Собор святих Апостолів Петра і Павла (Кам'янець-Подільський)

Дата заснування костелу достеменно не відома. Відомим є факт, що Кам'янець-Подільське єпископство і дієцезію, на прохання польського короля Людовика Угорського, заснував у місті Папа Григорій XI у 1375 році. Імовірно, тоді ж був заснований і перший кафедральний костел. З описів відомо, що був він дерев'яний, і звів його перший кам'янецький єпископ — домініканець Вільгельм.

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла у Кам'янеці-Подільському. Літографія Наполеона Орди

У 1428–1430 роках був побудований корпус первинного катедрального костелу з вівтарем на тому місці, де міститься храм у теперішній час — власне там, де нині є головний вхід і хори. Можливо також, що власне кам'яний собор було побудовано за сприяння єпископа Якуба Бучацького (1502—1517).

Статуя Діви Марії на мінареті

Каплицю Вірменської Божої Матері і каплицю Пресвятого Таїнства збудовано в 1547— 1563 роках зусиллями єпископа Леонарда Слоньчевського. Каплицю Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії збудовано вже після пожежі у 1616 році. У зв'язку з тією відбудовою і розбудовою, що тривали до 1621 року, ґрунтовно змінено дах, що кардинально змінило зовнішній вигляд костелу з готичного на ренесансний, згідно з проектом Яна де Вітте. Каплицю збудовано в стилі бароко, стіни вкриті копіями ікон італійських художників XVI століття (пензля італійця Рамп'єґо).

У часи кам'янецького єпископа Міхала Дзялинського, протягом 1646— 1648 років, добудовано теперішній пресбітерій, що змінило внутрішній устрій храму, облаштовано скарбницю.

У 1672—1699 роках (роки правління під владою Османської імперії) Кам'янецький кафедральний костел був перетворений на мусульманську мечеть. Католицьку сакральну атрибутику з храму прибрано, ренесансну каплицю в цей період на західному фасаді забито камінням і перетворено на підмурки мінарета. Таким чином, біля входу до храму турки звели мінарет.

1699 року за новою мирною угодою Османська імперія повернула Кам'янець Речі Посполитій, а турецьке населення повернулося на батьківщину. Костел ремонтують, але мінарет залишають на місці.

Згодом єпископ Миколай Дембовський сприяв встановленню на мінареті статуї Діви Марії (тип Непорочного Зачаття або Знесення) заввишки 3,5 м, яка стоїть на Земній Кулі та Півмісяці і благословляє місто та край.

У 1737—1755 роки здійснено ремонт і оздоблення інтер'єрів костелу в стилі пізнього бароко.

Тріумфальна арка костелу (1781)

1768 року єпископ Вацлав Геронім Сераковський фундував новий вівтар для храму, який за даними Ельжбети Бурди, виконав львівський скульптор Матвій Полейовський.[1] Однак Анджей Бетлей вважає, що атрибуцію про авторство Матвія Полейовського, поширену в давнішій літературі, варто відкинути.[2]

У 1781 році у ансамблі Костелу святих Петра і Павла на честь візиту польського короля Станіслава Августа зведено тріумфальну арку.

Після анексії Правобережжя України Російською імперією та другого поділу Речі Посполитої (1793) костел деякий час продовжував діяти як кафедральний. Але невдовзі згідно з указом царя Aлександра ІІ від 5 червня 1866 року Кам'янецька дієцезія скасовувалась та приєднувалась до Луцько-Житомирської. Відтак статус кафедрального було змінено на статус парафіяльного костелу.

У 1853—1855 роки підлогу костелу викладають плитками з теребовлянського пісковику, в пресвітерії — з каррарського мармуру, вікна в вівтарній частині оздобили вітражами. Стінописи у південній каплиці створив художник Д. Сампіні.

У 1862 році гонтовий дах костелу згорів, його зняли і вкрили дах бляхою.

У 1918 році (за УНР) Папа Бенедикт XV відновив Кам'янецьку дієцезію, а її єпископом призначив пробоща катедри о. Пйотра Маньковського.
Вже за часів СРСР, у 1935 році кафедральний собор св. Петра і Павла у Кам'янці закрили й перетворили на ідеологічний музейний заклад — Музей історії релігії й атеїзму.

Проте у часи Другої світової війни у храмі правили служби.

Від 1978 року випадково збережений костельний орган став приводом для подальшого використання храму як концертного (органного) залу.

Із демократизацією життя наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років та завдяки тривалим зусиллям парафіян та тодішнього настоятеля отця Юзефа Будрявічуса 13 червня 1990 року радянська влада передала кафедральний костел громаді римсько-католицької парафії, 29 червня відбулась перша служба та поновне освячення храму за участю єпископа Вільна.

16 січня 1991 року Папа Іван Павло ІІ відновив Кам'янець-Подільську дієцезію і призначив її єпископом ординарієм отця Яна Ольшанського ОМІ. Після повернення собору релігійній громаді зусиллями отця Юзефа Будрявічуса в ньому були розпочаті ремонтні роботи. Покрівля була перекрита мідною бляхою, були замінені знищені елементи дерев'яної конструкції, здійснено також внутрішній ремонт. Після від'їзду отця Юзефа Будрявічуса новим настоятелем призначений отець Роман Тваруґ, який на далі займався відновленням святині. У 1993 році на бічній дзвіниці встановлені нові дзвони.

У рамках регіональної культурницької акції Сім чудес Кам'янця-Подільського, що тривала у 2007 — на початку 2008 років Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла увійшов до числа 7 фіналістів-чудес краю.

Нині Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла у Кам'янці-Подільському — один з найкраще збережених на теренах України, не лише великий духовний осередок, а й популярна туристична атракція міста.