Сівка-Калуська

Сівка-Калуська — село Калуського району Івано-Франківської області.

село Сівка-Калуська
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Сівко-Калуська сільська рада
Основні дані
Засноване 1594
Перша згадка 1515
Населення 1646
Площа 7,67 км²
Густота населення 214,04 осіб/км²
Поштовий індекс 77342
Телефонний код +380 3472
Географічні дані
Географічні координати 49°01′37″ пн. ш. 24°17′38″ сх. д.
Водойми Сівка
Місцева влада
Адреса ради 77342, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Сівка-Калуська, вул. Івана Франка, 57
Карта
Сівка-Калуська
Сівка-Калуська
Мапа

 Сівка-Калуська у Вікісховищі

Назва

У 1989 р. назву села Сівка-Калуська було змінено на одну літеру.[1]

Історія

В середньовічній Речі Посполитій село належало до королівських (державних) маєтностей Галицького повіту Галицької землі Руського воєводства. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2]. У 1565 році було 6 селянських господарств (Іван Лапкович, Іван Ількович, Олекса Петрович, Дмитро Репка, Тарас і Панько Петрович) і ще 4 порожні подвір'я[3]. У 1578 році в селі оброблявся 1 лан (18 га) землі[4].

В 1648 р. жителі села разом із іншими сусідами брали участь у повстанні під проводом священика Івана Коритка (Грабівського), яке вибухнуло під впливом перемог Богдана Хмельницького над поляками. Повстання було жорстоко придушено[5].

Церква св. Архистратига Михайла згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку), у протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. вона описується як сімдесятирічна стара дерев'яна, близька до руїни, збудована парохом за підтримки парохіян.

Німецькі колоністи
Сівка на мапі околиць Калуша 1889 року

Німецькі колоністи до Галичини прибули на запрошення австрійського імператора Йосифа ІІ (т. зв. йозифінська колонізація). На частині земель, що належали камері (державних землях), творилися німецькі поселення. Так звана аграрна колонізація утвореного від 1772 р. у складі Австрійської монархії Коронного Краю Галичини і Володимирщини була одним з проявів нової урбанізаційної політики Австрійської імперії, яка трактувала свої нові східні провінції як слабозаселені і промислово відсталі території. Це дозволяло уряду згідно з міждержавним договором переселяти німців з Північної Німеччини, Рейнланд-Пфальц тощо[6]. Предки німецьких колоністів походили переважно з німецьких земель Баден-Вюртемберг, Гессен, Лотарингія.

У 1782 році в межах українського села Сівки з'явилась німецька колонія Уґартсталь (нім. Ugartsthal). Назва ця — від прізвища австрійського графа Алоїса Угарта (Alois Graf)[7].

Будова колонії характеризувалася вуличним плануванням, виходячи з існуючої в селі. 1784 року в Сівці звели протестантську церкву з парафіяльним цвинтарем (дотепер її будівля не збереглася). Парафія включала поселення (здебільшого села — німецькі колонії або українські села з німецькими колоністами): Уґартсталь, Нова Долина, Енґельсберґ, Горохолина, Велдзір, Станіславів, Богородчани, Грабовець, Солотвин, Новиця, Петранка і Красна.

Станом на 1808 р. в Уґартсталі проживало 329 протестантів[8]

Часи Австро-Угорщини

У 1880 році в селі Угартсталь було 62 будинки і 423 мешканці (43 греко-католики, 3 римо-католики, 365 євангелістів, 12 юдеїв; 43 українці, 14 поляків, 366 німців)[9]. Тоді в Сівці-Калуській було 133 будинки і 840 мешканців (761 греко-католик, 5 римо-католиків, 21 юдей, 43 інших визнань; 782 українці, 5 поляків, 53 німці)[10].

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у місцевій церкві 6 дзвонів діаметром 78, 46, 38, 31, 29, 28 см, вагою 285, 52, 26, 15, 12, 11 кг, а в євангелістській кірсі Уґартсталю — 4 дзвони діаметром 83, 63, 35, 18 см, вагою 247, 120, 24, 3 кг, виготовлених у 1900 р. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[11]

Польська окупація

У 1939 році у Сівці-Калуській проживало 1120 мешканців (1095 українців, 5 поляків і 20 євреїв), а в Уґартшталю — 530 мешканців (90 українців, 40 поляків — родин нафтовиків, 50 польських колоністів, 10 євреїв і 340 німців)[12].

Німецька протестантська колонія Уґартшталь (німецькою: Ugartsthal) 18 лютого 1939 року перейменована польською владою на Теспово (Tespowo).

Радянська окупація

У січні 1940 року всіх німецьких колоністів Галичини вивезли до Вартегау (Німеччина), в селі утворили перший у Калуському районі радгосп «Угерсталь».

Хрест на честь повернення з заслання

Жителі села брали активну участь у національно-визвольній боротьбі в рядах ОУН-УПА[13][14]. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Сівці-Калуській — з 19 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші). За підтримку повстанців жителів села висилали до Сибіру.

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угерсталь перейменували на хутір Подільський.

7 березня 1949 року рішенням Калуського райвиконкому № 18 в селі утворено колгосп імені Леніна, куди загнали 159 селянських господарств.

Зона надзвичайної екологічної ситуації

Внаслідок прийнятих свого часу неправильних рішень щодо розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу у товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.

В лютому 2010 екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті указ президента і закон на його підтвердження.[15]. Указом і законом передбачено, що Кабінет міністрів України має забезпечити невідкладно у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей з територій просідання земної поверхні, утворення провальних воронок, карстів, зсувів ґрунтів, з обов'язковим забезпеченням їх жилими приміщеннями для тимчасового, а в подальшому постійного проживання; здійснення запобіжних заходів щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання; здійснення технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар'єрі калійних руд. Крім того, уряд має здійснити укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей; дослідження полігону захоронення токсичних відходів, розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища та щодо ліквідації наслідків такого забруднення. Кабмін також має виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам Калуша і Калуського району, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану в зоні надзвичайної екологічної ситуації; установити суворий контроль за цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які виділяються для виконання робіт щодо нормалізації обстановки у зоні надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Соціальна сфера
  • Три греко-католицькі церкви: стара церква св. Архистратига Михайла (храмове свято 21 листопада) збудована 1858 року[16], пам'ятка архітектури місцевого значення № 786, поряд — нова, і третя — на теренах колишнього Уґартшталю.
  • Церква Св. Арх. Михайла 1858
  • Церква в Угартшталі
  • Нова церква
  • Сільрада
  • Народний дім
  • Меморіальна дошка на Народному домі
  • Річка Сівка в селі
  • Кладка через Сівку до церкви[17]
  • Народний дім.
  • НВК І-ІІ ст.[18] (школа на 340 місць і дитсадок).
  • ФАП.[19]

456 дворів, 1623 мешканці.

Сусідні пункти

Вулиці

У селі є вулиці[20]:

  • Височана
  • Зарічна
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Квіткова
  • Лесі Українки
  • Лісова
  • Молодіжна
  • Олексина
  • Польова
  • Січових Стрільців
  • Тараса Шевченка
  • Шахтарська
  • Шкільна
  • Яблунева

Видатні люди

Примітки
  1. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Жерела до істориї України-Руси, т. І, стор. 90 — Львів, НТШ, 1895. — 311 с.
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 90 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  5. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 167—168, 176—177, 214, 219, 237—238 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
  6. Планувально-композиційний уклад поселень німецьких переселенців в Галичині кінця XVIII — початку ХХ століть 1999 року
  7. див. у Німецьких вікі-джерелах
  8. Німецькі колонії Галичини у таблицях: Довідник / Упор., передм. І. Монолатія. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1
  9. Географічний словник Королівства Польського, 1892, т. XII, стор. 748
  10. Географічний словник Королівства Польського, 1889, т. Х, стор. 634
  11. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
  12. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 33 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  13. На старому цвинтарі Калуша знайшли невідомого героя
  14. У лісі неподалік Калуша розкопали криївку УПА, де у вересні 1945 року загинуло шестеро підпільників. ФОТО
  15. Ющенко підписав закон про надзвичайну ситуацію в Калуші
  16. Церква Св. Арх. Михайла
  17. У Сівці-Калуській відновили пішохідний перехід через річку
  18. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
  19. У Сівці Калуській відкрили оновлений ФАП. ФОТО+ВІДЕО
  20. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  21. Як у Сівці-Калуській відкрили меморіальну дошку поету та журналісту Василю Олійнику. ВІДЕО

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.