Тороїдальний многогранник
У геометрії тороїдальний многогранник — це многогранник, який є також тороїдом (тор з g дірками), має топологічний рід g, рівний 1 або вище.
Варіанти визначення
Тороїдальні багатогранники визначаються як набір багатокутників, які мають спільні вершини і ребра, утворюючи многовид. Тобто, кожне ребро має бути спільним рівно для двох багатокутників, вершинна фігура кожної з вершин має бути одним циклом з багатокутників, яким дана вершина належить. Для тороїдальних багатогранників цей многовид буде орієнтованою поверхнею[1]. Деякі автори обмежують поняття «тороїдальний багатогранник» до багатогранників, топологічно еквівалентних (роду 1) тору[2].
Тут слід розрізняти вкладені тороїдальні багатогранники, межі яких є плоскими багатокутниками в тривимірному евклідовому просторі, які не перетинають один одного, від абстрактних багатогранників, топологічних поверхонь без певної геометричної реалізації[3]. Серединою між цими двома крайнощами можна вважати занурені тороїдальні багатогранники, тобто багатогранники, утворені багатокутниками або зіркоподібними багатокутниками в евклідовому просторі, яким дозволено перетинати один одного.
У всіх цих випадках тороїдальна природа багатогранників може бути перевірена орієнтованістю і ейлеровою характеристикою, яка для цих багатогранників не позитивна.
Багатогранники Часара і Силаші
Два найпростіші можливі вкладені тороїдальні багатогранники — це багатогранники Часара і Силаші.
Багатогранник Часара — це тороїдальний багатогранник з сімома вершинами, 21 ребром і 14 трикутними гранями[4]. Тільки цей багатогранник і тетраедр (з відомих) володіють властивістю, що будь-який відрізок, що з'єднує вершини багатогранника є ребром багатогранника[5]. Двоїстим багатогранником є багатогранник Силаші, який має 7 шестикутних граней, кожна пара яких суміжні одна з одною[6], забезпечуючи половину теореми про те, що максимальне значення кольорів для малювання карти на торі (роду 1) дорівнює семи[7].
Багатогранник Часара має найменше можливе число вершин, яке може мати вкладений тороїдальний многогранник, а багатогранник Силаші має найменше можливе число граней.
Тороїди Стюарта
Шість шестикутних призм | Чотири квадратні куполи 8 тетраедрів |
Вісім октаедрів |
Спеціальна категорія тороїдальних багатогранників будується виключно за допомогою правильних багатокутних граней без їх перетину з додатковим обмеженням, що суміжні грані не лежать в одній площині. Ці багатогранники називаються тороїдами Стюарта[8] за іменем професора Бонні Стюарта, який досліджував їх існування[9]. Вони аналогічні тілам Джонсона у випадку опуклих багатогранників, але, на відміну від них, існує нескінченно багато тороїдів Стюарта[10]. Ці багатогранники включають також тороїдальні дельтаедри, багатогранники, грані яких є рівносторонніми трикутниками.
Обмежений клас тороїдів Стюарта, також визначених Стюартом, — це квазіопуклі тороїдальні багатогранники. Це тороїди Стюарта, які включають всі ребра їхніх опуклих оболонок. У цих багатогранників кожна грань опуклої оболонки або лежить на поверхні тороїда, або є багатокутником, ребра якого лежать на поверхні тороїда[11].
Занурені багатогранники
Октагеміоктаедр |
Малий кубооктаедр |
Великий додекаедр |
Багатогранник, утворений системою багатокутників, що перетинаються, у просторі — це багатогранне занурення абстрактного топологічного многовиду, утвореного його многокутниками і його системою ребер і вершин. Прикладами є октагеміоктаедр (рід 1), малий кубооктаедр (рід 3) і великий додекаедр (рід 4).
Корончастий багатогранник (або стефаноїд) — це тороїдальний багатогранник, який є благородним багатогранником, оскільки є якізогональним (однакові типи вершин), так і ізоедральним (однакові грані). Корончастий багатогранник самоперетинається і є топологічно самодвоїстим[12].
Див. також
- Нескінченний косий багатогранник
- Проективний багатогранник
- Сферичний багатогранник
- Тороїдальний граф
Примітки
- Whiteley, (1979); Stewart, (1980), стр. 15.
- Webber, 1997, с. 31—44.
- Whiteley, 1979, с. 46—58, 73.
- Császár, 1949, с. 140—142.
- Ziegler, 2008, с. 191—213.
- Szilassi, 1986, с. 69—80.
- Heawood, 1890, с. 322—339.
- Webb, 2000, с. 231—268.
- Stewart, 1980.
- Stewart, 1980, с. 15.
- Stewart, (1980), «Quasi-convexity and weak quasi-convexity», стр. 76—79.
- Grünbaum, 1994, с. 43—70.
Література
- Branko Grünbaum. Polytopes: Abstract, Convex and Computational. — Kluwer Academic Publishers, 1994. — Т. 440. — DOI:. См., в частности, стр. 60.
- Robert Webb. Stella: polyhedron navigator // Symmetry: Culture and Science. — 2000. — Т. 11, вип. 1—4.
- B. M. Stewart. Adventures Among the Toroids: A Study of Orientable Polyhedra with Regular Faces. — 2nd. — B. M. Stewart, 1980. — ISBN 978-0-686-11936-4.
- Lajos Szilassi. Regular toroids // Structural Topology. — 1986. — Т. 13.[недоступне посилання з Грудень 2017]
- P. J. Heawood. Map colouring theorems // Quarterly J. Math. Oxford Ser.. — 1890. — Т. 24.
- A. Császár. A polyhedron without diagonals // Acta Sci. Math. Szeged. — 1949. — Т. 13.
- Günter M. Ziegler. Discrete Differential Geometry / A. I. Bobenko, P. Schröder, J. M. Sullivan, G. M. Ziegler. — Springer-Verlag, 2008. — Т. 38. — ISBN 978-3-7643-8620-7. — arXiv:math.MG/0412093. — DOI: .
- Walter Whiteley. Realizability of polyhedra // Structural Topology. — 1979. — Вип. 1.
- William T. Webber. Monohedral idemvalent polyhedra that are toroids // Geometriae Dedicata. — 1997. — Т. 67, вип. 1. — DOI: .
Посилання
- Weisstein, Eric W. Toroidal polyhedron(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
- Stewart Toroids (Toroidal Solids with Regular Polygon Faces)
- Stewart's багатогранників
- Toroidal Багатогранників
- Stewart toroids