Реконструкція нотної колекції графа О. К. Розумовського за каталогами XVIII сторіччя

Скульптор Андре-Жан Лебрен. Граф Кирило Розумовський, мармур, Третьяковська галерея, Москва.

Як і кожний вельможа Російської імперії, граф Кирило Григорович Розумовський розділяв модні, панівні ідеї середини і кінця 18 століття. Серед яких — будівництво садиб (архітектура), паркобудування і ботаніка, оперний театр і музика, приватна бібліотека.

В історії архітектури залишили слід палац К. Г. Розумовського в місті Глухів з садом бароко, палац в Петербурзі, садиба Петровське-Розумовське під Москвою, садиба Яготин, палац в місті Батурин. Наближеність до двору російської імператриці дозволила залучати до будівництва практично найкращих, найталановитіших на той час архітекторів, російських і іноземних, серед яких — Антоніо Рінальді, Валлєн Деламот, Олександр Кокорінов, Квасов Андрій Васильович, Чарльз Камерон, Адам Менелас.

Але вельможні садиби — це не тільки палаци, стайні, кухні і господарські споруди, це садово-паркові ансамблі з павільйонами, театрами і приватними картинними галереями та бібліотеками. Наприкінці життя у пихатого Розумовського погіршувались відносини з імператрицею Катериною ІІ і він наказав вибудувати палац в Києві. За переказами, амбітний вельможа не бажав, аби його маєток в Києві використовували для постояльців-військових. Він наказав розібрати дерев'яний палац і возами перевезти колоди в Яготин, де наново відбудували споруду. В новітню садибу перевели все — від коней і кріпаків до картинної галереї, музичних інструментів і бібліотеки.

Звичайно, бібліотека графа виникла не в 1790 році, коли той придбав землі в Яготині, а раніше. Особливістю садибної бібліотеки Яготина стала нотна збірка. Вона була покажчиком матеріального статку володаря і мала значну грошову і мистецьку вартість. Ноти того часу виготовляли трудомістким засобом гравіювання, тому коштували надзвичайно дорого. Дозволити собі мати нотну бібліотеку могло лише обмежене коло магнатів, серед яких був і Кирило Розумовський. Знаючи про рідкісні видання нотної бібліотеки, володар дав наказ створити каталоги. Саме каталоги, а не інвентарний опис, бо не збирався ні продавати бібліотеку, ні комусь дарувати. Склад нотної бібліотеки з часом мінявся, бо надходили доповнення і по смерті графа, і нові рукописні копії потрібних нот, що коштували значно дешевше.

Нотна бібліотека садиби Яготин — стала унікальним явищем на землях Лівобережної Україні як втілення важливих досягнень та нездійсненності багатьох обіцянок доби просвітництва. Мистецька вартість музичної бібліотеки із садиби Яготин набуває надзвичайної значущості і через знищення садиб на землях Лівобережної Україні, і через розпорошення садибних колекцій, якщо ті були збережені, і через вивіз великих бібліотек в російські центри, як були вивезені приватні бібліотеки з садиб України Старий Мерчик чи Воронцовського палацу в Криму — до Москви.

На тлі масового розпорошення приватних бібліотек за часів СРСР, неконтрольованого продажу видань за кордоном радянською фірмою «Міжнародна книга», котра десятиліттями розпродавала бібліотеки державні, церковні чи монастирські, приватні, царські і садибні, музичній бібліотеці із садиби Яготин майже «пощастило». Неповну, недосліджену, практично покинуту в садибі, її встигли вивезти 1918 року в Київ і призабули майже на 80 років.

Спробу дослідити яготинське нотне зібрання зробила кандидат мистецтвознавства Лариса Івченко, завідувач відділу формування музичних фондів НБУ імені В. І. Вернадського. Музичні бібліотеки рідкісні навіть в Західній Європі, котра століттями мала декілька відомих музичних центрів в Флоренції, Римі, Парижі, Болоньї, Відні, Мадриді, Лондоні, Гамбурзі, Венеції. На теренах України яготинська музична бібліотека — принаймні єдина збережена, що сформована ще наприкінці 18 століття і в неповному стані дійшла до 21 століття. Унікальними є не тільки самі ноти, які в ті часи виробляли трудомістким засобом гравіювання, а і твори та імена популярних тоді композиторів. Серед них перші або прижиттєві музичні твори — Арканджело Кореллі, Джузеппе Тартіні, Йозефа Гайдна, Франческо Морлаккі, Моцарта, синів Йоганна Себастьяна Баха. В збірці знайдені також рідкісні авторські рукописи опер італійського композитора Дженнаро Астаріта «Безлюдний острів» та «Бакалійник». Остання опера була створена на лібрето Княжніна за замовою самого Олексія Кириловича Розумовського. В яготинській нотній бібліотеці знайдені також рукописні копії творів прусського короля Фрідріха ІІ, аматора-виконавця і прихильника гри на флейті.

Уявному відтворенню складу бібліотеки сприяють і випадково збережені каталоги яготинського нотного зібрання. Це вісім солідних книг у шкіряних обкладинках, що мають суперекслібрис із графською короною та ініціалами латиною — ACR. Кожна з книг подає опис окремого музичного жанру зібрання — сонати, дуету, симфонії, тріо, секстетів, квінтетів, квартетів. Загальна кількість одиниць збереження досягає 1700, але є приєднані матеріали 19 ст., які, ймовірно, додали представники родини Репніних-Волконських. На відміну від надто коштовних книг і нотних видань, рукописні копії нот тоді були значно дешевші. Такі копії теж представлені у яготинській музичній бібліотеці. Зібрання ще не досліджене повністю. Частка творів викликає науковий інтерес і інтригує невідомими відкриттями. Серед знайденого — непідписана симфонія, ноти якої оприлюднено в Парижі 1760 року. За попередніми припущеннями вона може бути твором композитора Максима Березовського. В 1991 році частка нотної бібліотеки із садиби Яготин була показана на виставці в місті Прага.

• 
  Йозеф Гайдн, портрет 1792 року
• 
  Арканджело Кореллі
• 
  Фрідріх II (король Пруссії)
• 
  Джузеппе Тартіні (помер 1770 р.)

• «Памятники культуры. Новые открытия», Москва, «Наука», 1975, статья «Частные библиотеки России 18 века», авт. Мартынов И. Ф., с. 101–116
• Н. Ильин, И. Семенова. Проданные сокровища России. М.,2000 (рос.)
• Серапина Н. Эрмитаж, который мы потеряли. Журнал Нева, № 3, 1999 (рос.)
• Е. А. Осокина. На большой дороге с Рембрандтами (рос.)
• О. Васильева, П. Кнышевский. «Красные конкистадоры» (рос.)

• Незалежний інформаційний ресурс міста Яготин
• Сайт про Яготин (стара версія)
• Тут був я. Яготин. Місто паркових скульптур
• ^{[недоступне посилання з липня 2019]} (стаття «Колекція Разумовських розкриває свої таємниці», Олександр Москалець «Дзеркало тижня» № 30, 31 липня 2004)
• https://krytyka.com/ua/reviews/rekonstruktsiya-notnoyi-kolektsiyi-hrafa-o-k-rozumovskoho-za-katalohamy-xviii-storichchya