Стецівка (Черкаський район)

Село розташоване по правому березі річки Тясмин за 11 км від центру громади — міста Чигирин та за 75 км від районного та обласного центру — міста Черкаси. Неподалік села проходить автошлях Р10.

На півночі межує з селом Вітове, на півдні з селами Калантаїв, Семигір'я, Глинськ та Сніжкове Кіровоградської області. У селі Яр Берестовий впадає у річку Чутку.

Село було засноване у 17 столітті.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3861 особа, налічувалось 728 дворових господарств, існували школа, поштова станція, 2 лавки[4]. За 8 верст — винокуренний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4724 осіб (2371 чоловічої статі та 2353 — жіночої), з яких 4661 — православної віри[5].

Село Стецівка неодноразово згадується в автобіографічному романі Юрія Горліса-Горського (1898—1946) «Холодний Яр» (1932 р.): «

– Брати-громадяне! Ворог вирвав із наших лав одного з найкращих борців, але не піддавайтеся справедливій жадобі помсти! Хай пам'ять про Івана Компанійця вічно живе в наших серцях. Залишимо мертвого мертвим, а живе діло — для живих! Скільки разів терпіла Україна поразку і страшну руїну через те, що сини її билися між собою в час, коли на неї насувався ворог ззовні! Про це стара гетьманська столиця, на яку ви збираєтеся, могла б найбільше оповісти… Тепер на Україну насунувся страшний ворог, який руйнує і обдирає наш край, безправно вбиває тисячі й тисячі наших людей… Але з очей селян спадає полуда і Україна буде боротися, щоб повернути те, що так нерозумно віддала. Ми зможемо перемогти тільки єдністю, дружним ударом на ворога! А коцурівщина сама загине, бо вона не має під собою ґрунту! Селяни Суботова чи Стецівки підуть разом із нами, коли вийдуть з-під впливу купи авантюрників, коли побачать, що це єдиний шлях до рятунку. Не з ними, засліпленими, нам боротися, щоб тішити цим ворога! Розходьтеся спокійно по домах! Готуйте і бережіть зброю! Будьте готові кожної хвилини стати під чорний прапор Холодного Яру на захист своїх прав і України! Мусимо вернути їй радість і славу! Зірвалося і довго не змовкало могутнє „Слава!“. Коли люди вже замовкли, той гук ще деякий час повторювали яри…»

Автор описує виступ 1920-го року стецівчан проти більшовицьких зайд (село було спалене, від рук російських карателів загинуло чимало стецівчан). Ю.Горліс-Горський зазначає, що на час національно-визвольної війни в Україні 1918—1923 років Стецівка, як і сусіднє c.Семигір'я, вважалися дуже великими селами.

9 серпня 1941 року німецькі війська окупували село. 9 грудня 1943 року воно було відвойоване совітами. 54 мешканця села, що воювали на фронтах Другої сітової війни нагороджені орденами і медалями. На території села є братська могила та пам'ятник 352 загиблим воїнам-односельчанам.

За радянської влади в селі працював колгосп ім. Жданова, що обробляв 4483 га землі, в тому числі 3352 га орної.

Станом на 1972 рік у селі була середня школа, клуб, 3 бібліотеки, книжковий фонд яких становив 25 600 примірників, стаціонарна кіноустановка, побутовий комбінат, медпункт, дитячі ясла, 6 магазинів, відділення зв'язку.

На території сільради виявлено скарб крем'яних знарядь бронзової доби, два поселення черняхівської культури та десять курганів скіфсько-сарматської доби. У 1956 році археологічна експедиція О. І. Тереножкіна виявила слов'янське поселення поблизу Стецівки. В селі знаходиться Свято-Троїцька церква Православної Церкви України.

В селі народились:

• Іванов Іван Федорович (* 28 травня 1924 — † 9 листопада 1950) — повний кавалер ордена Слави[6];
• Козаков Григорій Тимофійович (1947—2009) — український тележурналіст, Заслужений журналіст України.
• Буряк Ганна Панасівна — депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го скликань.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.