Розалія Жевуська

Дочка князя Олександра Любомирського (1751—1804), каштеляна київського, від його шлюбу з однією з найкрасивіших жінок свого часу, Розалією Ходкевич (1768—1794). При народженні отримала ім'я Олександра Франциска Феофіла[5]. У п'ятирічному віці втратила матір, яка стала жертвою Французької революції.

Разом з матір'ю перебувала в ув'язненні. Після її страти в червні 1794 року, була поміщена в тюремну лікарню, де її знайшов представник батька і вивіз із Франції. В пам'ять про матір отримала її ім'я Розалія. Виховувалася у Берліні під опікою Ізабелли Лещинської та отримала гарну освіту.

17 серпня 1805 року у Відні одружилася зі своїм двоюрідним братом графом Вацлавом Жевуським (1785—1831), сином гетьмана Северина. Шлюб цей був не надто вдалим, хоча в ньому і народилося четверо дітей. Подружжя довго жили нарізно. Граф Вацлав проводив багато часу в подорожах по Близькому Сходу, дружина ж воліла жити у Відні, Італії, на Рів'єрі і в Петербурзі.

Розалія Жевуська входила до придворних кіл та була в пошані. Вважалася однією з найбільш відомих і найкрасивіших жінок під час Віденського конгресу. Її салон у Відні, за словами сучасника, «був першим у Європі по розуму, люб'язності й освіті його відвідувачів»[6]. Його охоче відвідували відомі політики, дипломати, філософи, письменники і художники.

Жевуська товаришувала з імператором Олександром I, пізніше її високо цінував Микола I. Говорили, що, будучи примітною фігурою при австрійському дворі, вона надавала політичні послуги російському урядові. Була ревною католичкою і принц Шарль де Лінь говорив про неї, що «вона прекрасна, як любов, і освічена, як отці церкви»[7].

Великий князь Костянтин Павлович «завжди відзначав Розалію Жевуську, за красою і розумом гідну його уваги», але «любив жартувати над її клерикальністю і часто звертався до неї зі священними текстами»[8]. Її ім'я зустрічається в листуванні Олександра Тургенєва з Петром Вяземським, з останнім вона познайомилася в середині 1810-х років, коли бувала в Петербурзі. В цей же час Жевуська познайомилася і з Миколою Карамзіним, який також цінував її за розум і писав у 1817 році[9]: «Тепер їдемо обідати до Лаваль, щоб мудрувати з Розалією Жевуською».

Графиня Жевуська була першим закордонним читачем «Філософських листів» Петра Чаадаєва і залишила свої зауваження. Мала певну схильність до літературної творчості. У 1836 році описала свою подорож до Константинополя. Все життя вела щоденники французькою, які були видані трьома томами в 1939 році в Римі[10].

Протягом свого довгого життя графиня Жевуська перенесла багато нещасть. У 1831 році під час польського повстання безвісти пропав її чоловік. Старший син Станіслав, історик і філософ, помер молодим у цьому ж році. Вимушена покинути Варшаву, Жевуська зупинилася у Відні, в 1833—1834 роках вона жила переважно в Італії та Швейцарії. У 1837 році загинув на Кавказі її молодший син Вітольд. Єдина дочка Каліста, що вийшла заміж за італійського князя, померла молодою в 1842 році, залишивши матері двох онучок.

Пізніше графиня Жевуська жила в Парижі, де до кола її друзів належав Оноре де Бальзак. У листах до племінниці графині (його майбутньої дружини) Евеліни Ганської, він називав Жевуську «страшною тітонькою». В будинку графині виховувалася інша її племінниця, відома Кароліна Собанська, в яку були закохані і оспівували у своїх віршах Олександр Пушкін і Адам Міцкевич. 31 травня 1845 року графиня Жевуська була пожалувана в статс-дами імператорського двору[11].

Останні роки життя жила у Варшаві, де була на чолі вищого світу та вважалася агентом російського уряду[12]. Померла в січні 1865 року[13]. За словами князя Олександра Щербатова,

Стара графиня Жевуська, тип дещо подібний з типом княгині Голіциної, була дуже розумна й освічена дама з великосвітськими традиціями минулих часів. Вона мала чільне значення у Варшаві, незважаючи на свою позитивну бідність, жила в 2-3 маленьких кімнатах, при одному, але дуже пристойному слузі, старому французові. Не відмовившись нітрохи від своєї польської національності, вона не ворогувала з росіянами і навіть з російською адміністрацією[14].

В шлюбі мала чотирьох дітей:

• Станіслав Жевуський (1806—1831) — філософ, літератор.
• Леонс Жевуський (1808—1869) — власник Підгорецького замку, помер бездітним.
• Калікста Жевуська (1810—1842) — з 1840 року дружина італійського аристократа Мікеланджело Каетані (1804—1882), князя Сермонети.
• Вітольд Жевуський (1811—1837) — загинув на Кавказі.