Стоянів
Стоя́нів — село у Червоноградському районі Львівської області.
| село Стоянів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Червоноградський район | ||||
| Громада | Радехівська міська | ||||
| Код КАТОТТГ | UA46120090360083660 | ||||
| Облікова картка | Стоянів | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1501 | ||||
| Населення | 2942 | ||||
| Площа | 5,680 км² | ||||
| Густота населення | 517,960 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 80220 | ||||
| Телефонний код | +380 3255 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°22′47″ пн. ш. 24°39′46″ сх. д. | ||||
| Водойми | р. Судилівка | ||||
| Найближча залізнична станція | Стоянів | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 80220 с. Стоянів, вул. Стуса, 1, Червоноградський район, Львівська область | ||||
| Карта | |||||
  Стоянів | |||||
 Стоянів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Розташоване на автомобільній дорозі Н09 Львів — Луцьк. У селі є залізнична станція, церква, костел, народний дім, бальнеологічна поліклініка, середня школа, торфобрикетний завод.
Історія
Першу згадку про Стоянів датують 1501 роком. Привілеєм короля Сигізмунда II Августа 1547 року Стоянову було надано магдебурзьке право.
За часів Хмельниччини місто дуже потерпало не стільки від боїв, як від постоїв та переходів військ. Так було 1651 року, перед битвою під Берестечком. Після таких постоїв Стоянів занепав надовго.
20 серпня 1750 р. Казімєж Понятовський отримав від багате Сокальське староство (20000 золотих кварти) разом з війтівством Стоянівським у Белзькому воєводстві[1].
З часів другого поділу Польщі (1793 p.) Стоянів став прикордонним містечком на кордоні Австрії з Росією, лінія кордону проходила в 2-х кілометрах на північ від Стоянова. Входило до складу Золочівського округу — адміністративної одиниці Королівства Галичини та Володимирії у складі імперії Габсбургів (з 1804 р. Австрійської імперії). Хоч місто опинилося в глухому куті, зате процвітала прикордонна торгівля, особливо контрабанда.
У 1910 р. до містечка дійшла залізниця. Під час Першої світової війни її намагалися продовжити до Луцька, однак це зробили лише за Польщі. 1931 року у Стоянові було 4200 мешканців, а тепер є близько 3000.
До 1939 року Стоянів зберігав статус містечка.
Має свій герб і прапор.
Історичні та культурні пам'ятки у Стоянові
- Греко-католицька церква св. пр. Іллі (1895 року). Мешканці Стоянова 2 серпня святкують свято на честь створення церкви св. Іллі.
- Костел Найсвятішого Серця Ісусового (1901 р.)
- Старий єврейський цвинтар
- Пам'ятник «Стіна скорботи»
- Пам'ятник полеглим у Другій світовій війні
- Церква св. Параскеви (перенесена до Шевченківського гаю)
- Монумент на місці церкви св. Параскеви
- Нова православна церква св. Параскеви. Церква належить до УПЦ Московського патріархату
- Козацька могила
Відомі люди
- Батюк Степан Якович — педагог і освітній діяч на Лемківщині, майстер різьби по дереву.
- Возняк Степан Михайлович — доктор філософських наук, професор, франкознавець.
- Заремба Володимир Федорович (* 1933) — український митець, майстер різьби по дереву.
- Петро Ількович Кравчук (1911) — український письменник, літературознавець, публіцист, один із лідерів прогресивної соціалістичної української громади у Канаді, дослідник історії української еміграції у Канаді, автор близько 40 публіцистичних книг і брошур, сотень статей.
- Кратко Мирослав Іванович — український математик.
- Куцик Володимир Анатолійович (1968—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Кс. Францішек Кутровський — пробощ[2], після репатріації — пробощ та декан Олавський[3].
- Лобай Євген — поручник УПА, командир сотні «Кочовики» в ТВ-12 «Климів», Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги.
- Оренчук Василь Якович — український дипломат. Генеральний консул Української Держави та Української Народної Республіки в Мюнхені (1918—1921).
Примітки
- Zielińska Z. Poniatowski Kazimierz h. Ciołek (1721—1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXVII/3, zeszyt 114.— S. 450. (пол.)
- Łopatyńscy księża w latach 1920—1945 (пол.)
- Ksiądz Franciszek Kutrowski — wzór kapłana i Polaka w trudnych czasach (пол.)
Джерела
- Stojanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 354. (пол.) — S. 354. (пол.)