Революція в Королівстві Польському 1905-1907 років

Загострення ситуації у промисловій сфері, що розпочалося ще з 1904 року в результаті погіршення умов праці та на фоні інформації про низку компрометуючих невдач Російської імперії на полях битв під час російсько-японської війни. Найбільша організація соціалістична на польських землях, Польська соціалістична партія, передбачаючи революційні події, ще в травні 1904 року створила свою бойову 0організацію[1]. В той час в Парижі представники польського робітничого руху проводили переговори з партією ессерів також латвійськими та грузинськими націоналістами про можливість проведення всеросійського повстання[1].Друга, трохи менша за кількістю прихильників робітнича партія, Соціал-демократія Королівства Польського і Литви мала тісні звязки та користалася порадами меншовиків та більшовиків. Ессери та партія Бунд активніше діяли та посилювали свій вплий на заході країни. На початку 1904 року Юзеф Пілсудський зустрівся з японським амбасадором, намагаючись переконати його підтримати антицарське повстання та створити в Японії польський легіон[1].

Юзеф Пілсудський , 1904 рік, перед візитом до Японії

28 вересня 1904 року в Білостоці поліція розігнала демонстрацію, яку проводила польська соціалістична партія. Жандарми напали на демонстрантів, спробували конфіскувати червоний прапор на якому було написано «PPS: Precz z wojną i caratem! Niech żyje wolny polski lud!». У відповідь на цю дію, бойовики PPS почали стріляти з револьверів. В результаті цього всього багато сотень людей було заарештовано, а шестеро людей померло. 13 листопада 1904 року подібна маніфестація була розігнана на площі Гжибовського у Варшаві. Ситуація досягла критичного моменту в результаті інформації про «криваву неділю» в Санкт-Петербурзі 22 січня 1905 року, що сталою причиною падіння авторитету цірської влади Миколи II та вибуху страйків на території всієї російської імперії[1]. На протязі усього 1905 року страйки набули масового характеру та відбувалися на численних промислових заводах на території всієї російської імперії. На території Польщі координаторами страйків стали Польська соціалістична партія і патрія Соціал-демократія Королівства Польського і Литви(SDKPiL). В січні місяці в селі Піляшкув, що знаходиться біля міста Лович вчителі початкових шкіл таємно зібралися та прийняли постанову про негайне запровадження викладання польською мовою у сільських школах, яку вони почали викладати, незважаючи на репресії, які проводила російська влада.

28 січня PPS та SDKPiL організували страйк, в якому взяли участь понад 400 тисяч працівників. Безпосередньою реакцією на події «кривавої неділі», був всезагальний шкільний страйк, який тривав понад три роки. За час від 1905 року до 1906 року в королівстві відбулося понад 6991 страйків, в яких взяло участь понад 1,3 мільйонів працівників[1]. Виступи робітників неодноразово засуджувалися, лодзька Gazeta Polska закликала задушити соціалістичну анархію, в той час як кількість політичних вбивств досягнуло цифри в 40–50 людей в тиждень. Противники польського правого націоналіста Роман Дмовського вважали, що він уклав таємну угоду з царським урядом з метою придушення страйків. Діяльність його партії народної демократії критикувалась, оскільки під час революції займалася розпалюванням ненависті поляків до євреїв, попри апеляції Польської Соціалістичної партії спільно боротися проти царизму, незважаючи на національність чи віросповідання, але ці заклики залишались без уваги[3]. З метою відвернення уваги від виступів працівників, в Біломустоці 15 серпня 1905 царські війська та антисеміти організували єврейський погром[4].

У відповідь на репресії загострилися сутички між Бойовою організацією ППС і царськими силами. Бойовики планували замахи на оберполіцмейстра Нолкена та генерала Новосілцова. Революціонери також вели підпільну війну проти мережі царських агентів, що проникали в польські політичні організації[5].

Жертви погрому в Біломустоці

Кривава середа

Кривава середа (польськ. Krwawa Środa) — це події, що відбулася 15 серпня 1906 року в Королівстві Польща. Бойова організація Польської соціалістичної партії (OB PPS) здійснила серію нападів на російських чиновників, насамперед на поліцейських та їх інформаторів. Ця акція є однією з найбільших акцій в історії OB PPS. Головною метою OB PPS бцло зупинити репресії які продовжувалися повідношеню до робітників від початку революції, а також демонстрація своєї здатності боротися на рівних російському правительству.[6] Було організовано серію тереростичних атак насамперед проти поліцейських, виконання акції почалось 15 серпня 1906 року. Загалом відбулось майже 100 інцендентів,[7] про атаки повідомили за різними підрахунками 18,[8] 19 чи 20[9] міст та селищ. Також суттєво різними були повідомлення, щодо загиблих. Зокрема були дані про 80,[10] 70, 51,29 чи 19 випадків які закінчились смертю російських можновладців (здебільшого поліцейських) та їх інформаторів, а також про 4 чи 69 поранених. Тільки у Варшаві, офіційні ресурси повідомляли, що відбулися «більше 100 інцендентів», не офіційно 50 російських поліцейських було вбито та 100 поранено, також поширеною була інформацією про 200 випадків[11]. Група бойовиків на чолі з Генриком Бароном атакувала поліцейські офіси та приймала участь в боях з козаками в Варшаві. Ці акції призвели до паніки в російському гарнізоні, поширились підозри у непідкорені владі гарнізону та відступу деяких військових частин з міста. Акції мали місце у всій Польщі, яка була окупована росіянами.

Через три дні, 18 серпня 1906 року, OB PPS здійснили ще одну свою знамениту акцію. Відома активістка жінка член цієї організації Ванда Крахельська-Філіпович зробила спробу вбити генерал губернатора Варшави, Георгія Скалона. Проте єдності, щодо потреби здійнення даної операції не було, особливо проти неї виступав Юзеф Пілсудський. Більше того інші керівники протестів такі як партія Соціал-демократія Королівства Польського і Литви та Бунд також критикували цю акцію. Російською реакцією стала нова хвиля арештів та переслідування проти активістів.

Вулиця в Варшаві після приведення в дію бомби бойовиками ПСП

.

Варшава

В Варшаві в січні 1905 року під час протистояння демонстрантів та військових померло блзько 100 людей. Першотравнева демонстрація, яка відбулася втому ж роі в варшаві закінчилася сметю 37 людей. Громадскість була шокована екзекуцією вчиненою над 19-літнім Стефан Окржея, бойовика OB PPS i героя битви, яка велася з царськими військами на площі Гжибовського[4]. 1 травня хода з приводу Свята Праці була розігнана, померло в ході цих подій 37 осіб[4].

Стефан Окржея перед 1905

Домброва-Гурнича

Під впливом, які відбулися в Сосновці в місті Домброва-Гурнича розпочалися страйки та демонстрації, в яких приймали участь працівники KWK Koszelew, KWK Париж, Гути банкової також учні реальної школи та школи гірничої. Внаслідок заворушень загинула одна людина. Страйки відбулися після цього, в KWK Mortimer що мали місце в липні, вдалось зупинити локаутом.

Гута банкова в 1910 році

Революція принесла із собою декілька позитивних змін на польську землю. З'явилася можливість створити польські установи та громадські організації: польські приватні школи (якраз тоді була створена Поська Школа Мати), кооперативний рух (між іншими Тоариство Кооператирів);зменшилася цензура, була введена свобода віросповідання та дозволено використання офіційно польської мови в повітових управліннях. Непрямим ефектом революції 1905 року був також поділ в польському соціалістичному русі пов'язаним з різницею в пріоритетах. Незалежність Польщі в першу чергу була пріоритетом для людей більш старшого віку, а права робітників в першу чергу — для молодших активістів. Як наслідок Польська соціалістична партія розкололася на польську політичну партію соціалістичну фракцію (Юзеф Пілсудський), головною метою якою було перед всім вибороти незалежність, а також на PPS Ліві (Фелікс Кон), головною метою якої перед всім була боротьба за робітничі. Досвід революційної діяльності бойової організації PPS був використаний для створення у 1908 році у Львові союзу чинної боротьби.

Під натиском революціонерів цар пішов на поступки. В квітні 1905 року вступив у дію закон про вільне віросповідання, що сприяло припиненню репресій проти греко-католицької меншини[14]. У польських школах заняття почались знову вестись на польській мові, було легалізовано робітничі зв'язки. Царський маніфест проголошував впровадження конституції, а також скликання парламенту[14]. Однак конституційні зміни відмінялися частинами з 1906 по 1907 роки. Поляків в державній думі, яка була позбавлена реальної влади, представляли тільки націонал демократи[14]. Частина досягнень, які отримали робітники в економічній сфері були відмінені.[15].

• 
  Заклик до народу виданий 16 серпня 1906 року Польською соціалістичною партію після так званої кривавої середи
• 
  Експропріяція під Роговом була виконана бойовою організацією PPS
• 
  Бойовики польської бойовох організації PPS
• 
  Пам'ятник Революційного Чину в місті Лодзь встановлений на честь пам'яті подій 1905 року
• 
  Таблиця встановлена в місті Островець-Свентокшиський встановлений на честь пам'яті подій 1905 року
• 
  Вулична демонстрація 1905 року. Малюнок Владислава Скочиляса
• 
  Лодзький мурал створений на честь 1905 року. Автор: Takie Pany

• Strona o Rewolucji 1905 roku

1. Норман Дейвіс: Boże Igrzyska Znak, Kraków, str. 839—840.
2. Миллер, Хренов та 1955, Москва, с. 472—473., Москва.
3. Norman Davies: Boże Igrzyska Znak, Kraków, стор 843.
4. Norman Davies: Boże Igrzysko Znak, Kraków, str. 841.
5. Norman Davies: Boże Igrzysko Znak, Kraków, str. 840.
6. назва= Janusz Wojtasik (1987),https://books.google.com.ua/books?id=YlFJAAAAIAAJ&redir_esc=y
7. Davies, Norman (24 лютого 2005). God's Playground A History of Poland: Volume II: 1795 to the Present. OUP Oxford. Процитовано 6 червня 2021. (англ.)
8. http://przeglad-socjalistyczny.pl/wielcy-socjalici/33-jozef-anastazy-montwi-mirecki.html
9. Jędrzejewicz, Wacław (1982). Piłsudski, a Life for Poland. Hippocrene Books. Процитовано 6 червня 2021. (англ.)
10. https://books.google.com.ua/booksid=0tYVKUsnw9IC&pg=PA81&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
11. http://www.cultus.nazwa.pl/public/obrazy/Warszawski_ruch_spolecznikowski.pdf
12. Марцін Мединськi: Skarżysko w okresie niewoli narodowej i I wojny światowej, w: Dzieje Skarżyska-Kamiennej. Monografia z okazji 90-lecia nadania praw miejskich, pod red. K. Zemeły i P. Kardysia, Skarżysko-Kamienna 2013, стор 178—179.
13. Адам Массальські: Rewolucja lat 1905—1907. Kielce w przededniu I wojny światowej (1907—1914), w: Zenon Guldon, Adam Massalski: Historia Kielc do 1945 roku, zdj. K. Pęczalski, Kielce 2000, s. 272.
14. Norman Davies: Boże Igrzysko Znak, Kraków, стор 842.
15. Rewolucja 1905. Przewodnik Krytyki Politycznej. Warszawa: Wydawnictwo Krytyki Politycznej, 2013, s. 132. ISBN 978-83-63855-75-8.