Спортивна (станція метро, Харків)

«Спортивна» — 6-та станція Харківського метрополітену. Розташована на Холодногірсько-Заводській лінії між станціями «Проспект Гагаріна» та «Завод імені Малишева». Відкрита 23 серпня 1975 року.

Спортивна
Холодногірсько-Заводська лінія
Загальні дані
Тип односклепінна, мілкого закладення
Проєктна назва Стадіон
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 102 м
Ширина 12 м
Будівництво
Дата відкриття 23 серпня 1975
Архітектор(и) Плаксієв Ю. А, Співачук В. А.
Інженер(и)-конструктор(и) Пашков П. Д., Лисенко Є. В.
Транспорт
Пересадка на Метробудівників
Виходи до Вулиця Державинська, вулиця Плеханівська
Наземний транспорт Т 5, 8
Інше
Час відкриття 6:03
Час закриття 0:19
Стільниковий зв'язок Київстар
Холодногірсько-Заводська лінія
Легенда
Нова Баварія
р. Уда
Залютине
Будинок офіцерів
оборотні тупики
Холодна гора
Південний вокзал  +зал
Центральний ринок
р. Лопань
Майдан Конституції
з'їзд до другої лінії
р. Харків
Проспект Гагаріна  +зал
ССГ до третьої лінії
Спортивна
Завод імені Малишева  +зал
Турбоатом
ТЧ-1 «Московське»
Палац Спорту
Армійська
Імені О.С. Масельського
Тракторний завод  +зал
Індустріальна
  +зал
оборотні тупики
Східна
Роганська
Південна

Технічна характеристика

Односклепінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Дизайн

Станція розташована біля найбільшого в Харкові стадіону «Металіст», що відбилося на її інтер'єрі, який нагадує великий спортивний зал.

Проект був розроблений архітекторами Юрієм Плаксієвим та Володимиром Співачуком у проектному інституті «Харківметропроект».

Найбільш примітною особливістю станції є склепіння, внутрішня поверхня якого вперше в практиці українського метробудування виконана з бетонних об'ємних елементів. Трикутні піраміди цих елементів утворюють на поверхні склепіння систему поперечних і діагональних швів. Поперечні шви підкреслюють геометрію склепіння і підкреслюють конструктивну основу станції. Діагональні шви ще більш розширюють простір залу. Кожен з 6200 залізобетонних блоків важить 100 кг.

Рівномірно розкидані по склепінню точкові світильники дають цікаву картину гри світла і тіні, підкреслюючи архітектурну пластику склепінчастого перекриття. Враження нарядності підсилює контраст білого склепіння з блискучим чорним лабрадоритовим облицьовуванням колійних стін. На підлозі з полірованих плит червоного граніту, уздовж країв платформи — зубчаті лінії з світлого каменя. Доповнюють інтер'єр набрані з чорних плит узбекистанського мармуру поручні сходів, що ведуть у вестибюлі.

У 2009 році, на честь відкриття оновленого стадіону «Металіст», станцію було перефарбовано з використанням кольорів футбольного клубу «Металіст» — жовто-блакитні діагональні смуги на стелі.

Перехід

У 1995 році станція «Спортивна» стала пересадною. Перехід на станцію «Метробудівників» має досить складну конфігурацію. Потік пасажирів тут роздільний — перехід у напрямку «Спортивна — Метробудівників» починається в центрі посадкової платформи, по сходах спускається вниз, і, роблячи вигин, виходить до ескалатора. Через декілька десятків метрів за ескалатором, пасажиропотоки з'єднуються. Стрічний перехід, у напрямку «Метробудівників — Спортивна», виходить безпосередньо до східного вестибюля «Спортивної». При будівництві був використаний східний підземний перехід станції, три виходи з якого було закрито і розібрано. Фактично вся південна частина східного переходу стала частиною переходу із станції «Метробудівників» на станцію «Спортивна». У невеликих «кишенях», утворених колишніми виходами, зараз знаходяться магазини, а раніше один з них був сполучений з виходом станції «Метробудівників». У самому переході стояли касові автомати. Північна частина колишнього переходу має окремий пропускний пункт. Вона також сполучена з підземним переходом станції «Метробудівників».

Місцезнаходження

Неподалік від станції розташовані один з найбільших ринків міста — Кінний і автостанція № 3, з якою відправляються приміські автобуси Вовчанського і Зміївського напрямків, а також міжміський маршрут «Харків Шебекіно.

Галерея

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.