Повітрянодесантні війська Російської Федерації

Пові́трянодеса́нтні війська́ Росі́йської Федера́ції  — окремий високомобільний рід військ Збройних сил Російської Федерації, призначений для обхвату противника по повітрю і ведення бойових і диверсійних дій у тилу з метою порушення системи управління військами, захоплення та знищення наземних елементів високоточної зброї, об'єктів зброї масового ураження, порушення роботи тилу і комунікацій, а також виконання інших завдань.

Повітрянодесантні війська Російської Федерації
Велика емблема військ
На службі 12 травня 1992 — по т.ч.
Країна  Росія
Належність Збройні сили Російської Федерації
Вид окремий рід військ
Тип мобільні війська
Роль Резерв Ставки Верховного Головнокомандування (Росія)
Чисельність до 20 тис. чол.
У складі Верховний головнокомандувач Збройних сил Росії
Гарнізон/Штаб штаб ПДВ (Москва)
Прізвиська Десантура
Війська дяді Васі
Оборонець Ілля
Гасло Ніхто, крім нас! (рос. «Никто, кроме нас!»)
Штандарт блакитний
Річниці 2 серпня 1930
Оснащення БМД-4, БМД-3, БМД-2, БМД-1, 2С9, 2С25 «Спрут-СД», БТР-Д
Війни/битви Конфлікти на пострадянському просторі
Перша російсько‐чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна
Російсько-грузинська війна
Російсько-українська війна
* Російська інтервенція до Криму
* Війна на сході України
Інтервенція Росії в Сирію
Командування
Поточний
командувач		 генерал-лейтенант Сердюков А. М.
Визначні
командувачі		 генерал-полковник Шпак Г. І.
Знаки розрізнення
Прапор
Середня емблема
Мала емблема
Нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі
Організаційно-штатна структура Повітрянодесантних військ РФ на 2007 рік

ПДВ РФ є резервом Верховного головнокомандувача Збройних Сил РФ і можуть складати основу мобільних сил швидкого реагування.

Війська підпорядковуються безпосередньо через Командувача ПДВ Верховному головнокомандувачу Збройних Сил Росії — Президентові Російської Федерації. Війська мають у своєму складі 4 повітрянодесантні дивізії, 1 навчальний центр, 4 десантно-штурмові бригади, 1 бригаду спеціального призначення, 1 бригаду управління, окремі частини, навчальні заклади і установи. Створені у 1992 році на базі повітрянодесантних військ СРСР.

Історія формування

Радянський період

Після розпаду СРСР

Після розпаду СРСР, з початком процесу поділу Збройних сил СРСР між колишніми союзними республіками, військові частини, з'єднання і Повітрянодесантних військ СРСР підпали під юрисдикцію нових країн, що утворилися на уламках Радянського Союзу. 12 травня 1992 року, після зустрічі у Ташкенті президентів Росії, Казахстану, Киргизії і Узбекистану відбулося остаточне розділення формувань повітрянодесантних військ. За підсумками розділу колишніх повітрянодесантних військ СРСР, до складу сформованих ПДВ Російської Федерації увійшли всі повітрянодесантні дивізії і бригади, які на момент розпаду СРСР знаходилися на території РРФСР, а також деякі частини ПДВ, що були виведені до Росії протягом 1991—1993 років.

За станом на 1993 рік після завершення розділу колишніх ПДВ СРСР і після передислокації всіх з'єднань і бригад, які були виведені з території союзних республік, російські збройні сили мали наступні з'єднання та військові частини:

У 1994 році на базі двох батальйонів спеціального призначення був створений 45-й окремий гвардійський орденів Кутузова та Олександра Невського полк спеціального призначення (Кубинка).

Період реформування

В період з 1996 до 1999 року російські збройні сили зазнали комплексне реформування, за цей період було скорочено багато військових частин та з'єднань. У Повітрянодесантних військах Російської Федерації скоротили певну кількість частин, чисельність військ скоротилася з 64 до 47 тисяч осіб.

Були розформовані і переформовані наступні з'єднання і частини:

  • 13-та окрема десантно-штурмова бригада — розформована;
  • 36-та окрема десантно-штурмова бригада — розформована;
  • 37-ма окрема повітрянодесантна бригада — розформована (1994 рік)
  • 104-та гвардійська повітрянодесантна ордена Кутузова дивізія — переформована у 31-у гвардійську десантно-штурмову ордена Кутузова бригаду;
  • 21-ша окрема десантно-штурмова бригада — переформована на 247-й парашутно-десантний полк 7-ї гв. пдд;
  • 56-та окрема десантно-штурмова бригада — переформована в 56-ї десантно-штурмової полк у складі 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії;
  • 345-й гвардійський парашутно-десантний полк — розформований до 30 квітня 1998 року.

Після експериментального періоду 104-й парашутно-десантний полк 76-ї повітрянодесантної дивізії став першим російським сухопутним полком, який був повністю укомплектований солдатами контрактної служби, а ні призовниками строкової служби. Незабаром було оголошено, що 98-ма повітрянодесантна дивізія також буде переведена на комплектування контрактниками, а до вересня 2006 року було підтверджено, що 95 % підрозділів 98-ї дивізії перейшли на комплектування особовим складом за контрактом.

У 2013 році було офіційно оголошено про створення 345-ї десантно-штурмової бригади у Воронежі, але потім формування частини було перенесено на більш пізній термін (2017 або 2020 рік). 30 липня 2015 року командувач ПДВ оголосив, що планується реформувати 104-ту гвардійську повітрянодесантну дивізію шляхом розгортання її на базі 31-ї гвардійської повітрянодесантної бригади в Ульяновську. У 2020 році на території окупованого Росією Кримського півострова планується також розгорнути десантно-штурмовий батальйон, а в майбутньому на його базі буде сформовано полк 7-ї десантно-штурмової дивізії, яка нині дислокується в Новоросійську.

Історія застосування

На початку 1990-х генерал Павло Грачов, перший міністр оборони Росії і колишній командувач радянських ПДВ, планував на базі повітрянодесантних військ Росії розгорнути ядро «Мобільних сил». Про це було повідомлено у щоденній газеті Міністерства оборони «Красная Звезда» у липні 1992 року. Однак план розгортання «Мобільних сил» так і не був реалізований у життя. Кількість військових формувань, що були доступні для військ, стала набагато меншою, ніж передбачалося, до того ж командування інших видів збройних сил та органів військового управління, такі як ГРУ та Військово-транспортна авіація, які мали забезпечити складову елітного елементу, були рішуче проти відмови від контролю над своїми силами.

У грудні 1994 року військовослужбовці повітрянодесантних дивізій, що дислокувалися в Росії, разом з іншими формуваннями російської армії, взяли участь у військовій операції в Чеченській республіці, як офіційно російська сторона називала конфлікт — «заходами щодо підтримання конституційного порядку». У ході боїв у Чечні російські десантники брали участь у багатьох боях та битвах, зокрема у битві за Грозний, за Аргун.

З 1996 року командування ПДВ відправило 1-у окрему повітрянодесантну бригаду у складі багатонаціональної дивізії «Північ» сил IFOR до Боснії та Герцеговини. Бригада, як правило, використовувала зразки озброєння сухопутних військ, такі як БТР-80, замість штатної бронетехніки та зброї. У ніч на 12 червня 1999 року зведений батальйон повітрянодесантних військ Росії здійснив марш-кидок з Углєвика в Боснії у Міжнародний аеропорт Приштини на території Косова. Російські війська зайняли аеропорт та перебрали контроль над нам, випередивши миротворчі сили НАТО; у підсумку, після напруженого протистояння, все вирішилось мирним шляхом.

З серпня 1999 року російські десантники знову взяли активну участь у війні на Кавказі, у Дагестані та Чечні. У ході Другої російсько-чеченської війни, 29 лютого — 1 березня 2000 року солдати і офіцери 104-го гвардійського парашутно-десантного полку вступили в бій із підрозділами Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія під містом Аргун, під час якого загинуло 84 з 90 російських десантників.

З лютого 2014 року Повітрянодесантні війська Російської Федерації брали пряму та опосередковану участь у прихованій агресії Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України. 27 лютого 2014 року підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітрянодесантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК.[1]

У серпні 2014 року Російська Федерація задіяла під Луганськом сили кількох батальйонних тактичних груп для прориву українського оточення навколо міста. Батальйонні тактичні групи були сформовані на основі десантно-штурмових полків 104 ДШП та 234 ДШП псковської 76-ї десантно-штурмової дивізії та інших частин Сухопутних військ Російської Федерації, а також підрозділів 61-ї бригади морської піхоти.

Командувачі

Галерея
  • Десантники на навчаннях у Казахстані.
  • Одна з пам'ятних монет, присвячених ПДВ (2006).

Див. також

Література
  • Суконкин Алексей Сергеевич «Лиса в курятнике». ВДВ и СпН.
  • Ненахов Ю. Войска спецназначения во второй мировой войне. — Мн.: Харвест, М.: ACT, 2000.

Джерела
  1. Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки / [Володимир Василенко] // Український. Тиждень, 2014. — № 42. — С. 28-42.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.