Розлуч

Розташоване при трасі Н 13 Львів-Самбір-Турка-Ужгород.

Відстань до райцентру Турка — 15 км. У селі є залізнична станція на лінії Самбір — Турка.

На південний схід від села розташована гора Розлуч (932 м), неподалік від якої бере початок річка Дністер. Біля північної околиці села розташований заказник «Розлуч». Через село тече річка Ясениця (притока Дністра).

Село відоме з 1511 р. і колись називалось Борисова Воля. У документах XVI століття його називали ще інакше — Ровень (від назви тутешньої річки) або Розлуч (за назвою гори). Відтак у XVIII столітті назва Борисова Воля зовсім зникає.

У 1730 році селяни поскаржились до Самбірського комісарського суду на посесора, який захопив людське поле. Проте суд зайняв позицію пана.

З невеликим загоном опришків у Розлучі 1744 року побував Олекса Довбуш. Тож на його честь названо джерело в урочищі Бриновки — Довбушева Криниця.

У 1905 р. через село проклали залізничну колію, яка з'єднувала Львів з Ужгородом.

До Другої світової війни завдяки своєму розташуванню і кільком мінеральним джерелам село славилось як курорт. На північній околиці на схилі пагорба був влаштований досить великий трамплін для занять гірськолижним спортом.

У радянсько-німецькій війні на боці СРСР брали участь 135 селян, з них 37 загинули. Їм присвячено пам'ятний обеліск, встановлений у Розлучі 1967 року[1].

Одразу після війни у межах примусової колективізації селян зігнано до тутешнього новоствореного відділення яворського радгоспу «Комсомолець». У радянські часи вся курортна інфраструктура занепала, і лише недавніми роками Розлуч почав відновлювати колишню славу відпочинкової місцини.

Дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці спорудив у 1876 році майстер Гаврило Роман з села Багнуватого. Будівлю відновлювали 1923 року. Церква складається з трьох квадратних об'ємів. Вівтарем спрямована на схід. Увінчують храм основні зруби пірамідальні наметові верхи з п'ятьма заломами над навою і чотирма над вівтарем і бабинцем. Стіни вкриті вагонкою. Храм належить до ПЦУ[2].

Дерев'яна каплиця німецьких колоністів 1901–1902 р. Будівля покинута, проте реставрована.

У радянські часи в селі діяло відділення радгоспу, у власності якого було 787 га сільгоспугідь, з них 385 га орної землі та 209 га пасовищ. Окрім того, у селі було власне лісництво.

Тут функціонує декілька будинків відпочинку, є два колишні піонерські табори, дві туристичні бази. Активно розвивається зелений туризм, є гірськолижний підйомник.

У селі є мінеральні джерела, зокрема типу «Нафтуся». Див. також: Джерело мінеральної води (Розлуч, №1), Джерело мінеральної води (Розлуч, №2), Джерело мінеральної води у Розлучі (содове).

Школа, інтернат на 80 осіб, бібліотека (6600 книг), два ФАПи, поштове відділення.

У населеному пункті розвинена туристична інфраструктура. Вона презентована готелем «Собінь», відпочинковий комплекс «Карпатський замок», туристичний комплекс «Карпати», на межі з селом Ясениця-Замкова туристична база «Бойківчанка», котедж «Карпатський».

Окрім того, для відпочинку у селі призначена пасіка «Медова»[3].

• Розлуч (курорт)

• «Турківщина» (путівник). — Львів, видавництво «Камула»

• Офіційний сайт Розлуча
• Храми Розлуча
• Каплиця німецьких колоністів (пізніше — костел св. Франциска Борджія) у Розлучі, 1901–1902
• Rozłucz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 839. (пол.)
• Інформація про храми Турківського району на сайті РДА
• Погода в селі Розлуч