Привільне (Баштанський район)

В околицях села виявлено ендемічні рослини, що входять до Червоної Книги України:: Горицвіт волзький (Adonis wolgensis Steven), та Астрагал одеський (Astragalus odessanus Besser), Брандушку різнобарвну (Bulbocodium versicolor (Ker-Gawl.). Spreng), Карагану скіфську (Caragana scythica (Kom.) Pojark), Шафран сітчастий (Crocus reticulatus Steven ex Adams), Повстянку дніпровську (Cymbochasma borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov & Zoz)[1]. Неподалік від села розташований ландшафтний заказник «Привільний».

Місцевість, де знаходиться Привільне, була заселена ще в глибокій давнині. Про це свідчать археологічні знахідки. Біля Привільного виявлено два поселення, знайдено скарб бронзових знарядь праці і розкопано кургани епохи бронзи (III—II тисячоліття до н. е.) з похованнями в кам'яних розписних ящиках. Біля сіл Привільного і Новобирзулівки знайдені античні поселення (III–II ст. до н. е.) і перших століть нашої ери, а також розкопані поховання кочівників IX–XIII століть.

У письмових джерелах Привільне вперше згадується з середини XVIII ст. Тут жили втікачі кріпаки-селяни, колишні запорізькі козаки, а також російські старообрядці. В 1787 р. в Привільному налічувалося 1216 жителів. Вони входили до складу Бузького козацького війська (з 1769 р.), а після його ліквідації в 1797 р. були переведені у стан державних селян. Основними заняттями населення були скотарство і рибальство. З часом все більше жителів села переходило до землеробства.

В 30-х роках XIX ст. село ввійшло до складу Бузького, а пізніше — Одеського уланського полку. В 1847 р. тут проживало 2800 чоловік.

Першу приходську школу з чотирирічним терміном навчання відкрили в Привільному в 1861 р.

Станом на 1886 у селі, центрі Привільнянської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 3529 особи, налічувалось 630 дворових господарств, існували православна церква, єдиновірська церква, земська станція, 10 лавок[2]. За 12 верст — православна церква, лавка, 2 ярмарки: 9 травня та 16 грудня. За 15 верст — залізнична станція. За 20 верст — православна церква, постоялий двір.

Під час революції 1905—1907 рр. в Привільному відбувалися стихійні виступи селян. 22 грудня 1905 р. привільненська біднота брала участь в розгромі економії поміщика Бутовича в Кашперо-Миколаївці. Наприкінці грудня викликані поміщиком карателі розправилися з учасниками виступів.

На початку XX ст. Привільне було досить великим селом — центром волості. Протягом року в селі збиралося три, а з 1901 р.– чотири ярмарки, раз на тиждень — базар. Торгували 18 лавок, були дві корчми. Були розвинуті бондарське, ковальське і шкіряне ремесла. В 1906 р. організоване кредитне, а в 1910 р. — споживче товариства.

Майже до кінця XIX ст. жителі села були позбавлені медичної допомоги. Створений в 80-х роках Привільненський фельдшерський пункт. Лікарня знаходилася в 40 верстах — в Новій Одесі. Тільки в 1897 р. в Привільному відкрита лікарська ділянка, що обслуговувала понад 31,5 тис. людей. В 1900 р. на кошти земства тут була побудована лікарня.

Функціонувала церковноприходська школа з чотирирічним терміном навчання. В 1874 р. в Привільному відкрилася земська школа, а з 1898 р. працювала міністерська школа. На початку XX ст. 79 % населення Привільненської волості не знало грамоти.

Коли почалася перша світова війна, більшість чоловіків з села була відправлена на фронт. Вже в 1916 р. чоловіче населення Привільного в порівнянні з 1913 р. зменшилося на 820 чоловік.

В середині лютого 1918 р. в Привільному була тимчасово встановлена радянська влада (після перебування села під юрисдикцією УНР). В кінці березня 1918 р. село захопили німецько-австрійські війська. Гетьманська варта, що з'явилася тут, разом з окупантами вимагала від населення визнати уряд гетьмана Скоропадського, що змінив Центральну Раду в кінці квітня 1918 р. Але селяни чинили опір окупантам. Тоді з Миколаєва прибув каральний загін. За допомогою гетьманської варти з селян стягали недоїмки навіть за 1917 р. Влітку 1918 р. в селі була створена партизанська група у складі К. Д. Кришталя, Г. І. Калачова, П. І. Каратєєва, Г. Я. Каратєєва, Т. Ф. Сперзіоника та ін. Ховаючись в плавнях, партизани нападали на обози кайзерівців, відбирали у них зброю. На початку червня вони розгромили садибу поміщика Дудника. Німецько-австрійські війська обстріляли Привільне з гармат, спалили декілька будинків і убили дев'ять жителів села. Декілька партизан, виданих куркулями, були арештовані. Восени 1918 р. дії партизан активізувалися. На початку листопада вони розгромили гетьманську варту в Привільному. В грудні село зайняла Армія Української Народної Республіки. Радянська влада в Привільному була вдруге встановлена в березні 1919 р., коли частини Червоної Армії окупували село. Вибрану в тому ж місяці раду знову очолив І. П. Воронков. Головою волревкому, а потім волвиконкому став Я. А. Гуров. В травні Привільне захопили григор'ївці. Тут вони розмістили свій штаб. Почалися розстріли активістів. 16 червня бійці 3-го інтернаціонального полку, що прибули з Одеси, вигнали григор'ївців з села.

В серпні 1919 р. Миколаїв захопили денікінці. На території волості почав діяти партизанський загін, яким командував В. В. Алейников. В середині вересня він приєднався до повсталих баштанців. В Привільному на короткий період була відновлена радянська влада. Після розгрому Баштанської республіки білогвардійці вчинили криваву розправу над повсталими. 14 листопада були схоплені і замучені Б. Е. Бутенко, Т. К. Бутенко, Р. А. Гончаренко, А. І. Сліпоконь, К. І. Федоров та ін. Сім'ї повстанців виганяли на вулицю, їх житла спалювали.

В кінці січня 1920 р. підрозділи 122-ї стрілецької бригади 41-ї дивізії Червоної Армії звільнили село від денікінців.

В травні 1920 р. був створений комсомольський осередок, першим секретарем якого став А. Я. Бєляєв. В тому ж році створений загін для придушення куркульських заколотів в районі Нового Бугу і Богоявленська і розгрому загону Тютюнника. Влітку 1920 р. бійці цього загону були направлені на боротьбу проти Врангеля.

В липні 1920 р. в Привільному були організовані два КНС. Один з них очолив син бідняка С. Р. Коломійцев, інший — комуніст X. П. Кришталь. В тому ж році створений і волосний КНС на чолі з А. І. Піддубним. Комнезами контролювали виконання продрозкладки, допомагали Червоній Армії транспортом, продовольством. С. Р. Коломійцев організував загін, що брав участь в розгромі банди Іванова. Одним з активних членів КНС був Ф. Ф. Каратєєв. Він обирався делегатом повіту, губернського і I Всеукраїнського з'їзду незаможних селян.

В лютому 1921 р. група селян-бідняків на землі, що належала раніше церкві, створила комуну «Висхідна зірка». Спочатку в неї вступило сім бідняцьких сімей. Комуна мала 9 коней, 5 корів, 4 плуги, 3 борони. З часом придбали сівалку, жниварку, дві віялки. 3 січня 1922 р. комуна прийняла статут артілі. В селі було створено декілька товариств по спільній обробці землі: в 1920 р.– «Нове» і «Веселе», в 1921 р.– «Відрадне» і «Своя праця».

Поблизу Привільного діяла банда Баландюка. В березні 1921 р., коли комуністи поверталися з партз'їзду повіту, бандити схопили і убили члена Привільненського волпарткома І. Т. Бутенка, волвійськкома Ф. К. Нікітіна та ін. Боротьбу з бандитизмом очолила створена в Привільному волосна комісія у складі голів волвиконкому, волкомнезаму, волпарткому і завідувача військового відділу волвиконкому. В 1921 р. в одній з сутичок бідняки Привільного знищили групу бандитів, захопили коней, зброю, декілька кулеметів, фургонів. В кінці 1922 р. з бандитизмом в Привільненської волості було покінчене.

На початку лютого 1922 р. спільні збори комуністів, членів волосного і сільських КНС обговорили питання про організацію сільськогосподарських кооперативів. В серпні 16 бідняцьких і 28 середняцьких господарств об'єдналися в кооперативне товариство «Нива». У вересні виникли ще дві трудові артілі — ім. Т. Г. Шевченко і ім. Г. І. Петровського. В березні 1923 р. члени товариства «Нива» прийняли статут трудової сільськогосподарської артілі, головою якої довгий час був комуніст X.П.Кришталь. Восени 1922 р. 17 бідняцьких сімей об'єдналися в артіль «Праця незаможних селян». В 1925 р. в цій сільськогосподарській артілі налічувався 141 чоловік.

В селі функціонувала лікарня на 20 ліжок, де працювали три лікарі і чотири медсестри. Волкомнезам організував дитячий притулок, в 1924 р. в ньому виховувалося 69 сиріт, у тому числі 6 дітей з Киргизії. Працювали три початкові і одна семирічна школи. В Привільному створили три школи лікнепу, які відвідувало все безграмотне населення у віці від 14 до 50 років. В 1920 р. тут була відкрита професійна школа по підготовці агрономів, у якій навчалися 65 чоловік. Вона мала 270 га. землі, коней, корів, сільськогосподарський інвентар.

Центром культурно-освітньої роботи сталі хата-читальня і сільський клуб. При клубі організували драмгурток, а також секції: літературну, сільськогосподарську, медичну, радіоаматорів. Діяла сільська бібліотека.

Райком партії і райвиконком (Привільне стало центром району в 1923 р.) надавали допомогу партійній організації села в її роботі. Партосередок налічував в своїх рядах 14 членів ВКП(б), його секретарем був І. Д. Діордіца.

До кінця 1928 р. в Привільному налічувалося 15 сільськогосподарських артілей. На початку лютого 1930 р. на основі дрібних сільгоспартілей були створено три колгоспи — ім. Карла Маркса, «Червона Україна» та ім. Сталіна. Вони об'єднували 65 %. господарств.

Радянські органи розкуркулили 34 господарства, декілька куркульських сімей вислали з села. Велику допомогу привільненським колгоспникам надавали робітники-комуністи і комсомольці Чорноморського суднобудівного заводу. Шефи обладнали майстерні по ремонту сільгоспінвентарю.

Восени 1929 р. в Привільному створений філіал Баштанської тракторної колони, а в 1932 р.– Привільненська МТС. Машинно-тракторний парк МТС в передвоєнні роки мав в розпорядженні 60 тракторів, 20 комбайнів та іншу техніку. В 1937 р. за колгоспами Привільного було закріплене 11860 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 7480га орних земель. Середня врожайність зернових на полях артілі ім. Карла Маркса збільшилася з 11 цнт. в 1937 р. до 20 цнт. в 1940 р. Господарства мали автомашини, двигуни, сівалки, жниварки. Значні успіхи були досягнуті в розвитку тваринництва. На колгоспних фермах налічувалося 529 коней, 820 голів великої рогатої худоби, 1160 овець, починало розвиватися свинарство. В 1940 р. отримано 726 тис. крб. прибутку і видано колгоспникам на трудодень по 3 кг зерна і по 2 крб. 35 копійок.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 215 жителів села[3].

В 1935 р. тільки в сільськогосподарській артілі «Червона Україна» 25 людей закінчили курси ланкових. Однієї з перших за кермо трактора сіла А. І. Новіцька. Вже в 1935 р. тут була організована жіноча тракторна бригада. Масовим став стахановський рух, все більше з'являлося передовиків. Тракторист Привільненської МТС І. Г. Савенко і старший вівчар артілі ім. Карла Маркса Г. Ф. Петренко в 1939—1940 рр. нагороджені малими срібними медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Учасниками виставки стали агротехнік колгоспу ім. Сталіна Ф. Е. Піддубний, що добився в 1938 р. урожаю зернових в середньому 23,5 цнт. з гектара, і тваринницька бригада колгоспу ім. Карла Маркса, що отримала в 1939 р. від кожних 100 вівцематок по 149 ягнят. Самовіддано працював колектив створеної в 1938 р. Привільненської автоколони. Шофери С. І. Богомаз, Н. Л. Бесчасний, Ф. О. Цибра удвічі перевиконували денні норми, економили пальне. Частина трудівників Привільного працювала на промислових підприємствах. До війни в Привільному діяли маслозавод, дві маслоробні, пункт по переробці помідорів, три вітряні млини. В 1941 р. в 10 парторганізаціях Привільного налічувалося 92 члени партії і 22 кандидати в члени В 1939 р. за успішний розвиток сільського господарства секретар Привільненського райкому партії А. В. Мазур нагороджений орденом Леніна. Він був делегатом XVIII з'їзду ВКП(б).

В побут населення входили електрика, радіо, кіно, телефон. Поліпшувалося медичне обслуговування. При лікарні на 50 ліжок функціонували дитяча і жіноча консультації, працювала дитяча молочна кухня. Медичну допомогу населенню надавали п'ять лікарів і шість чоловік з середньою медичною освітою. Діяла ветеринарна лікарня. Кожний колгосп мав дитячі ясла.

В 1935 р. семирічну школу перевели в середню, дві початкові — в семирічну. Була також початкова школа. Хлопці охоче відвідували будинок піонерів. В Привільному працювала професійна школа по підготовці агрономів. В 1932 р. був відкритий агротехнікум, при якому діяв робфак. В районному і трьох колгоспних клубах були створені різні гуртки художньої самодіяльності. В селі було сім бібліотек — районна, три колгоспні і стільки ж шкільних, книжковий фонд яких становила близько 12 тис. екземплярів. Їх відвідували понад 2 тис. читачів. З 1935 р. видавалася районна газета «Привільнянська правда».

З перших днів Німецько-радянської війни привільненці віддавали всі сили для захисту Батьківщини. З наближенням ворога був створений загін народного ополчення. Жителі села брали участь в будівництві оборонних споруд, рили траншеї, протитанкові рови. До початку 12 серпня 1941 р. німецькі окупанти захопили Привільне. Почалися масові арешти. Гітлерівці стратили в районі 918 громадян, 1768 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини. Для організації підпільної роботи в тилу ворога Привільненський райком партії залишив комуністів А. А. Кузьмичева, Д. П. Парафілова та ін. Окупанти вислідили їх і після жорстоких тортур стратили. Були арештовані і відправлені до концтабору місцеві активісти О. А. Осерськая, С. П. Прохоров і Т. Ф. Сперзіоник. Літом 1942 р. на території Привільненського і Баштанського районів почали діяти партизанські групи. З часом вони об'єдналися в Баштанський партизанський загін, у якому командиром одного з взводів був привільненець І.3.Ткачов. На початку березня 1944 р. загін влився до складу наступаючих частин Червоної Армії.

12 березня 1944 р. частини 3-го Українського фронту вигнали гітлерівських загарбників із Привільного. Першими увійшли до села бійці 138-го гвардійського полку 48-ї гвардійської стрілецької дивізії 46-ї армії. При вигнанні нацистів із села загинуло 59 солдатів і офіцерів Червоної Армії. Поховані вони в братській могилі, на якій встановлений пам'ятник. 1302 жителі Привільного воювали на фронтах Німецько-радянської війни. В боях за вигнання нацистів з Балтійського регіону відрізнився танкіст молодший лейтенант Г. І. Пегов. Його танк в числі перших прорвався до берегів Балтійського моря. За успішне виконання бойового завдання Г. І. Пегову привласнено звання Героя Радянського Союзу. Учасники війни П. Д. Бойко і М. Д. Рубан за мужність і хоробрість, проявлені в боях проти гітлерівських загарбників, нагороджені орденом Червоного Прапора. Всього орденів і медалей удостоєно 310 жителів села, 217 чоловік загинули смертю хоробрих на полях битв. Нелегким був для колгоспників 1944 р. гітлерівці завдали значного збитку селу. Вони зруйнували громадські будівлі, будинки колгоспників. Відступаючи, вороги підірвали міст через Інгул.

Вже в 1944 р. в селі були відновлено МТС і маслозавод. Почали працювати лікарня, три школи — середня, семирічна і початкова. Відкрилися бібліотеки, кінотеатр.

У 1959 р. Привільне ввійшло до складу Баштанського району. В березні того ж року три привільненські сільськогосподарські артілі об'єдналися у велике багатогалузеве господарство — колгосп «Батьківщина».

В Привільному працював консервний цех Баштанської харчосмакової фабрики. Різноманітну продукцію випускав маслозавод. В 1972 р. він переведений в райцентр.

В живописному місці на березі Інгулу щоліта працює дитячий районний табір відпочинку «Веселка». В селі є будинок культури із залом для глядачів на 600 місць. Діяла бібліотека, що мала філії в різних кінцях села, її книжковий фонд становив близько 75 тис. екземплярів. В 1975 р. в дні святкування 30-річчя Перемоги над нацистською Німеччиною у Другій Світовій війні споруджений Пагорб Слави.

Уродженцями Привільного є доктор медичних наук І. М. Дубогрій, кандидати історичних наук І. Т. Кулик, М. С. Каратєєва, С. М. Білівненко, кандидат біологічних наук А. Н. Федоров.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3137 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1710 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2646 осіб.[5]

• Привільне (Баштанський район) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Привільне // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Погода в селі Привільне