Ренет Симиренка

Названо Левком Симиренком на честь свого батька — промисловця-цукрозаводчика і знаного в Україні мецената Платона Федоровича Симиренка.

Тривалий час у 19 столітті різними плодовими розсадниками він поширювався під різноманітними назвами. Одні іменували сорт Ренетом Жуковського, інші Ренетом зеленим незрівнянним, треті Зеленкою Вуда, а в садах Північної Таврії, зокрема, на Херсонщині та Мелітопольщині, він був відомий під назвою Ренета Філібера або Цитронного Ренета. Частково це пояснюється тим, що кожен власник саду в Україні, хто прямо чи то опосередковано стикався з цим визначним сортом, намагався довести свою причетність до його походження і через нього увічнити своє ім'я.

Сорт поширився з Платонова хутора поблизу м. Мліїв Черкаської області України, де Платон Симиренко заклав багатющий дендрарій і величезний фруктовий сад. Левко Симиренко ще в студентські роки запримітив у цьому саду уже немолоду яблуню з розлогою округлою кроною, яка щороку давала щедрий врожай зелених, а при дозріванні золотавих зарум'янених плодів чудового смаку. Згодом Левко Платонович популяризував та впровадив у виробництво цей сорт. Сам він писав про його походження:

Походження цього чудового Ренета, який успішно конкурує з найкращими європейськими сортами, до цього часу остаточно не визначено. Невідомо, чи це є стародавній сорт, але давно забутий на Заході, чи помологічно самостійне нове яблуко, яке народилося від випадкового засіву в саду Платонового хутора, що належав колись моєму батькові. Але безперечно одне: це яблуко поширилося у Росії, а останнім часом і в Європі, з нашого саду.

Восени 1887 року Левко Симиренко бере участь у Харківській сільськогосподарській виставці, на якій демонструє яблука цього сорту під назвою Ренет Зелений П. Ф. Симиренка. Цю назву сорту Левко Платонович збереже у всіх своїх подальших помологічних працях і «Генеральному каталозі Помологічного розсадника Л. П. Симиренка».

Дерево сильноросле, вище середніх розмірів, з широкоокруглою розлогою, найчастіше казаноподібною, густою кроною. Кора штамба і гілок темно-сіра з коричневим, на сонячній стороні — з помаранчевим відтінком. Міцні нижні скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 55—70°, верхні — майже під прямим. Пробуджуваність бруньок вища за середню, пагоноутворювальна здатність висока. Тип плодоношення — змішаний. Плодоношення в південних садах нерідко виражено на тогорічних приростах.

Пагони середньої товщини, помітно колінчаті, прямі або дещо вигнуті, зеленувато-бурі, сильно опушені, з дуже дрібними, але рідкісними чечевичками. Листя подовжені, яйцеподібні, з округлою, в ряді випадків зі звуженою основою і подовженою верхівкою, з витягнутим, скрученим кінчиком; сильно зігнуті і сильно складені у вигляді човника, слабозморшкуваті в середній частині, з дрібними одно-двоякозубчатими краями. Листова пластинка утворює зі стеблом кут 90 ° або трохи більше. Опушення середнє, світле. Забарвлення світло-зелене, поверхня слабо блискуча, черешок середніх розмірів, прилистки ланцетні або вузькоовальні.

Квітки середні, блюдцеподібні, білі, з неопушеною колонкою маточок середньої довжини, рильця яких розташовані на рівні тичиночних пиляків. Цвітіння середньопізнє.

Сорт самобезплідний. Найкращі запилювачі: Айдаред, Корей, Голден делішес, Кубань спур, Пам'ять Сергєєву, Антонівка кам'яничка, Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Кальвіль донецький.

Зимостійкість Ренету Симиренка слабка: на півдні пошкоджується навіть деревина штамбів, але завдяки хорошій здатності утворювати пагони, крона до плодоношення відновлюється вже на третій рік. Має високу посухо- та жаростійкість сорту. Стійкість до парші та борошнистої роси нижча за середню.

Дерева починають плодоносити на сильнорослих підщепах на 6-й рік, на слаборослих клонових — на 4-5-й рік після посадки. Швидко нарощує врожаї: 7—8-річні дерева формують по 12—15 кг, 10—13-річні — до 100 кг плодів. Найкращі врожаї на Кубані в Прикубанській зоні 250—400 ц/га. У молодому віці дерева плодоносять щорічно, з віком переходять на періодичне плодоношення.

Плоди споживаються у свіжому вигляді, мають високе десертне і дієтичне значення, при цьому відсутність антоціанів — необхідна умова при лікуванні захворювань обмінної природи. Також йде на виробництво марочних соків. Сік з яблук цього сорту є також добрим матеріалом для виготовлення столових вин.

Посухостійкість, висока врожайність, ранній вступ у плодоношення, тривала лежкість плодів, вітростійкість, відмінні якості плодів.

Знижена зимостійкість, періодичність плодоношення дерев, сприйнятливість до парші та борошнистої роси; сильна загущеність крони.

Ренет Симиренка районований (з 1928 року) у 18 областях України (найкраще вдається у західному Лісостепу та в степовій зоні України), у дев'ятьох областях, краях та автономних республіках Російської Федерації, у Молдові, Азербайджані, Вірменії, Узбекистані, Таджикистані, Туркменістані, Киргизстані. Лише в Україні згідно з останнім переписом садів і виноградників (1989 р.) у громадському секторі садівництва нараховувалося близько 10 мільйонів дерев яблуні сорту Ренет Симиренка. У промислових садах України питома вага Ренета Симиренка серед групи зимових сортів сягає 25 відсотків.

Український сорт домінує також як у виробничих, так і у присадибних садах Російської Федерації, Молдови, країнах Середньої Азії та Закавказзя. Ще вища питома вага цього сорту у присадибних насадженнях і на дачних ділянках.

Від схрещування сортів Бойкен і Ренет Симиренка на Донецькій дослідній станції садівництва у 1951 році вивели сорт Кальвіль донецький[1].

В результаті схрещування гібридної форми 654 (Бойкен х Кальвіль сніговий) з сортом Ренет Симиренка отриманий пізньозимовий сорт Сапфір[2].

Шляхом схрещування сортів Голден делішес і Ренет Симиренка отриманий зимовий сорт японської селекції Мутсу[3].

Від схрещування сортів Макінтош і Ренет Симиренка отриманий зимостійкий і високоврожайний сорт Степова красуня[1].

В результаті вільного запилення Ренета Симиренка виведений сорт яблуні ранньозимового періоду Ахтубінське[4].

В результаті схрещування сортів Антонівка Золотий монах і Ренет Симиренка отриманий сорт Зимове лимонне яблуко[5].

Від схрещування сортів Боровинка і Ренет Симиренка виведений зимовий сорт Карликове[6].

Шляхом схрещування сортів Улюбленець Никифорова і Ренет Симиренка отриманий пізньозимовий сорт Зелений травень[6].

Частина пізньозимових сортів яблуні: Россошанське лежке, Россошанське смачне, Россошанське весняне, Россошанське зимове, Ренет воронезький, Ренет Россошанський — отримана шляхом схрещування сорту Ренет Симиренка з сортами Макінтош, Феймез, Россошанська смугасте, і Велсі[7].

Зеленим сонцем назвав Ренет Симиренка український письменник Олекса Савчук в однойменній повісті. Вірш славетному сорту присвятив відомий український поет Олекса Ющенко: