Синякова-Уречина Марія Михайлівна

Народилася мисткиня 13 листопада 1890 року в родині купця Михайла Івановича Синякова, ювеліра церковних предметів з Охтирки. У неї було чотири сестри, та брати. З часом, кожна з них-була музою якогось із визначних митців XX століття. Віра — вийшла заміж за Григорія Петнікова, другого за ліком «голову Земної кулі». Ксенія була дружиною Миколи Асєєва. Надія пережила бурхливий роман з Борисом Пастернаком. Зінаїда мала роман з В. Маяковським. Велимир Хлєбников був закоханий у кожну із сестер по черзі. Марії ж він присвятив ряд поетичних творів, зокрема, поему «Синие оковы»[1].

«В селі Красна Поляна під Харковом приклеїлося до нас прізвисько «Синяки-голяки». Влітку бачили нас загоряючими на сонці – цього ще не знали в глибокій провінції. Хлєбніков ввів це прізвисько в один із своїх віршів. Але замінив на «синголи». Коментатор пізніше написав учено, що йдеться про невідоме монгольське плем’я. Смішно. Це ж бо про нас. Вперед! Вперед Ватаго! Вперед! Вперед! Синголи» Марія Синякова [2].

У 1910-1911 рр. Марія Синякова навчалася в Харківській студії Є. Агафонова «Блакитна лілія», орієнтованої на естетику модерну і символізму[3].

Входила в однойменну групу молодих Харківських художників-авангардистів. У 1909 році ця група провела однойменну виставку. Тоді ж при ній був організований театр-кабаре «Блакитне око», де ставилися п'єси О. Блоку, П. Потьомкіна, С. Городецького та інші, та проходили лекції з мистецтва.

Вона була членом харківських мистецьких угрупувань «Викусь» та «Будяк»[4], однією з авторів футуристичної декларації «Труба марсіан» (Харків, 1916), а також членом об'єднання «Союз семи» (Харків, 1918). Брала участь у футуристичному виданні «Лірень», ілюструвала поезії Григорія Петникова, Олексія Кручоних, Миколи Асєєва.

У 1910 році за сприянням Давида Бурлюка, побувала в Німеччині, де виставилась з роботами у Мюнхені разом з Пікассо, Кандинським[5]. У музеях Німеччини вивчала живопис німецьких та нідерландських старих майстрів.

У 1913 році Марія Михайлівна разом з двома сестрами їде до Москви, навчається в художній студії І. І. Машкова та Ф. І. Рерберга, та пов'язує життя з футуризмом.

У 1914 році вийшла заміж за художника Арсенія Мойсейовича Уречина. Разом з чоловіком вона мандрує по Центральній Азії, знайомиться з монгольським мистецтвом.

У 1914 році розпочинається Перша світова війна і Синякова повертається з Москви до Харкова, де живе у своєму маєтку у Червоній поляні. Зближується з місцевими художниками-авангардистами Е.Агафоновим, Б. В. Косаревим, В. Д. Єрміловим.

У 1922 році художниця назавжди переїжджає до Москви. Починає розвивати нові строгі форми у чорно- білій графіці та книжковій ілюстрації. Створила серію шаржових портретів письменників: Осипа Бріка, М. Асєєва, В. Шкловського, Д. Петровського, В. Брюсова, Г. Ахматової, С. Єсеніна, В.Маяковського[6].

Наприкінці 1920 та 1930-х років художниця відійшла від живопису та зайнялась художнім оформленям книжок в тому числі віршованих для дорослих та дітлахів. Вона створювала книжкові ілюстрації для Григорія Петникова, Олексія Кручоних, Миколи Асєєва, К.Чуковського, Енгеля та інших письменників.

Під час війни М. Синякова була в евакуації та жила разом з Мариною Цвєтаєвою в одному будинку. З робіт 1940- років збереглися небагато її портретів та книжкові ілюстрації до стародавнього французького епосу «Пісня про Роланда» (1943 р.)

У 1952 Марію Синякову виключили зі Спілки художників за «плазування перед західним мистецтвом»[7].

У 1950-х роках їй довелось заробляти на життя розфарбовуванням іграшок та малюванням лікарських рослин для довідкового атласу.

У 1970-х роках вона брала участь у дисидентському русі, через що її не надто вітали в колах мистецького офіціозу — навіть коли футуризм став модним[8].

Марія Михайлівна Синякова-Уречина померла 30 травня 1984 року в Москві у віці 94 років[2].

Марія Синякова брала участь у багатьох радянських та закордонних виставках.

У 1905 році Синякова брала участь в «Виставці революційної літератури» де демонструвалися її шаржові портрети.

У листопаді 1913 січні 1914 рр. Синякова брала участь у виставці петербурзького «Союзу молоді» разом з представниками авангарду: Д.Д. і В. Д. Бурлюкамі, К. С. Малевичем, В. Є. Татліним, О. О. Екстер.

Марія Синякова була експонентом виставок «Союзу молоді» (1913—1914 рр., Петербург) та «Союзу Семи» (1918 р, Харків)[9].

У 1919 році вона брала участь у Першій спільній виставці-продажу, на ній були представлені роботи професійних художників, новачків та дітей.

У 1925 році мисткиня взяла участь у виставці художників «4 мистецтва» (Москва, Музей витончених мистецтв, зараз ДМОМ ім. О.Пушкіна).

У 1927 році Міжнародна виставка «Мистецтво книги» (Лейпциг).

У 1928 році «Сучасне книжкове мистецтво на міжнародній виставці преси».

У 1931 році Міжнародна виставка «Мистецтво книги» (Париж).

У 1969 році в київському відділенні Спілки письменників відбулася єдина персональна виставка Марії Синякової-Уречиної. Після цієї події до неї потягнулися колекціонери, художники, мистецтвознавці з Нью-Йорка, Парижу, Варшави та Києва.

У 1990—1991 роках на виставці «Український авангард. 1910—1930», вперше демонструвалися роботи художниці 1914—1916 років: «Єва», «Війна», «Карусель».

• Синякова Марія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.