Проспект Гагаріна (станція метро)

Проектна назва станції була «Харків-Левада», за назвою розташованої біля місця майбутньої станції залізничної станції «Харків-Левада». Саме під цією назвою вона фігурувала на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міськради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро» [1]. Станція була одна з перших 8-ми станцій які були пущені у експлуатацію 21 серпня 1975 року, але вже під назвою «Проспект Гагаріна» [2].

Панує думка, що станція Проспект Гагаріна знаходиться на одному з найдовших проспектів міста Харкова - проспекті Гагаріна (до 1961 року Зміївська вулиця), однак насправді у 2004 пробивка проспекту Гагаріна між проспектом та вулицею Гамарника (сучасний провулок Подільський) у 2004 році була названа вулицею Вернадського[3], а сам проспект Гагаріна починається з майдану Героїв Небесної Сотні (колишнього майдану Руднєва), звідки прямує до автостанції Левада, а потім до Харківського аеропорту й далі до межі міста[4].

Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.

На схід від станції з обох колій є з'їзд на ССГ, що веде до станції «Метробудівників» Олексіївської лінії Харківського метрополітену, внаслідок чого при необхідності станція може використовуватися як оборотна.

Розташована в центрі міста, неподалік від початку однойменного проспекту. Дотепер безіменна дорога, під якою розташована станція, вважалася частиною проспекту Гагаріна. Але у 2004 році ця дорога отримала назву вулиці Вернадського; таким чином виявилося, що станція "Проспект Гагаріна" розташована осторонь від проспекту.

Пасажиропотік на станції досить великий. Один з її виходів веде до нового залізничного вокзалу поїздів приміського сполучення "Харків-Левада". Тут же знаходиться центральний автовокзал, звідки прямують маршрути, що зв'язують Харків з багатьма містами України та зарубіжжя. Поблизу метро розташовані зупинки тролейбуса і автобуса, які підвозять до станції жителів південних околиць міста.

Посадочна платформа

Три її прогони спираються на прямокутні колони, які разом з ребрами плит стелі задають ритміку простору. В обробці станційного залу переважає білий колір мармуру колон і колійних стін. У облицювання колійних стін включені прямокутні поверхні з плит темно-сірого граніту, на яких литими алюмінієвими літерами набрано назва станції. Світильники розміщені окремими групами між ребрами плит стелі. Підлога станційного залу вистелений плитами світло-сірого і чорного граніту.

З вестибюлів, оброблених світло-рожевим мармуром "Газган", вниз ведуть широкі сходи. Над ними встановлені два великих вітражі з литого кольорового скла, які розкривають тему архітектурного оздоблення станції - тріумф радянської людини в космосі.

Відповідно до початкового проекту станція повинна була носити назву "Левада". Було підготовлено відповідне назві станції оформлення з елементами українського народного мистецтва та оригінальними розписами. На колійних стінах станції мали красуватися мозаїки із зображенням українських польових трав і квітів. Проте це не сподобалося партійному керівництву області, і незадовго до відкриття станції її архітектурне оформлення було знищено, а замість нього з'явилася досить стандартна оздоблення колійних стін.

Виходи зі станції ведуть до центрального автовокзалу Харкова, до приміського залізничного вокзалу «Харків-Левада». Пересадка на 3, 5, 6 тролейбусні маршрути, міські та приміські автобуси.

• Юрій Гагарін

• «Проспект Гагаріна» на офіційному сайті ДП Харківський метрополітен

• Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О.В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. — 288с. — ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)
• Лейбфрейд О. Ю., Рєусов В.О., Тиц А.А. Харків: Архітектура, пам’ятники, новобудови. Путівник- Х.: Прапор, 1985. — 151 с, іл. (рос.)