Ратко Янев

У 1965 закінчив аспірантуру при Природничо-математичному факультеті Белградського університету. Працював у Інституті ядерних наук «Винча». Стажування у 1966–1967 роках проходив у Ленінградському державному університеті, де працював над дисертацією: «Процеси електронного захоплення у повільних атомних зіткненнях» під керівництвом професора В. О. Фока, яку захистив у 1968 році на Природничо-математичному факультеті Белградського університету.

З 1969 року керував аспірантами на Природничо-математичному факультеті Белградського університету. В 1970–1973 роках працював доцентом та викладав ядерну фізику на факультеті природничо-математичних наук Університету св. Кирила і Мефодія у Скоп'є, продовжуючи викладати теоретичну фізику на посаді професора Белградського університету. Як професор «за запрошенням», читав лекції в університетах Європи (Париж, Бордо, Орхус, Стокгольм, Москва, Лондон, Дархем, Брюссель, Левен), Америки (Боулдер, Ноксвілл, Принстон), Японії (Нагоя, Токіо, Осака) та Китаю (Пекін, Шанхай, Сіань, Ченду).

У 1972 завершив роботу у Інституті ядерних наук «Винча» та перейшов у Інститут фізики в Белграді, де працював до 1987 року. Співпрацював з провідними науково-дослідними установами світу: Паризькою обсерваторією в Медоні, Фізичним інститутом у Москві, Курчатовським інститутом в Москві, Петербурзьким університетом, Лабораторією атомних зіткнень в Левені, Лабораторією фізики плазми в Принстоні, Національною лабораторією в Оук-Ридж, Національним інститутом з досліджень термоядерного синтезу в Японії, Юліхським дослідницьким центром у Юліху, Інститутом прикладної фізики та математики в Пекіні.

Протягом 1988-1999 керував однією з програм досліджень контрольованого термоядерного синтезу в Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ)[5] Завдяки заслугам в галузі атомної фізики і високій репутації у науковій спільноті був обраний членом «Ради з зіткнень» Європейського фізичного товариства у 1993-1997 роках.

7 жовтня 1988 року був обраний позаштатним членом Македонської академії наук і мистецтв. 16 жовтня 2000 за видатний внесок у розвиток македонської та світової науки був обраний її постійним членом.

У 2002-2004 роках працював у Юліхському дослідницькому центрі і у 2004 результати його роботи були відзначені Премією Олександра фон Гумбольдта.

Після утворення незалежної Республіки Македонія був її представником у МАГАТЕ та одним з перших міжнародних посадовців від Македонії у міжнародних установах ООН. Завдяки його зусиллям Республіка Македонія приєдналась до Міжнародного агентства з атомної енергії в 1993 році.