Утопійний соціалізм

Перші ідеї про справедливіше суспільство швидше за все зародилися ще на стадії поділу суспільства на класи і виникнення майнової нерівності. Сліди подібних поглядів трапляються при вивченні як фольклору, так і міфології народів Азії, Європи і Північної Африки.

У Стародавній Греції та Римі корені ідей утопійного соціалізму проявилися в мріях про повернення минулого «золотого століття», які існували ще від Гесіода, коли щасливі люди не знали нерівності, власності та визиску. Тема досягнення справедливого політичного устрою була однією з найоговорюваніших грецькими філософами, які шукали розв'язку майнової нерівності і «природного стану» суспільства, у якому воно перебувало в докласових часах. Потрібно також відзначити й роль зрівняльних реформ у Спарті, а також платонівську модель рабовласницького «комунізму», що засуджувала приватну власність («Держава»).

Значний внесок у розвиток учення про утопійний соціалізм унесла вирівнювальна соціальна ідеологія раннього християнства, що несе в суспільство проповідь братства, загальної рівності і споживчого комунізму. Вплив цих ідей зберіг свою силу аж до ХIX століття, коли воно лягло в основу теорії християнського соціалізму.[1]

Ця стаття є частиною серії статей про
Комунізм
Теорія і практика Комуністичне суспільство Комуна (громадська) Комуна (модель урядування) Антикапіталізм Братство народів Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами Диктатура пролетаріату Експропріація Економіка дарування Класова боротьба Колективізація Робітниче самоврядування Робітничий рух Світова революція Планова економіка Наймане рабство Безкласове суспільство Бездержавне суспільство
Аспекти Історія комунізму Комуністична революція Комуністична партія Символи комуністичного руху
Варіанти Домарксистський (Утопійний соціалізм) Анархічний Марксизм Лібертарний Ленінізм Військовий Національний Світовий Релігійний Християнський Комуністичні ідеології Первісний
Інтернаціонали Союз комуністів I II III IV
Особи Томас Мор Томмазо Кампанелла Гракх Бабеф Роберт Оуен Вільгельм Вейтлінг Карл Маркс Фрідріх Енгельс Елізе Реклю Петро Кропоткін Ерріко Малатеста Роза Люксембург Клара Цеткін Володимир Ленін Олександр Беркман Емма Голдман Сакко і Ванцетті Лев Троцький Нестор Махно Олександра Коллонтай Антоніо Ґрамші Йосип Сталін Буенавентура Дурруті Антон Паннекук Хо Ші Мін Мао Цзедун Йосип Броз Тіто Альбер Камю Герберт Маркузе Жан-Поль Сартр Енвер Ходжа Симона де Бовуар Ернесто Че Гевара П'єр Паоло Пазоліні Кім Ір Сен Корнеліус Касторіадіс Гі Дебор Мюррей Букчин Нельсон Мандела Фідель Кастро Субкоманданте Маркос
Пов'язане Анархізм Соціальний Антикомунізм Відчуження (марксизм) Комунітаризм Ліві Старі Нові Соціалізм Революційний Лібертарний Демократичний Соціал-демократія Критична теорія
Портал:Комунізм

Одними з перших соціалістів-утопістів нового часу були англійці Джерард Вінстенлі і Джон Беллерс.

У Франції соціальні утопії XVII-XVIII століть виливалися як правило у форму художніх романів-подорожей, де ідеалізованому суспільству доброчесних тубільців протиставлено несправедливості європейського суспільства (Г. де Фуань, д'Алле, Гедевіль і інші). У XVIII столітті з проповіддю революційного повалення гніту й визиску виступав Ж. Мелье, який стояв на позиціях общинного патріархального комунізму. Для багатьох комуністичних творів того самого століття основним мотивом була просвітницька теорія «однаковості природної вдачі» людства і положення «рівності прав» усіх людей, що випливало з цього. Виходячи з цих ідей, Мореллі і Г. Маблі обґрунтували комунізм з погляду теорії природного права.[2]

Утопічний соціалізм часів Просвітництва прокламував право людини на працю та обов'язковість праці для всіх, соціальної справедливості в розподілі коштів, перетворення землі в загальнодоступну власність. У роки Великої французької революції відбувалася політизація цих ідей морального соціалізму. Прихильники егалітарних (зрівняльних) утопійних ідей вимагали загального зрівняльного переділу землі, обмеження власницьких прав і підпорядкування їх потребам суспільства («Скажені»). З подальшим поглибленням революції погляди утопістів-революціонерів радикалізувалися: від наївних перших проєктів про мирне законодавче введення общинного комунізму у Франції — до планів комуністичних перетворень за допомогою санкюлотської революційної диктатури (Ф. Буассель). Квінтесенцією розвитку радикального утопізму були погляди Гракха Бабефа і бабувістської програми змови рівних, які вперше висунули вимогу комуністичної революції з уведенням по її перемозі комуністичної диктатури і обґрунтували потребу перехідного періоду від капіталізму до комунізму. Висловлюючи погляди людей домашинної доби, бабувізм показував узірця комуністичного суспільства як аграрного й ремісничого, що розвивається на основі ручної праці, у розподілі пропонував сувору «зрівнялівку», загальний аскетизм, виявляв негативне ставлення до людей розумової праці.[3]

• Утопія
• Нільс Герман Квідінг

• О. Лозовицький. Утопічний соціалізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.741 ISBN 978-966-611-818-2

• Шиґальовщина // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2085. — 1000 екз.

1. Frederick Engels. Socialism: Utopian and Scientific (Chpt. 1). Marxists.org. Процитовано 3 липня 2013.
2. Thompson, Noel W. (2006). Political Economy and the Labour Party: The Economics of Democratic Socialism, 1884–2005 (вид. 2nd). Abingdon, England: Routledge. ISBN 978-0-415-32880-7.
3. Sam Dolgoff (1990). The Anarchist Collectives: Workers' Self-Management in the Spanish Revolution, 1936–1939. Black Rose Books. Проігноровано невідомий параметр |title-link= (довідка)