Тадей Баронч

Народився у Львові в родині Якуба Баронча — власника готелю «Краківського» та Теклі з Трухлінських. Навчався у кадетській школі у Гайнбургу, після чого закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі мистецтв у 1868—1869 роках. У Мюнхені навчався в Академії мистецтв у Макса Віндмана (1869—1871) і ймовірно в ательє К. К. Цумбуша, пізніше — у Флоренції в майстерні Августо Ривальто (1872—1875). Повернувся до Львова на початку 1876 року. Мав майстерню у готелі «Краківському» на пл. Бернардинській (нині пл. Соборна). Ранні роботи Баронча відносять до пізнього романтизму (до 1875) пізніше — до реалізму, неоренесансу і необароко. Часто працював у портретному жанрі, виконав портрети багатьох відомих львівських сучасників. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв. Відомий своєю неприязню до львівського скульптора Леонарда Марконі. Друкував з цього приводу критичні статті у львівській пресі.

Помер у Львові 12 березня 1905 року на 56 році життя після тривалої важкої хвороби. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59)[2], як і батько. Того ж року влаштовано посмертну виставку робіт, на якій було представлено близько 120 погрудь, скульптурних груп і рельєфів. Майже 50 творів Баронча нині зберігаються у Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

• Скульптури на фасаді гімназії імені Франца Йосифа I на вул. Баторія 5, нинішній Князя Романа (1876).
• Скульптурний портрет Тараса Шевченка (теракота, 1877); портрет подарував товариству імені Тараса Шевченка у Львові і дозволив робити з нього копії та репродукції для продажу з метою зібрати кошти на пам'ятник українському поетові[2].
• Пам'ятник Янові III Собеському у Калуші (1880-ті, знищений 1919).
• Погруддя Яна III Собеського у Львові на вул. Лисенка (1891, знищене у 1949).

Пам'ятник королю Янові III Собеському, колись встановлений у Львові. Нині — у Гданську

• Бронзовий пам'ятник Янові III Собеському у Львові (1898). Виготовленню пам'ятника передував скандал, у зв'язку із вимогами Леонарда Марконі оголосити відкритий конкурс проєктів. Розгорілась тривала дискусія у львівській пресі, до якої долучились Тадеуш Висньовецький, Антон Попель, Юліан Марковський, Томаш Дикас. В кінцевому результаті замовлення дісталось Барончу. Фігуру гетьмана відлили у фірмі Артура Круппа у Відні, а високий необароковий п'єдестал виготовили з сірого пісковику в майстерні львівського скульптора Юліана Марковського. Пам'ятник урочисто відкритий 20 листопада 1898 року на Гетьманських Валах (нині Проспект Свободи). У перші роки радянської окупації у Львові цей пам'ятник порівнювали з пам'ятником Богданові Хмельницькому у Києві з огляду на їхню схожість. У 1950 році пам'ятник був перевезений зі Львова до Варшави, звідти у 1965 році — до Ґданська, де був встановлений на площі Дров'яній[3].
• Статуя хлопця під назвою «Ощадність» в інтер'єрі Галицької ощадної каси у Львові (знищена 1945).
• Пам'ятник Міцкевичу в Бориславі (1898)[4].
• Пам'ятник Міцкевичу у Трускавці (1898).
• Надгробок львівського архиєпископа РКЦ Францішека Вешхлейського в катедрі Львова[5] у каплиці Святих Дарів (інші назви — Вишневецьких, або Найсвятішого Сакраменту)[6].
• Алегорія Комедії, а також статуї муз — Мельпомени і Талії на фасаді Міського театру у Львові (1899).
• Низка надгробків і пам'ятників на Личаківському цвинтарі:
  • Юліану Костянтину Ордону (1884—1886, спільно з Юліаном Марковським);
  • медальйон Якуба Баронча (1880);
  • Людвіки Крувчинської (1881);
  • Генрику Шмітту (1883, не зберігся);
  • Лікареві Франциску Равичу Косинському (бл. 1900)
  • Пам'ятник на гробівці родини Левицьких (1900)
  • Матильді Злобіцькій (1895)
• Ряд ескізів пам'ятників, з різних причин нереалізованих: пам'ятник Міцкевичу у Кракові (1884–1885), Дороті (Зофії) Хшановській в Теребовлі (1885), Фредра у Львові (1892), Тадеуша Костюшка в Чикаго (1893, третя нагорода на конкурсі), також Тадеуша Костюшка у Львові (1904).
• Пам'ятник Тадеушу Костюшку у Чикаго[2].
• Погруддя Міцкевича у Карлових Варах.
• Олійний портрет і бюст Садока Баронча.

• Бірюльов Ю. О. Баронч Тадеуш // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 184. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 373. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Сьомочкін І. В. У традиціях львівських амбіцій, або у глибині навколотворчих конфліктів кінця XIX ст. // Галицька брама. — 1996. — № 11. — С. 15.
• Тимофієнко В. І. Баронч Тадей // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 24. — ISBN 966-7452-16-6.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
• Barącz Tadeusz // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1962. — T. 1. — S. 600. (пол.)
• Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 93—100. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
• d'Abancourt H. Barącz Tadeusz (1849—1905) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1. — S. 292—293. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
• Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Тадеуш Баронч. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 27 лютого 2021.