Сорго алепське

Головний шлях розростання бур'яну — відростання з кореневищ, тому заходи боротьби повинні враховувати необхідність знищення і насіння, і кореневищ. Глибока зяблева оранка в результаті якої кореневища вивертаються на поверхню і засихають (в теплий період року), або вимерзають (зимою) — один з найефективніших методів знищення бур'яну. При температурі -30°—35ºС протягом 7 днів та —10°—12ºС декілька днів кореневища повністю втрачають здатність до життєдіяльності. Одночасно з цим використовується розрізування дискуванням та глибоке загортання кореневищ а також пригнічення бур'яну посівами високо конкурентних культур: озимої пшениці, озимої вики, люцерни.

З гербіцидів для боротьби з бур'яном використовуються: Фурорі супер А (для боротьби лише з сорго алепським), гліфосати та їх аналоги — Раундап, Утал, Фарсі, Фосуленд, Глісол, що застосовуються чітко за інструкціями до них. Гліфосати та їх аналоги знищують також свинорий, пирій повзучий та більшість дводольних бур'янів. Препарати діють краще за умови, коли висота стебла бур'яну 20—30 см, листова поверхня його велика (частіше це червень). При обробках необхідно, щоб гербіцид потрапляв лише на рослини бур'яну інакше він зашкодить і культурним рослинам.

Останнім часом спостерігається проблема розвитку резистентних до гліфосатів форм, наприклад в Аргентині[1][2].

В Україні вперше було накладено карантин по даному бур'яну в Одеській області в 1 господарстві на площі 55 га, у 2003 році. У результаті обстежень у 2006 році виявлено нові осередки сорго алепського у Тарутинському та Арцизькому районах, де і надалі можливе розширення ареалу цього бур'яну. Площа зараження бур'яном склала 760 га.