Сердюки (роди)

Сердюк — українське прізвище відоме з 17 ст. Походить від військової назви типу гетьманських військ — «сердюки»[1]. Сердюки були найманцями піхотних мушкетерських полків, а на Запорозькій Січі так називали похідних чи паланкових полковників.

Етимологія слова «сердюк» має декілька версій:

1) від турец. слова «серденгесті», що означає «нещадні» (версія Миколи Костомарова)

2) від турец. слова «гьонюлю», що означає «найманець, що воює з серцем (охотою)» (версія А. Сокирко)

3) Від назви полку «Серденів», яка в свою чергу походить від прізвища полковника Сердень в війську Петра Дорошенка (версія Н. Крикуна)

4) Від українського слова «сердиті».

Прізвища, які утворилися від корінного прізвища Сердюк — Сердюченко, Сердюков, Сердюківський, Сердюковський тощо.

Деякі населенні пункти і до тепер носять назву Сердюки — Сердюки (Полтавський район), Сердюки (Олевський район), станція — Сердюківка. На Сумщині біля с. Іваниця (Недригайлівський район) є Сердюків ліс.

Перша згадка — серед козаків Зборівського реєстру 1649-го року Ніжинської 1-ї полкової сотні значиться Сердиченъко Степан.

Ймовірно, всі особи з прізвищем Сердюк на 17-18 ст. є вихідцями з сердюцьких полків і часто не об'єднані між собою родинними зв'язками. Роди Сердюків населяли широкі терени Гетьманщини.

В архівних документах 18 ст., — козацьких компутах, присягах, реєстрах тощо, — зустрічаються численні представники старшини, козаків і посполитих в наступних адміністративно-військово-територіальних одиницях — Київський полк, Ніжинський полк, Чернігівський полк, Прилуцький полк, Переяславський полк, Полтавський полк, Миргородський полк, Лубенський полк, Гадяцький полк, Стародубський полк.

Серед Слобідських полків Сердюки зустрічаються в Охтирському і Сумському полках. Також більше 10 осіб з прізвищем Сердюк значаться в реєстрі Нової Запорізької Січі за 1756 р.

В 19 ст. Сердюки розселяються на більш широкі терени вже Російської Імперії. З різноманітних архівних документів (метричних книг, сповідальних розписів, ревізьких казок тощо) відомі родини Сердюків, в основному — державні селяни, які проживали в наступних губерніях — Херсонська, Чернігівська, Катеринославська тощо. Багато Сердюків було і на Кубані.

В 30-х рр. 20 ст. під сталінські репресії потрапили десятки людей з прізвищем Сердюк.

На сьогодні, кількість людей з прізвищем Сердюк оцінюється в декілька десятків тисяч. Вони проживають в різних країнах світу — Україна, Росія, США, Канада тощо.

• Сердюк Анатолій Григорович (*07.01.1939, с. Бокова) — український вчений і педагог, професор кафедри агрохімії і ґрунтознавства Національного Університету Біоресурсів і Природокористування, член-кореспондент Національної Академії Аграрних Наук.
• Сердюк Андрій Михайлович (*24 грудня 1938) — український науковець в галузі медичної екології, гігієни, соціальної медицини, академік Національної академії медичних наук України (2007), доктор медичних наук (1981), професор (1994). Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), почесний член Академії медичних наук Польщі (1999), дійсний член Міжнародної медичної академії ім. А. Швейцера (1999), Президент Національної академії медичних наук України (з 2011), директор ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва НАМН України».
• Сердюк Валентин Вікторович (*09.07.1942) — український вчений, професор кафедри травматології та ортопедії Одеського національного медичного університету. Доктор медичних наук. Заслужений винахідник України.
• Сердюк Володимир Євгенович (*16.07.1956, м. Сторожинець Чернівецької області) — український філолог, перекладач, літератор, режисер, кінознавець, кіноактор, журналіст, драматург. Фахівець у галузі журналістської етики. Автор навчального модуля «Етика журналістики», створеного за сприяння корпорації Бі-Бі-Сі (Лондон) для інститутів та факультетів журналістики після приєднання України до Болонського процесу. Відомий як автор першого в Україні підручника «Журналістська етика» (2006р, у співавторстві з професором Валерієм Івановим).
• Сердюк Данило Костянтинович — вояк армії УНР, розстріляний більшовиками під Базаром 1921 року.
• Сердюк Ігор Миколайович (* 3 листопада 1969, Кременчук, Полтавська обл. — † 18 лютого 2014, Київ) — підприємець; активіст Євромайдану; прапороносець 9-ї Сотні Самооборони Майдану. Загинув під час протистояння на Євромайдані. Член ВО «Свобода». Герой України.
• Сердюк Ігор Олександрович (*30 квітня 1983 року, м. Хорол, Полтавська область, УРСР) — кандидат історичних наук, науковець, педагог.
• Сердюк Євген Наумович (* 1876 — † 1921, Кам'янець-Подільський) — український архітектор. Учень і послідовник Василя Кричевського, один з фундаторів українського архітектурного модерну.
• Сердюк Лесь Олександрович (* 14 жовтня 1940, Харків — † 26 травня 2010, Київ) — український актор. Заслужений артист УРСР (1982). Народний артист України (1996). У радянській фільмографії знаний як Олександр.
• Сердюк Микола Павлович (*1922, с. Бокова — †1991, с. Бокове) — відомий педагог і краєзнавець Кіровоградщини, автор записок про історію краю і роду Сердюків, які видані 2011 року в м. Києві.
• Сердюк Олександр Іванович (* 27 червня 1900, с. Бзів, Баришівський район, Київська область — †14 грудня 1988, Харків) — український актор театру (героїчного й характерного плану) та кіно, Народний артист СРСР (1951).
• Сердюк Олена Михайлівна (нар. 11 серпня 1957, Київ) — український історик, музейник. Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська».
• Сердюк Павло Семенович (*10 (22) серпня 1883, с. Бокова, Олександрійського повіту, Херсонської губ. — †19 липня 1958, там само) — георгіївський кавалер 3 і 4 ступені, учасник Першої світової війни.
• Сердюк Павло Олександрович (* 4 березня 1926, село Велика Павлівка, нині Зіньківського району Полтавської області) — український літературний критик, літературознавець.

• Джерела з історії Полтавського полку. Том І-ІІІ.
• Присяга Миргородського полку 1718 року. Київ, 2012.
• Архів Інституту рукопису НАН України. Компуть Полтавского вь сотнях. Вь року 1721.
• РГАДА в м. Москва. Присяги царевичу Петру Петровичу. Фонд 140.
• ЦДІА України в м. Київ. Генеральний опис Малоросії Румянцева.
• ЦДІА України в м. Київ. Ф.51 Оп.3 Справи — 1640, 3896, 3459, 6789, 7058, 20064.
• ЦДІА України в м. Київ. Ф.72 — Оп.1. — Спр. 6. — Арк.1.
• ЦДІА України в м. Київ. Ф 1333- Оп. 1. — Спр. 29.
• https://web.archive.org/web/20150221090628/http://lists.memo.ru/index18.htm

• В. В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва. Переяславський полк. Київ, 2004.
• В. В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. Київ, 2004.
• В. В. Кривошея. Українська козацька старшина. Київ, 2005.
• В. В. Кривошея та ін. Неурядова старшина Гетьманщини. Київ, 2009.
• В. М. Заруба. Козацька старшина Гетьманської України. Дніпропетровськ, 2011.
• Записки Сердюка Николая Павловича. Кірове, Долинського району, 1989—1991. Видані — Київ, 2011.
• Приватний архів родини Сердюк.
• Малоросійський гербівник. Київ, 1993.
• Лицарі другого сорту. О. Сокирко. Київ, 2006.
• Українське козацтво. Мала енциклопедія. Київ, 2002.
• Генеалогія української шляхти. Упор. І. Ситий. Київ, 2008.
• https://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=893

1. История фамилии Сердюк. www.ufolog.ru. Процитовано 19 травня 2019.