Стебне

Село Стебне знаходиться за 7 км від районного центру — міста Звенигородка та за 5 км від залізничної станції Багачеве (місто Ватутіне) по обидва береги річки Гнилий Тікич. Межує з селами Вільховець Звенигородського району, Залізнячка Єрківської селищної ради Катеринопільського райоу, та містом обласного значення Ватутіне.

Перша згадка про село датується 1633 роком. За легендою, якогось разу повз Звенигородку їхали чумаки. І вони вирішили не заїжджати в місто, а поїхати в об'їзд, південніше міста. В степу вони побачили невідоме село. Вирішили дізнатись, що це за поселення. Побачили, як із села виїжджає чоловік волами і підскочили до нього. Запитали його про назву села. А в того мужика був закладений ніс, і він говорив в ніс. Він хотів сказати «Степне», як і називалось село, а вийшло «Стебне». З того часу поширилась назва «Стебне».

Ще одна версія: місцеві пани дуже знущалися над кріпаками, стьобали їх батогами. Від слова "стьобати" й пішло "Стебне".

Але правильнішою є інша версія походження назви. Колись давно в цих місцях люди вирізали довгі вербові стебла — лозу, з якої виплітали кошики. Від слова «стебло» й виникло, трансформувавшись «Стебне». Стебло = Стебне. Цій версії сприяє і те, що багато майстрів з плетіння кошиків проживає у селі.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Найбільшого розквіту сягнуло під час головування у місцевому колгоспі Василя Олександровича Циби. Тоді було збудовано дитячий садок, клуб, прокладено асфальтову центральну дорогу, бруківку у більшість прилеглих вуличок.

У селі багато назв кутків, місцевостей:

• Манжосівка — походить від прізвища Манжос.
• Бондарівка — Бондаренко.
• Заріччя — так названо, тому що за річкою.
• Оленина гора — проживала баба Олена Бойко
• Микитківка — Микитенко.
• Печенівка — куток був згорів і дуже люди попеклися.
• Маслянки — якщо вірити даним, раніше тут знаходилися маслобойні.
• Панське — стояла панська кузня, панські майстерні. Під час с/г робіт тут підковували коней.
• Мерешки — поблизу жили Мерещки.

У селі створене та діє сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стебне», основним напрямком виробництва якого є рослинництво, діє п'ять фермерських господарств, круподерня, олійня, млин, пилорама.

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 320 місць, дитячий садок (не працює), Будинок культури (без опалення), фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека (11 800 книг), відділеня зв'язку, сім магазинів, пам'ятник воїнам-визволителям та односельцям, які загинули у радянсько-німецькій війні, пам'ятний знак жертвам голодомору.

• У селі знаходиться православна дерев'яна церква Івано-Богословська, збудована у 1885 році, після того як попередня церква згоріла.
• Стебнянський орнітологічний заказник місцевого значення.

• Василь Олександрович Циба — колишній голова колгоспу. Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного прапора, багатьма медалями;
• Василь Степанович Ворона — удостоєний звання Заслужений працівник сільського господарства України;
• Іван Іванович Швець — Герой Соціалістичної Праці;
• кавалери ордена Леніна — Феодосій Ількович Лизогуб, Галина Феодосіївна Лизогуб, Михайло Феодосійович Гуляйло, Марія Пантелеймонівна Ткаліченко, Надія Никанорівна Усевич, Варвара Федотівна Циганенко.

У селі народилась Ангеліна Сергіївна Мицик — педагог-природознавець, поетеса.

• Матеріали Звенигородського краєзнавчого музею.

• Інформація про село на who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з травня 2019]}