом Європи з футболу 2012 року.

Південний вокзал пам'ятка архітектури місцевого значення[8].

Вокзал має вихід на площу Слави, вулиці Гайового і Вокзальну. На привокзальній площі розташована кінцева зупинка тролейбусних маршрутів 1, 2, 4, 6, маршрутних таксі № 40, 49, 50, 54, 60 та автобусних маршрутів № 50, 51, 52. Тролейбусний маршрут № 1 з'єднує вокзал Полтава-Південна з вокзалом Полтава-Київська. На привокзальній площі у 2018 році відкрито автостанцію «Полтава-4» (напрямки на Котельву, Харків, Чутове)[9].

Інфраструктура станції

Полтава-Південна є головною станцією Полтавської дирекції Південної залізниці. Це основна залізнична станція міста, переважно приміське сполучення здійснюється саме звідси. Найбільше поїздів далекого сполучення також проходить саме через цю станцію, однак деякі зупиняються тільки на станції Полтава-Київська.

На станції розташоване управління Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), пасажирський вокзал 1-го класу, локомотивне депо (ТЧ-5), моторвагонне депо (РПЧ-2), вантажне вагонне депо (ВЧД-9), дистанція шляху (ПЧ-11), дистанція сигналізації та зв'язку (ШЧ-6), Полтавське (БМЕУ-6) і Південне (БМЕУ-685) будівельно-монтажні експлуатаційні управління, дистанція електропостачання (ЕЧ-4), пасажирський вагонна дільниця (ВЧ-4), відновний поїзд (ВП-5), відділ поліції, міжрайонна транспортна прокуратура. Під'їзні шляхи з'єднують станцію з декількома промисловими підприємствами, серед яких Полтавський тепловозоремонтний завод, ВАТ «Полтаватрансбуд», ВАТ «Полтавський комбінат хлібопродуктів», хлібозавод та інші.

Станція складається з шести парків: Пасажирського, Сортувального, Ромоданівського, Люботинського, Ворсклянського і Передгіркового. До станції примикають триколійний перегін Полтава-Південна Вакулинці (дві колії на Харків-Пасажирський і одна на Гребінку), а також двоколійні перегони Полтава-Південна Мала Перещепинська (на Кременчук) і Полтава-Південна зупинний пункт 18 км (на Лозову).

Колії станції орієнтовані у напрямку «північ — південь». Загальна кількість колій — близько 60, не рахуючи тракційних і під'їзних. Локомотивне та моторвагонне депо розташовані у північній частині станції.

Станція електрифікована змінним струмом. Розгорнута довжина контактної підвіски складає близько 71 км. На станції застосовується автоматичне блокування і диспетчерська централізація стрілок і сигналів з мікропроцесорним набором маршруту. Станція має електрифіковану (з 2013) сортувальну гірку. Пост ЕЦ розміщений в районі Південної горловини сортувального парку. Освітлення станції забезпечується як за допомогою прожекторних щогл, так і світильників, встановлених на жорстких поперечинах контактної мережі.

На станції чотири низьких пасажирських платформи. Пішохідний міст не забезпечує вихід на жодну з них — він грає роль переходу з вокзалу до вагонного депо. В межах сортувальному парку є ще один пішохідний міст, автомобільні переїзди і пішохідні переходи, що забезпечують вихід в мікрорайони Лісок, Новобудова і Дублянщина.

Пасажирське сполучення

Поїзди далекого сполучення

Через станцію прямують пасажирські поїзди у всіх чотирьох напрямках — Харківському, Київському, Кременчуцькому та Лозівському.

У літній період і у святкові дні призначаються додаткові поїзди у напрямку Західної та Південної України.

З 12 грудня 2016 року «Укрзалізниця» призначила курсування через день безпересадкових вагонів Луцьк Харків через Рівне, Козятин I, Знам'янку, Павлиш, Кременчук, Кобеляки, Полтаву в складі регіонального поїзда № 793/794 «Дніпровські зорі» Харків Ім. Тараса Шевченка. З 11 грудня 2017 року, замість вагонів безпересадкового сполучення, призначено нічний швидкий поїзд сполучення Харків Ковель (через день).

Приміські поїзди

Зі станції Полтава-Південна відправляються приміські поїзди до станцій:

На приміських маршрутах працюють електропоїзди ЕР9М, ЕПЛ9Т, дизель-поїзди ДР1А.

Примітки

  1. Південний вокзал (станція «Полтава-Південна»). Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 27 серпня 2019.
  2. Іменем полтавського космонавта назвуть поїзд сполученням Полтава — Москва. Інтернет-видання «Полтавщина». 12 квітня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.
  3. На Південній залізниці відкрито електрифіковану дільницю Полтава — Мала Перещепинська uz.gov.ua
  4. До 1 березня 2012 року «Укрзалізниця» електрифікує дільницю Полтава — Лозова // УНІАН
  5. Відбулося урочисте відкриття електрифікованої ділянки Полтава — Красноград — Лозова Південної залізниці // adm-pl.gov.ua
  6. Вікторія Гулько. Три вокзали Полтави-Південної // Південна магістраль.  2013. № 18 (13 травня). С. 11.
  7. Волосков В. Ф. Площадь Славы. Вокзал станции Полтава-Южная // Полтава: 100 памятных мест. — Харків : «Прапор», 1987. — С. 117.
  8. Наказ управління культури ПОДА від 19 жовтня 2010 року № 358 «Про Перелік об'єктів культурної спадщини Полтавщини (історія та монументальне мистецтво)»
  9. Біля Південного вокзалу урочисто відкрили автостанцію «Полтава-4»). Інтернет-видання «Полтавщина». 22 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2019.

Посилання

Література

  • Схема залізниць України. К., 2010.
  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицького. К., 1992.
  • Романенко Ю. И., Харенко М. П. Взгляд сквозь годы / Южная железная дорога за 130 лет. — Харьков, 1999. — 288 с. — 5000 прим. — ISBN 5-7766-0761-2.
  • История железнодорожного транспорта России. Т. I: 1836-1917 гг. — СПб. — 336 с. — 15000 прим. — ISBN 5-85952-005-0.
  • Стальное кольцо Южной магистрали. Станция Полтава-Южная ЮЖД
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.