Тимірязєвська вулиця (Київ)
Тиміря́зєвська ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевості Звіринець, Бусове поле, Верхня Теличка. Пролягає від Бастіонної вулиці (як її продовження) до Залізничного шосе.
Тимірязєвська вулиця Київ | |
---|---|
Тимірязєвська вулиця | |
Місцевість | Звіринець, Бусове поле, Верхня Теличка |
Район | Печерський |
Назва на честь | К. А. Тимірязєва |
Колишні назви | |
Омелютинська + Військовокладовищенська | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 1,4 км |
Координати початку | 50°24′54″ пн. ш. 30°33′23″ сх. д. |
Координати кінця | 50°24′14″ пн. ш. 30°33′46″ сх. д. |
Поштові індекси | 01014 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Видубичі» (у кінці) |
Автобуси | А 62 (по Бастіонній вулиці) |
Тролейбуси | Тр 14 (по Бастіонній вулиці); 38 (по Залізничному шосе) |
Найближчі залізничні станції | з. п. Видубичі (у кінці) |
Рух | по 2 смуги в кожному напрямку |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Навчальні заклади | ЗОШ №5 |
Забудова | приватна малоповерхова |
Парки | Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11677 |
У проєкті OpenStreetMap | r1225478 |
Мапа | |
Тимірязєвська вулиця у Вікісховищі |
Прилучаються вулиці Звіринецька (двічі), Ржищівська, Омелютинська, Дубенська, провулки Тимірязєвський і Звіринецький.
Історія
Вулиця виникла в 2-й половині XIX століття як сполучення вулиць Омелютинської і частини Військово-Кладовищенської, які було об'єднано 1955 року[1] під сучасною назвою на честь Климента Тимірязєва. Решта Військово-Кладовищенської вулиці 1957 року набула назву вулиця Алексієнка[2] (вулиця Петра Алексієнка), на честь Петра Алексієнка (вулицю ліквідовано на початку 1980-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови).
За Генеральним планом Києва 1935 року Тимірязєвську вулицю мали значно розширити, перетворивши її на трасу, що з'єднувала б Печерськ і район сучасної Видубицької розв'язки, а також у даній місцевості планували звести низку науково-дослідних інститутів. Однак ці плани так і не були втілені в життя[3].
Забудова
Малоповерхова садибна забудова на сучасній вулиці Тимірязєвській, на її відтинку від вулиці Ржищівської до Тимірязєвського провулку, та на відтинку від Вулиці Соловцова до Залізничного шосе, зафіксована на мапах Києва 1925 року[4]. У 1930-х роках приватними садибами забудовується простір між Тимірязєвською та Звіринецькою вулицями[4]. Внаслідок зростання населення у цій місцевості на вулиці у 1938 році збудували двоповерхову школу за типовим проєктом 118, розраховану на 280 учнів (№ 36), після Другої світової війни шкільну будівлю розширили та надбудували третій поверх[3].
У другій половині XX століття місцевість, де пролягає Тимірязєвська вулиця, починає активно забудовуватися спочатку малоповерховими приватними садибами, а пізніше — більш висотними житловими будинками. За незалежної України, у 2000-х роках тут починають будувати житлові комплекси преміального сегменту, з різною поверховістю. Так, наприкінці 2000-х років на розі з Тимірязєвським провулком звели елітний житловий будинок, що складається з двоповерхової основної частини та шестиповерхової кутової частини, виконаної у вигляді башти (№ 30/1—34-б)[5], наприкінці 2010-х років — восьмиповерховий багатоквартирний житловий будинок (№ 28/2).
Установи та заклади
- НДІ інтелектуальної власності (буд. № 66/3)
- Загальноосвітня школа № 5 (буд. № 36)
- Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України (буд. № 1)
- Бібліотека Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (буд. № 1)
- Державна служба заповідної справи Міністерства природи України (буд. № 1)
- Інститут проблем міцності імені Г. С. Писаренка Національної академії наук України (буд. № 2)
- Редакція журналу «Проблемы прочности» (буд. № 2)
- МіГ-17 біля школи № 5
Меморіальні дошки
- Гришку Миколі Миколайовичу, академіку, засновнику і першому директору Національного ботанічного саду (буд. № 1, на території ботанічного саду)
- Писаренку Георгію Степановичу, академіку, засновнику Інституту проблем міцності (буд. № 2)
- Меморіальна дошка на честь Миколи Гришка
- Меморіальна дошка на честь Георгія Писаренка
Примітки
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
- Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України і виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2193 «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям і державним установам м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 926, арк. 577–578. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
- Широчин, Михайлик, 2021, с. 51.
- Широчин, Михайлик, 2021, с. 50.
- Широчин, Михайлик, 2021, с. 53.
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 164.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 222–223. — ISBN 5-88500-070-0.
- Тимірязєвська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 274.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — С. 69 — ISBN 966-686-050-3.
- Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Новий Печерськ. — К. : Скай Хорс, 2021. — 192 с. — (Невідомі периферії Києва) — 300 прим. — ISBN 978-966-2536-83-6.