Третя палаталізація

Третя палатализація проходила в інтервокальному положенні: після голосних *ь, *i, *ę, звукосполучення *ьr — і перед голосними *a, *o (але не перед *y, *ъ, *u, *ǫ).

Але і за наявності всіх цих умов палаталізація відбувалася не завжди. Наприклад, староцерк.-слов. ученица (наз. відм. жіночого роду) і ученика (род. відм. чоловічого роду), де у першому випадку спостерігається перехід задньоязикового [k] > [c'], у другому ні[3]. Щоб пояснити цю непослідовність І. О. Бодуен де Куртене висунув припущення, що третя палаталізація проходила тільки перед наголошеним складом. Пізніше ця гіпотеза отримала розвиток у працях М. С. Трубецького[6], але надалі була спростована мовознавцями, бо суперечила фактам[7][8][9].

О. О. Шахматов запропонував своє розв'язання цієї проблеми: третя палаталізація могла здійснитися лише тоді, коли після задньоязикового не стояли лабіалізовані звуки заднього ряду *ъ, *u, *o, *ǫ. Чеський філолог Й. Зубатий розділив думку Шахматова, не погодившись тільки з твердженням про лабіалізованість звука o. Т. Лер-Сплавінський стверджував, що носовий непереднього ряду *ǫ також був нелабіалізованим, а *u на момент третьої палаталізації ще був зберігав свою дифтонгічну природу, і перший елемент його був нелабіальним (*oṷ, *aṷ, *eṷ). Отже, здійсненню третьої палаталізації перешкоджали *ъ і *y[10]. Пізніше В. А. Дибо після рзгляду значного матеріалу дійшов висновку, що третій палатализації не давали здійснитися голосні *y, *ъ, *u, *ǫ, таким чином, вона могла проходити тільки в тому випадку, коли задньоязиковий стояв перед a або o[11].

Через складність умов третьої палаталізації у парадигмі того ж слова могли виявитися форми як з палаталізованими [dz'], [c'], так і з непалаталізованими [g], [k] (*kъnȩgъ і *kъnȩdza, *otьkъ і *otьca). Надалі під впливом граматичної аналогії відбулося вирівнювання цих форм: або за зразком палаталізованих (*otьсь замість ранішого *otьkъ за аналогією до *otьca), або за зразком непалаталізованих (*lika замість палаталізованої форми *lica під впливом *likъ, але форма середнього роду *lice збереглася)[12][13][14].

Третя палаталізація не відбулася після дифтонга *oɪ̯: *rěka («річка») < *roɪ̯kā. Х. Лант пробував пояснити це тим, що дифтонг *oɪ̯ (в інтерпретації Ланта — *aɪ̯) на момент третьої палаталізації перейшов у *ae[15]. Ф. Кортландт, суперечаючись з Лантом, вважає це рішенням ad hoc[16].

Окрім того, третя палаталізація не проходила після складу з шиплячим, який виник внаслідок першої палаталізації: стезя — стежка[17].

Наслідки третьої палаталізації присутні як у коренях, так і в наростках:

Перехід [g] у [dz']

• *kъnȩga («князя», род. відм. від *kъnȩgъ) > *kъnȩdza. Форма називного однини за аналогією — *kъnȩdzь («князь»). У багатьох слов'янських мовах -dzь спростилося до -zь — *kъnȩzь (дав.-рус. кънѧзь > укр. князь)
• *stьga («дорога», пор. латис. stigа) > *stьdza > *stьza > дав.-рус. стьзя («шлях», «дорога»). В українській мові існує однокореневе з ним стежка, утворене від *stьga внаслідок першої палаталізації (*stьgьka > *stьžьka), а також новоутворена форма без зменшувального суфікса стежа́.

Перехід [k] у [c']

• *lika («ли́ка», род. відм. від *likъ — «лик») > *lica («лиця»). За аналогією — *lice («лице»). Парадигма *likъ надалі вирівнялася за аналогією до форми називного відмінка (укр. лик — лика).
• *palьka («пальця», род. відм. від *palьkъ) > *palьca. За аналогією — *palьcь > дав.-рус. пальць > укр. палець
• *lovьka («ловця», род. відм. від *lovьkъ) > *lovьсa. За аналогією — *lovьсь > дав.-рус. ловьць
• *palika > *palіcа > дав.-рус. палица > укр. палиця. У його фонетичному варіанті *palъka пом'якшення не відбулося (укр. палка).
• *ovьka > *ovьca > дав.-рус. овьца

Перехід [x] у [s'] ([š'])

• *vьхъ > *vьsь > дав.-рус. вьсь > укр. ввесь, біл. і рос. весь. У південнослов'янських мовах наявний той самий рефлекс [s'] словен. və̏s, ves, серб. са̏в/sȁv, але в західнослов'янських [x] перейшов у [š']: ст.-чеськ. veš (суч. чеськ. vše), словац. všetok, ст.-пол. wszy (суч. пол. wszystek).

Наслідки

У результаті третьої палаталізації з'явилися нові суфікси: *-ьcь (< *-ьkъ), *-ica (< *-ika), *-ьce (< *-ьko), *-ьca (< *-ьka).

Наслідки фонетичних змін третьої палаталізації у суфіксах проявляються у словах отець, пшениця, серце, вівця, яйце. У різних слов'янських мовах вирівнювання парадигм відмінювання могло проходити по-різному: десь верх взяли палаталізовані, десь непалаталізовані форми (укр. брусниця, чорниця — рос. брусника, черника; рос. нельзя — біл. нельга («не можна»); рос. польза («користь») — укр. пільга; укр. яйце, рос. яйцо — пол. jajko, біл. яйка; староцерк.-слов. тѧзати — дав.-рус. тѧгати). Спостерігається й співіснування в тій же мові різних слів, що розвинулися з парадигми одного (укр. безликий — безлиций), а також однокореневих слів з палаталізованими і непалаталізовами приголосними (укр. князь — княгиня, лице — лик, палиця — палка).

Утворені внаслідок третьої палаталізації звуки [dz'], [c'], [s'] ([š']) первісно були м'якими. В українській мові вони зберегли свою м'якість, але в багатьох інших слов'янських мовах зазнали подальшого ствердіння. Так, у російській мові відбулося ствердіння [c'] — він перейшов у [c], що і відбилося в правописі (отец, овца, лицо), іноді орфографія залишилася традиційною (сердце). У старослов'янській і давньоруській мовах [c'] залишався м'яким, але в орфографії ця м'якість передавалася не завжди (отьць, але отьца), тобто -а позначав звук *ja. Слід мати на увазі, що літера ь первісно передавала не пом'якшення попереднього приголосного (він був ним за природою), а давній редукований (що надалі зник), тому ці написання мають дещо інший фонетичний сенс, ніж аналогічні сучасні.

В українській мові прикінцевий [c'] зберігає м'якість у словах праслов'янського походження, твердим він буває лише в запозиченнях (Галац, палац, принц, шпіц), залишається м'яким і прикінцевий [z'], що розвинувся з ранішого африката [dz'] (князь, пенязь, витязь), і [s'] (ввесь).

Є неоднакові визначення хронології третьої палаталізації. Найбільш вірогідною є думка В. Ягича, А. Белича, А. М. Селіщева, С. Бернштейна, які вважали, що третя палаталізація була пізніше, ніж друга.

Третя палаталізація відбулася до взаємодії груп *dj, *tj, оскільки рефлексом *g за третьою палаталізацією в словацькій мові є z (пор. kňaz — «князь», peniaze — «гроші»), у той час як рефлексом *dj є сполучення dz (medza — «межа»)[19].

Х. Педерсен вважав, що третя палаталізація відбулася раніше за другу. Доводом він висував факт, що третя спричинила умлаутне чергування голосних звуків, що йшли за колишніми *k, *g, *x, і цих же змін, на думку Педерсена, зазнавав і дифтонг *oi > *ei (наприклад, місц. відм. однини *otьci < *otьkoi «(о) вітці» замість очікуваної *otьcě), звідси виходило, що третя палаталізація передувала монофтонгізації дифтонгів і відповідно вона не могла відбутися пізніше другої. З Педерсеном не погодився Й. Зубатий, який вказував на те, що i в *otьci можна пояснити переходом цього слова у м'який тип відмінювання (на *-jo-), у той же час у відмінюванні займенників присутнє *ě: *vьsěmь («всім») і *vьsěxъ («всіх»).

1911 року Т. Лер-Сплавінський висловився на захист гіпотези Педерсена, припустивши, що на момент монофтонгізації дифтонгів задньоязикові зазнали лише пом'якшення до [k'], [g'], [x'], а вже після монофтонгізації разом з аналогічними м'якими звуками, утвореними внаслідок другої палаталізації, перейшли в [c'], [dz'], [s'] / [š']. На протилежність Зубатому, Лер-Сплавінський пояснював форми *vьsěmь і *vьsěxъ аналогією до *těmь («тим») і *těxъ («тих»), а форми типу *otьci вважав фонетично закономірними[20].

На думку Х. Ланта, третя палаталізація є дуже давньою, і можливо, вона відбулася навіть раніше, ніж перша[21].

Ф. Кортландт, врахувавши дані попередніх досліджень, встановив такі часові умови:

• третя палаталізація передувала переходу *u > *ъ, *ū > *y, бо ці звуки, перебуваючи після задньоязикового, перешкоджували палаталізації;
• третя палаталізація проходила після монофтонгізації дифтонгів;
• оскільки звук *i, що виник з *ei, не спричинював палаталізації, на момент її здійснення даний дифтонг перейшов у *ẹ, що лише пізніше дало *i;
• оскільки звук *ě не змінявся після м'яких приголосних, утворених внаслідок третьої палаталізації, значить, вона проходила після переходу ě > a в положенні після м'яких;
• третя палаталізація передувала переходу *u > *i після *j, бо її нема в слові *jьgo (< *jugo)[22].

Ю. Шевельов датує третю палаталізацію VII—IX ст.[23], Ф. Славський VIII—IX ст.[24], З. Штібер початком VIII століття[25], А. Лампрехт кінцем VII століття[19][26], а М. Шеклі — VII—VIII століттями[27].

Деньє (денарій) Карла Великого (768—814)

Третя палаталізация знайшла відбиток і в низці праслов'янських германізмів (на думку З. Штібера, вони є запозиченнями зі західногерманських мов[28]):

• прасл. *koldęzь («криниця», «колодязь») < прагерм. *kaldinga-[29];
• прасл. *kъnędzь («князь») < прагерм. *kuninga- («голова роду, вождь племені», пор. нім. König — «король, цар, вождь»)[30];
• прасл. *pěnędzь («пінязь») < *panning (пор. давн.в-нім. pfenning, нім. Pfennig — «пфеніг»)[28];
• прасл. *retędzь («ланцюг», «ретязь») — пор. дав.-ісл. rėkendi/rėkendr, дав.-англ. rасеntе, давн.в-нім. rahhinza[31];
• прасл. *scьlędzь («шеляг») — пор. давньоскан. skillingr, давн.в-нім. і дав.-сакс. scilling («шилінг»)[32];

Особливо важливим для встановлення абсолютної хронології третьої палаталізації слід визнати слово *pěnędzь, запозичене з давн.в-нім. pfenning, що означало срібляний франкський динар, початок карбування якого відносять до бл. 650 р. н. е. Воно відбиває германський умлаут a > e — перехід, що датують VII століттям. Тому є підстави припускати, що це слово запозичене до праслов'янської за часів Карла Великого[28][33][34].

У пізніших германських запозиченнях третьої палаталізації не спостерігається: дав.-рус. варѧгъ < *váringr, дав.-рус. кълбѧгъ < kylfingr[19].

Третя палаталізація була живим явищем під час слов'янської колонізації Балкан. Про це свідчать такі запозичені топоніми, як Средець (з лат. Serdica), Logatec (з лат. Longaticum)[25].

Деякі топоніми, запозичені греками у слов'ян, відбивають давні форми, що існували до третьої палаталізації (грец. Ἀβαρῖκος), форми з першою стадією — пом'якшеним k у сполученнях k^j (грец. Γαρδίκι < прасл. *gordьkъ, грец. Γαρδενίκια < прасл. *gordьnik'a, грец. Ἐζερίκια < прасл. *ezerik'a, грец. Καμενίκια < прасл. *kamenik'a), а також форми з вже завершеною третьою палаталізацією (грец. Ἀβαρινίτσα < прасл. *javorьnica, грец. Γαρδίτσα < прасл. *gordica, грец. Ἀγλαβίτσα < прасл. *oglavica, грец. Καμενίτσα < прасл. *kamenica)[35][36].

Назву одного з районів Відня, Деблінгу, З. Штібер вважає запозиченням з прасл. *toplika, що також ще не зазнав третьої палаталізації[37].