Реформа охорони здоров'я в Україні з 2016 року

• 30 листопада 2016 — КМУ від схвалив Концепцію реформи охорони здоров'я. МОЗ було доручено розробити план заходів щодо її реалізації.[1]
• 19 жовтня 2017 — ВРУ прийняла медреформу, його підтримало 240 депутатів.[2]
• 1 січня 2018 — початок дії законопроекту. Держава повинна оплачувати медичні послуги за програмою медичних гарантій установам з 1 серпня 2018 року.
• 27 грудня 2017 року — НСЗУ утворена і Положення про неї затверджене Кабміном [3].
• 27 лютого 2018 — у конкурсі на голову НСЗУ переміг Олег Петренко
• 30 березня 2018 року — НСЗУ зареєстрована в Міністерстві юстиції
• 1 січня 2020 — запроваджується реімбурсація ціни ліків з державного гарантованого пакету.[2][4] Пропонується створення біля 100 госпітальних округів до 2018 року.
• 1 квітня 2020 року - другий етап медичної реформи в Україні, в рамках якої планується створити електронну систему користувача, де можна оформити чергу к лікарю онлайн, отримати результати аналізів та інше. Розпочато регіональні та міські реформи медицини, зокрема у Харкові[5], Львові, на Полтавщині.

• 19 жовтня 2017 Ольга Богомолець, нардеп і Голова комітету ВРУ з здоров'я, назвала медичну реформу «початком геноциду».[6]
• Численні медичні громадські організації підтримали реформи та закликали Богомолець до відставки з посади голови комітету.[7]
• Ольга Стефанишина, заступник міністра охорони здоров'я України,[8] виконавчий директор благодійного фонду «Пацієнти України» та експерт РПР назвала депутата «гальмом медреформи».[9]
• Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляє, що влада під виглядом «реформ» здійснює геноцид української нації.[10][11]
• Президент України Петро Порошенко у своїй заяві особисто попросив не вживати термін "геноцид" відносно сучасних подій.[12]

Діяльність Уляни Супрун на чолі Міністерства охорони здоров'я України активно супроводжується мітингами прихільників очільника партії За Життя Вадима Рабіновича. На мітингах зазвичай присутні особи старечого віку, які за це отримують гроші від організаторів акції. [13]

У вересні 2017 року профспілка медичних працівників мітингувала проти медичної реформи. [14] У відповідь на що Уляна Супрун на сторінці Facebook написала, що "на цей мітинг зганяє людей профспілка та адміністрації лікарень" та "Наша команда продовжує отримувати листи про те, як лікарів змушують брати участь у завтрашньому мітингу проти реформи охорони здоров'я". Також вона зазначила, що "До сьогодні кардинальні зміни у фінансовому забезпеченні фахівців охорони здоров'я не були можливими через застарілу систему управління, оновити яку має медреформа." [15]

• Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я[16]
• Закон України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення[17]
• Закон України Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості [18]

• Про затвердження порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я (ПРОЕКТ).[19]

• Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу [20]
• Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги. [21]
• Декларація про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу.[22]

• Регламент функціонування компонентів електронної системи обміну медичною інформацією, що необхідні для запуску нової моделі фінансування на первинному рівні надання медичної допомоги.[23]

Медична реформа в Україні впроваджується з 2016 року під керівництвом в.о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. На основі нової Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я[24] Верховна Рада 19 жовтня 2017 року прийняла Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»[25], який набрав чинності 30 січня 2018 року. За один із ключових елементів реформи фінансування системи охорони здоров'я відповідає новий орган — Національна служба здоров'я[26]. Служба утворена і Положення про неї затверджене Кабміном 27 грудня 2017 року[3]. 27 лютого 2018 у конкурсі на голову НСЗУ переміг Олег Петренко — заступник керівника приватної київської клініки[27]. Наступного дня його призначив Кабмін[28]. НСЗУ зареєстрована в Міністерстві юстиції 30 березня 2018 року[29]. Служба повинна запрацювати до липня 2018 року[26]. Гранична чисельність працівників визначена на рівні 1060 осіб, у тому числі 250 у центральному апараті та 810 у територіальних органах[30].

Національна служба здоров'я виконує функції єдиного національного замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Кошти, які вона розподіляє від імені держави на оплату послуг пацієнтів (більше 100 млрд гривень щороку[31]), зберігаються на казначейських рахунках. Служба не є власником закладів охорони здоров'я та не здійснює управління ними (принцип розмежування функцій замовника і постачальника медичних послуг)[32].

Згідно з Законом, її основними функціями є:

1. реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій;
2. проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах;
3. виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;
4. розроблення проекту програми медичних гарантій, внесення пропозицій щодо тарифів;
5. укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію;
6. перевірка дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами про медичне обслуговування населення;
7. забезпечення функціонування eHealth — системи охорони здоров'я[33].

Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я. Вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені територіальні органи.

НСЗУ очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

НСЗУ є юридичною особою публічного права[34].

Передбачено утворення Ради громадського контролю з метою забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльністю Служби[33].

Більше 13 мільйонів українців мешкає в селах. Лікарі ж не хочуть туди їхати, бо сільська медицина фінансується за залишковим принципом, а у сільських амбулаторіях та ФАПах немає навіть найнеобхідніших умов. Так, наприклад, в 71% українських ФАПів взагалі відсутнє водопостачання, в 75% – немає водовідведення, а в 82% сільських амбулаторій відсутні санвузли. 23 тисячі сіл і селищ мають 4 тисячі амбулаторій та 12 700 ФАПів. Вони, як правило, перенаправляють пацієнтів "у район" або "область", де є кваліфікована допомога. Для порівняння: в усьому світі первинна ланка в сільській місцевості ефективно працює і вирішує на місці до 80% медичних звернень.

14 листопада 2017 року, Верховна рада України прийняла у другому читанні проект закону №7117, який має підвищити доступність та якість медичного обслуговування у сільській місцевості. Цей законопроект є частиною медичної реформи і дає можливість разом з місцевою владою вирішити нагальні проблеми сільської медицини: відсутність лікарів, погано обладнані амбулаторії та ФАПи.

Передусім первинна медицина в селі мусить стати доступною і якісною. Тому медичні практики мають стати автономними та самокерованими. Крім того, в селах потрібно перепланувати мережі, побудувати або дообладнати амбулаторії. Майже всюди треба вирішувати питання громадського транспорту та доїзду пацієнтів до лікарів. Все це — ресурси. І законопроект №7117, внесений на розгляд Парламенту Президентом, забезпечить 5 мільярдів гривень на підсилення інфраструктури на селі протягом двох років. Завдяки цим інвестиціям сільські громади зможуть: збудувати нові амбулаторії з можливістю проживання родини лікаря, закупити автомобілі, щоб лікарі могли пересуватися між селами, оновити обладнання амбулаторій, забезпечити швидкісний інтернет.[44]

150 балів ЗНО

Міністерство охорони здоров’я України розірвало контракт з ректором Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Катериною Амосовою, наказ був підписаний 30 березня. Згідно з документом, Амосова з 16 квітня 2018 року буде звільнена з посади ректора НМУ за невиконання умов контракту. У відомстві заявили, що 30 березня після публічного розгляду звіту Амосової комісія МОЗ визнала її роботу у 2017 році незадовільною та рекомендувала міністерству розірвати контракт, який був підписаний у 2014-му на термін у сім років.[50] Даному рішення передував зрив ліцензійного іспиту КРОК для студентів-стоматологів, через який 20 лютого 2018 року міністерство відсторонило від посади Катерину Амосову на час службової перевірки. 25 лютого на підтримку ректора Катерини Амосової оголосили безстроковий страйк, який через 2 дні після початку припинився.[51]

Докладніше:   Доступні ліки

Доступні ліки — програма уряду з повної або часткової оплати з бюджету певних лікарських засобів, яка розпочалась у квітні 2017 року. Доступні ліки - це перша загальноукраїнська програма відшкодування вартості лікарських засобів до цього схожі програми були лише на регіональному рівні. До цього переліку включено медикаменти від серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми та діабету ІІ типу. Ці захворювання спричинюють великий відсоток смертності та інвалідності в Україні та світі. При цьому вони зазвичай добре лікуються амбулаторно.[52] Станом на 22 січня 2018 року підлягало відшкодуванню 239 лікарських засоби (23 МНН)[53] та 6179 аптек брало участь у цій програмі. [54]

Відшкодовується вартість наступних лікарських засобів: Беклометазон, Будесонід, Сальбутамол, Гліклазид, Метформін, Глібенкламід, Аміодарон, Амлодипін, Атенолол, Верапаміл, Гідрохлортіазид, Спіронолактон, Фуросемід, Дигоксин, Еналаприл, Ізосорбіду динітрат, Карведилол, Клопідогрель, Метопролол, Симвастатин, Бісопролол, Нітрогліцерин, Лозартан.

Бюджет програми Достуні ліки складаж 1 мільярд гривень у 2018 році.[55] З 2020 року адміністрування програмою має здійснювати Національна служба здоров'я України.

У 2017 році запрацював електронний реєстр пацієнтів, що потребують інсулінотерапії. Раніше закупівля препаратів інсуліну здійснювалася за тендерною процедурою регіонами. Однак, цей спосіб показав себе як неефективний, з великою кількістю недоліків: формування потреби було неточним, номенклатура закупівель могла ставати предметом маніпуляцій, ціни закупівлі препаратів інсуліну суттєво різнилися від регіону до регіону, траплялися затримки поставок препаратів в результаті оскаржень процедур закупівель або несвоєчасного проведення закупівель, відсутній реальний механізм контролю фактичного розподілення препаратів.

Запровадження реєстру дало змогу державі уникнути необґрунтованих закупівель на десятки мільйонів гривень. Що своєю чергою дозволятиме забезпечувати безперебійну поставку високоякісних препаратів інсуліну кожному пацієнту. Станом на 2018 рік більшість областей перейшли на користування єдиним реєстром і працює за процедурою реімбурсації.[56]

Безоплатний препарати інсуліну можуть отримати категорії хворих на діабет, зазначені у пунктах 1-9 Додатку до Постанови КМУ від 23 березня 2016 року № 239 “Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну”.[57] Закупівля препаратів інсуліну здійснюється за кошти центрального та місцевого бюджетів. Централізоване фінансування (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) покриває річну потребу у препаратах інсуліну, в залежності від регіону, на 40-50%, решта коштів виділяється з обласних або /та міських бюджетів. Відповідно, кінцевим розпорядником всіх коштів на інсуліни є органи місцевого самоврядування.

За старими списками в потребу на 2017 рік подавалися 220 тисяч пацієнтів. Із запровадженням електронного реєстру, на 1 серпня 2017 року в нього було внесено 174 тисячі пацієнтів. Навіть ці попередні дані вказують на наявність близько 46 тисяч неіснуючих пацієнтів. [56]

До 2018 року порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету регулювався Постановою КМУ від 5 вересня 1996 р. № 1071[58], яка дозволяла закладам охорони здоров'я купляти майже будь-які лікарські засоби за бюджетні кошти, що призводило до нераціонального витрачання коштів, коли не покривиши потребу у базових лікарських засобав куплялись лікарські засоби з сумнівним співвідношенням кошти/ефективність. [59]

Національний перелік основних лікарських засобів в Україні базується на 19-му виданні Базового переліку основних лікарських засобів, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Національний перелік адаптовано Експертним комітетом з відбору та використання основних лікарських засобів з урахуванням пріоритетних хвороб, захворювань та станів, які були визначені та затверджені Експертним комітетом із використанням основних критеріїв: популяційних (епідеміологічних) показників в Україні та показників тягаря хвороб. До Національного переліку включені якісні, ефективні, безпечні та економічно доцільні лікарські засоби необхідні для забезпечення надання медичної допомоги населенню в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності. Національний перелік складається з: основного переліку, до якого включені найбільш ефективні, безпечні лікарські засоби з найвищими показниками економічної доцільності для пріоритетних патологічних станів; додаткового переліку, до якого включені лікарські засоби для пріоритетних патологічних станів, що потребують спеціалізованого діагностичного або моніторингового обладнання, та/або спеціалізованої медичної допомоги, та/або підготовки фахівців. До Національного переліку включені зареєстровані та незареєстровані в Україні лікарські засоби. Лікарські засоби включені до Національного переліку за міжнародними непатентованими назвами.[60]

Відповідно до Постанови КМУ від 16 березня 2017 р. № 180 лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого цією постановою, підлягають закупівлі закладами і установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Лише за умови задоволення в повному обсязі потреби в лікарських засобах, включених до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого цією постановою, замовники можуть закуповувати лікарські засоби, що не включені до зазначеного Національного переліку. При цьому перевага надається лікарським засобам, включеним до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. [61]

Експертний комітет з відбору та використання основних лікарських засобів – це постійно діючий дорадчий орган, який створюється Міністерством охорони здоров’я України для здійснення оцінки порівняльної ефективності (результативності), безпеки та економічної доцільності лікарських засобів з метою їх включення до Національного переліку основних лікарських засобів. Метою експертного комітету є здійснення прозорого відбору лікарських засобів, до яких належать якісні, ефективні, безпечні лікарські засоби з найвищими показниками економічної доцільності, що необхідні для забезпечення першочергових потреб медичної допомоги населенню в закладах охорони здоров’я для лікування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.[62]