Радоцина

Перша письмова згадка про село відноситься до 1595 року. Реєстри податків за 1629 та 1680 роки свідчать, що село, скоріш за все, належало до малих. У XVI ст. Радоцина було власністю Стадницьких із Змигорода. Надалі село почергово переходило у власність Хлевіцьких, Любомирських і Сімінських.

У 1636 році громада змінила священика («попа»), що свідчить про те, що у селі була православна церква, яка входила до складу Перемиської єпархії. За дуже приблизними розрахунками після 1692 року село прийняло постанову Берестейської Унії і перейшло у греко-католицьку церковну структуру.

У XVIII ст. відбулася розбудова Радоцини. У 1758 році у центрі села на пагорбі була збудована трибанна дерев'яна церква і плебанія для священика. На цей час у селі нараховувалось 389 мешканців, що у порівняні з 33 мешканцями у 1665 році, свідчить про значний приріст населення. Метричні книги провадилися: народжених від 1864 р., вінчаних від 1879 р., померлих від 1912 р. У XVIII ст. село мало власну парафію і нараховувало близько 400 осіб. В 1799 р. приєднано Довге до парафії як дочірню церкву.

Неподалік місця, де стояла православна церква, у центрі села збереглася кам'яна капличка та кілька кам'яних і залізних придорожніх хрестів з кінця XIX ст., рештки пивниць. При повороті в неіснуюче село Липна, неподалік лісового готелю, стоїть великий дерев'яний хрест з 1936 року, встановлений місцевою православною парафією на місці попереднього з 1899, як пам'ять про скасування панщини.

• Станом на 1787 рік у селі нараховувалось 67 господарств (згідно з Йосифинською метрикою):

1) Турчик Стефан, 2) Турчик Федор, 3) Турчик Фецко, 4) Сохран Савка, 5) Кулинич Василь, 6) Сенько Гриць, 7) Гелетка Данько, 8) Гелетка Петро, 9) Шута Вархоль, 10) Шута Василь, 11) Косар Гнат, 12) Кулинич Йосиф, 13) Косарович Наста, 14) Ясінський Теодор, 15) Курилко Демко, 16) Пшехшля Іван, 17) Петриляк Андрій, 18) Курилко Іван, 19) Стах Іван, 20) Турко Іван, 21) Турко Міхав, 22) Турко Марина, 23) Косар Іван, 24) Павелко Іван, 25) Демчак Яцко, 26) Кавка Іван 27) Кавка Ілько, 28) Курилко Василь, 29) Сенько Іван, 30) Костик Петро, 31) Костик Теодор, 32) Катренич Лечко, 33) Лукашчин Прокіп, 34) Білас Павло, 35) Пирдзяк Ілько, 36) Савчук Прокіп, 37) Демчак Василь, 38) Демчак Іван, 39) Катренич Теодор, 40) Васильчин Гриць, 41) Демчак Юрко, 42) Лучко Андрій, 43) Лучко Іван, 44) Дупей Фецко, 45) Мариняк Максим, 46) Жидяк Гриць, 47) Жидяк Гриць, 48) Прокіпчак Іван, 49) Катренич Адам, 50) Розум Демко, 51) Розум Стефан, 52) Катренич Гриць, 53) Гричашко Іван, 54) Курилко Міхав, 55) Барна Стефан, 56) Барна Гриць, 57) Барна Іван, 58) Курилко Афтан, 59) Курилко Петро, 60) Сивик Єва, 61) Сивик Кіндрат, 62) Сліпак Іван, 63) Сліпак Кіндрат, 64) Матійчак Іван, 65) Плясконь Стефан, 66) Сенько Стефан. Крім цього також була корчма і прикордонна застава.

• Станом на 1945 рік нараховувалось 116 родин (згідно зі евакуаційних списків):

1) Гащиц Іван, 2) Валько Дмитро, 3) Плясконь Кирило, 4) Павельчак Іван, 5) Чан Кузьма, 6) Курилович Петро, 7) Кец Юстина, 8) Шута Дмитро, 9) Пухир Микола, 10) Розум Катерина, 11) Демчак Григорій, 12) Павельчак Дмитро, 13) Гитко Анна, 14) Павельчак Михайло, 15) Турко Параска, 16) Турко Андрій, 17) Боган Трифон, 18) Прокіпчак Іван, 19) Матійчак Петро, 20) Стах Дмитро, 21) Барна Петро, 22) Чан Семен, 23) Добровольська Анна, 24) Чан Петро, 25) Фарієвич Іван, 26) Васильчин Теодор, 27) Хомик Михайло, 28) Добровольський Ілля, 29) Барна Максим, 30) Катренич Микола, 31) Ганчовський Петро, 32) Моряк Андрій, 33) Шуркала Марія, 34) Байса Петро, 35) Васильчин Семен, 36) Барна Яків, 37) Венцко Григорій, 38) Курилко Петро, 39) Барна Марія, 40) Матійчак Розалія, 41) Бовдись Марія, 42) Валько Пелагія, 43) Васильчин Петро, 44) Курилк Петро, 45) Валько Андрій, 46) Костик Михайло, 47) Падла Порфирій, 48) Ясінський Василь, 49) Савчак Іван, 50) Розум Мотрина, 51) Плясконь Іван, 52) Косарович Максим, 53) Жидяк Теодор, 54) Ганьчовський Теодор, 55) Сабатович Дмитро, 56) Турко Сусанна, 57) Костик Андрій, 58) Мудрий Порфирій, 59) Добровольська Теодора, 60) Ганьчовська Анастасія, 61) Гелетка Василь, 62) Барна Василь, 63) Чан Микола, 64) Кавка Михайло, 65) Костик Марія, 66) Фарієвич Марія, 67) Кавуля Семен, 68) Шевчик Теодор, 69) Шевчик Онуфрій, 70) Барна Петро, 71) Барна Семен, 72) Кобані Текля, 73) Кобані Петро, 74) Шевчик Теодозія, 75) Плясконь Кирило, 76) Костик Дмитро, 77) Дем'янович Захар, 78) Кавуля Демко, 79) Бурейчак Антоній, 80) Чулик Василь, 81) Курилович Григор, 82) Мабат Теодозія, 83) Турко Михайло, 84) Розум Катерина, 85) Ганчевська Анастасія, 86) Слота Федір, 87) Смій Василь, 88) Дранч Василь, 89) Надловський Михайло, 90) Павельчак Семен, 91) Сабат Семен, 92) Ардан іван, 93) Попик Іван, 94) Сабат Іван, 95) Либов Павло, 96) Опалок Іван, 97) Кец Семен, 98) Косарович Іван, 99) Стах Анна, 100) Кравчицький Петро, 101) Попик Єва, 102) Фарієвич Павло, 103) Скуба Пелагія, 104) Ганчевський Андрій, 105) Павельчак Павло, 106) Курилович Петро, 107) Шута Федір, 108) Курило Марія, 109) Барна Петро, 110) Розум Семен, 111) Ганчовський Василь, 112) Фарієвич Володимир, 113) Прокіпчак Анна, 114) Кец Дмитро, 115) Катренич Федір 116) Курилка Семен.

• Йосиф Ярина (1788—1817) — богослов і педагог, філософ, поет і літературознавець, професор Львівського університету
• Микола Барна (1938)

• Флоринської Республіки
• Горлиці
• Липна
• Гладишів

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радоцина

• Барна М. Радоцина в моєму серці / М.Барна. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2011. — 240 с. ISBN 978-966-07-1973-6
• Гжесік В., Трачик Т. Низький Бескид. Від Команчі до Бортного: туристичний путівник / В.Гжесік, Т.Трачик / Пер. з пол. О.Сурмяк, У.Гусей. — Львів: СПОЛОМ, 2011. — с.166-170
• Bieszczady. Przewodnik dla prawdziwego turysty / W.Krukar, P.Swianiewicz, T.A.Olszanski, P.Lubonski&nbsp. — Wyd. 13-e. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2012.
• Apokryf Ruski
• Radocyna żyje w duszach
• Cmentarz w Radocynie należy do Cerkwi
• Микола Мушинка, Лемко на фоні Радоцини. До 50-ліття з дня народження Володимира Шуркала.
• Шематизм греко-католицької єпархії Лемківщини. — Львів, 1936 — с. 70-71