Польсько-український кордон

Кордон з Україною простягається від Ужоцького перевалу, по долині Сян на схід від Літовищів та Устриків Долішніх, перетинає долину річки Стривігор, Перемишльські ворота, в районі Крилова досягає річки Буг, а потім проходить вздовж Бугу на Собібур. Відділяє польські Підкарпатське та Люблінське воєводства на заході від українських Закарпатської, Львівської та Волинської областей на сході.

На польсько-українському кордоні знаходиться 12 пунктів перетину кордону — 6 автодорожніх і 6 залізничних. Планується створення ще чотирьох пунктів перетину кордону.

Аналіз руху на польсько-українському кордоні протягом 1990-х років дозволяє зауважити певне зниження подорожей польських громадян в Україну, і збільшення подорожей українських громадян до Польщі. Наприклад, в 1995 році найбільший пункт перетину у Медиці перетнуло 3,4 млн чоловік. З цього числа у Польщу в'їхало 1,5 млн іноземців і 100 тисяч поляків, а виїхало з Польщі 1,7 мільйонів іноземців, і 100 тисяч поляків. Подібні співвідношення спостерігалися і на інших пунктах перетину[3].

В 1996 році українсько-польський кордон перетнули 10,6 млн осіб, що було на 10,4 % більше ніж у 1995 і на 60 % більше, ніж у 1996[4]. На початку 2000-х років польсько-український кордон перетинали до вісімнадцяти мільйонів осіб і до шести мільйонів транспортних засобів. Останніми роками в середньому українсько-польський кордон перетинають п'ятнадцять мільйонів осіб і більш ніж чотири мільйони транспортних засобів.[5]

• І. М. Мельникова. Договір між СРСР і республікою Польща про радянсько-польський державний кордон 1945 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 428. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.