Єрмаков Євген Федорович

Народився в сім'ї підпоручика 132-го піхотного Бендерського полку Федора Андрійовича Єрмакова у Могилеві-Подільському 21 січня 1868 року.[1]

Середню освіту отримав у Київському реальному училищі. У 1887–1892 роках навчався в Інституті цивільних інженерів (Санкт-Петербург), який закінчив по І розряду.

Повернувшись до Києва, у 1893–1898 роках працював інженером при міській управі. У цей час займався, зокрема, проведенням шляхових робіт, прокладанням нових вулиць, упорядкуванням парків і скверів.

У 1898 році замінив Володимира Ніколаєва на посаді архітектора Київської єпархії; з 1899-го був також штатним архітектором Києво-Печерської лаври. Працюючи єпархіальним архітектором, виконав численні доручення духовного відомства стосовно будівництва храмів, чернецьких келій, монастирських готелів та лікарень, релігійних навчальних закладів, прибуткових будинків церковних громад тощо. Водночас з 1909 року служив на громадських засадах техніком Київського благодійного товариства.

У роки Першої світової війни був залучений до оборонного будівництва; звів великі приміщення для шпиталів у Золотоноші та Прилуках.

Під час Гетьманату у 1918 році входив до складу технічно-будівної комісії при Міністерстві сповідань. В цей час він мешкав у будинку на вул. Володимирській, 20. У подальшому емігрував; помер у 1946 році у м.Новий Сад, Югославія.[2]

Молодший брат митрополита Михаїла (Єрмакова)

Євген Єрмаков використовував для культових будівель переважно традиційні форми «російського стилю» та неовізантійські мотиви; у житловому й громадському будівництві віддавав перевагу необароко, «цегляному стилю», модерну. Його творчому методу було властиве поєднання різностильових елементів на одній будівлі. Застосовував передові будівельні прийоми й матеріали, зокрема залізобетонні конструкції, буронабивні палі.

Основні реалізовані проєкти

Будинок Православного релігійно-просвітницького товариства. Фото початку ХХ сторіччя

Прибутковий будинок Микільського собору на Печерську

• Келії (корпус № 2) Флорівського монастиря (1895).
• Макаріївська церква на Татарці (1897).
• Альтанка на терасі Андріївського узвозу (1897–1898, план і нагляд).
• Альтанка на Володимирській гірці (1897—1898, план і нагляд).
• Духовна семінарія з домовою церквою на Вознесенському узвозі, нині приміщення Художньої академії (1899–1901, з використанням проєкту синодального архітектора Є. Морозова).
• Прибуткові будинки Митрополитського дому на Софійській площі по Володимирській вулиці, 20, 22 (1898–1905).
• Реконструкція Першого жіночого училища духовного відомства у Кловському палаці з розширенням та надбудовою третього поверху (1901).
• Покровська церква на Мостицькій вулиці, 18 (1900–1906, закінчував будівництво М. Казанський).
• Готельний комплекс Михайлівського Золотоверхого монастиря на Трьохсвятительській вулиці, 4 (1902—1907, надбудований).
• Будівля Православного релігійно-просвітницького товариства з домовою церквою на Великій Житомирській вулиці, 9 (1902–1903, реконструйована з надбудовою і втратою церковного приміщення).
• Прибудова ризниці і бібліотеки до дзвіниці Видубицького монастиря (1902).
• Прибутковий будинок Митрополитанського дому у Рильському провулку, 3–5 (1903, нині значно надбудований).
• Церковно-вчительська семінарія на розі вулиць Академіка Ромоданова, 12/2 і Багговутівської (1903—1905).
• Прибутковий будинок Митрополитанського дому на Стрілецькій вулиці у три черги (1904—1909, нині надбудований).
• Приватний особняк на Інститутській вулиці, 26 (1905).
• Іллінська церква на розі вулиць Безаківської, 25 і Жилянської (1908–1914, не збереглась).
• Лікарня і каплиця Київського благодійного товариства на Великій Васильківській вулиці, 104, ріг Лабораторної (1909; каплицю нині перебудовано у храм Св. Романа Солодкоспівця[3]).
• Церква Св. Єлизавети на Трухановому острові (1909—1910, не збереглася).
• Хірургічний корпус лікарні Покровського монастиря (1910–1911).
• Церква Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці Свято-Покровської пустині в Голосієві (1910–1912; була зруйнована, нині відновлена у дещо змінених формах).
• Прибутковий будинок Микільського собору на Печерську, нині вулиця Івана Мазепи, 11 (1912—1913).
• Приватний прибутковий будинок № 14/12 на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка (1910-ті роки).
• Приватний прибутковий будинок на Рогнідинській вулиці, 2 (1910-ті роки; нині надбудований).
• Собор Св. Пантелеймона у Феофанії (1904–1914, відреставрований після пошкоджень).

У Києво-Печерській лаврі за проєктами Євгена Єрмакова збудовані:

• аптека (корпус № 24), 1902–1903,
• крамниця ікон біля південних воріт (корпус № 35), 1902–1903,
• корпус співців митрополичого хору (корпус № 6), 1902–1904,
• палітурня (корпус № 15), 1903–1904,
• Благовіщенська митрополича церква (корпус № 86, нині музейне приміщення), 1905,
• огорожа водосвятної каплиці — ківорію (корпус № 95), 1906,
• готель та помешкання лаврських робітників (корпус № 19), 1906–1908,
• бібліотека митрополита Флавіана (корпус № 5), 1908–1909,
• проскурня (корпус № 11), 1913,
• насосна (корпус № 47), 1913,
• Лаврська лікарня з домовою церквою (корпус № 111), 1911–1914.

• Церква Михаїла Архангела (проєкт 1902, будівництво 1905) у селі Росішки Тетіївського району;
• Церква Різдва Богородиці (проєкт 1904, будівництво 1906-07) у селі Малі Прицьки Миронівського району (2014 року руїни перенесені для відбудови у село Зеленьки того ж району);
• Церква Різдва Богородиці (проєкт 1904, будівництво 1908) у селі Мусійки Іванківського району;
• Церква святого Симеона Стовпника (будівництво 1908-09) у селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району;
• Церква Різдва Богородиці (проєкт 1905, будівництво 1910) у селі Владиславка Миронівського району;
• Троїцька церква (проєкт 1912, будівництво 1914) у селі Шаліївка Сквирського району;
• Розширення існуючого Покровського храму (1882, роботи з розширення - 1900) у селі Ожегівка Володарського району;
• Розширення існуючої церкви Різдва Богородиці (роботи з розширення - 1900-і) у селі Гавронщина Макарівського району;
• Будівля чоловічої гімназії у місті Аккерман (тепер Білгород-Дністровський) (1903);
• Будівля Аккерманської повітової земської управи (1900-і).

• Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института Гражданских Инженеров (Строительного Училища). 1842–1892 / Сост. Барановский Г. — Санкт-Петербург, 1893.
• Сіткарьова О. Архітектура Києво-Печерської лаври кінця XVIII — ХХ століття. — К., 2001.
• Мокроусова О. До проблем атрибуції архітектурних об'єктів Києва: нові знахідки // Київ і кияни: матеріали щорічної науково-практичної конференції. — Випуск сьомий. — К., 2007. — С.160–174.
• Кальницкий М. Зодчество и зодчие. — К.: ВАРТО, 2012.
• Кальницький М. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013.

• Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник