Ханга Олена Абдулаївна

Олена Ханга народилася в Москві 1 травня 1962 року. Батько Абдула Кассім Ханга (1932—1969), син імама,[1] був прем'єр-міністром Занзібару (1964), репресований після державного перевороту і загинув у в'язниці. Мати Лія Оліверовна Голден (1934—2010) народилася в Ташкенті у родині афроамериканця Олівера Голдена (1892—1940) (був фахівцем з хлопкознавства, його батько Хіллард Голден був рабом, потім став багатим землевласником в Міссісіпі, його дружина Кетрін Голден була наполовину індіанка) і Берти Бялик (польської єврейки за походженням, її батько Ісаак Бялик викладав в єврейській школі, працював на одній з нью-йоркських фабрик з пошиття верхнього одягу, коли жив у Варшаві — був рабином, родич Хаїма Нахмана Бялика[2][3]), вони емігрували в СРСР з США в 1931 році.

Мати, Лія Голден, у юності займалася тенісом, виступала за збірну Узбекистану, закінчила музичну школу. Поступила в університет, закінчила історичний факультет МДУ, захистила кандидатську дисертацію, учений-історик, професор Чиказького університету[1][3][4]. Вона товаришувала з донькою Сталіна Світлани Аллілуєвої, з нею в гуртожитку МДУ жили Михайло Горбачов і Раїса Горбачова, потім була єдиною чорношкірої співробітницею в Інституті імені Патріса Лумумби, її наставниками були Пол Робсон і доктор Уїльям Дюбуа, директором інституту був син Андрія Громико Анатолій Громико[5]. У радянському паспорті у матері стояла національність — негритянка.

Олена Ханга теж займалася тенісом, грала за ЦСКА, її тренером була Ганна Володимирівна Дмитрієва.[3]

У 1984 році Олена закінчила факультет журналістики МДУ[6], після чого стажувалася в Гарвардському та Нью-Йоркському університетах[7].

Після МДУ працювала кореспондентом в газеті «Московські новини»[8]. Як журналіст була на зустрічі М. Горбачова і Р. Рейгана у Вашингтоні[5]. у 1987 році Хангу з обміну запросили в Бостон, де три місяці вона стажувалася в газеті «Christian Science Monitor»[9]. Потім повернулася в Москву, після чого в 1989 році виїхала в США на запрошення Фонду Рокфеллера[10]. У 1997 році повернулася в Росію.

Має крім російського також американське громадянство, що дозволило їй обвінчатися в Нью-Йорку.

Член громадської ради Російського єврейського конгресу[11].

У 1980-ті роки грала за «Збірну світу» в КВН[12].

Після стажування в Америці в 1987 році була запрошена Олександром Любимовим, Дмитром Захаровим і Владиславом Лістьєвим в програму «Взгляд», де періодично з'являлася в кадрі[13]. Працюючи в США, взяла інтерв'ю у короля футболу Пеле[14].

З 1993 року стала працювати на телеканалі НТВ: робила спортивні репортажі[3]. З вересня 1997 по вересень 2000 року за ініціативою головного продюсера НТВ Леоніда Парфьонова була ведучою програми «Про це» — першого на російському ТБ ток-шоу на сексуальну тематику[15][16].

У 1998 році Олена Ханга стала співведучою Леоніда Парфьонова у пробному пілотний випуск телегри «Росіяни у форту Байяр» з російськими учасниками[15]. Пілотний випуск з трьох ігор пройшов успішно. У вересні 2000 року була в числі журналістів телеканалу НТВ, що висвітлювали літню Олімпіаду в австралійському Сіднеї[17][18][19].

У квітні 2001 року на деякий час покинула НТВ[20][21][22], виступала зі своїми статтями на сторінках газети «Московські новини»[23] і випускала в Нью-Йорку програму «Великий Вавилон» на NTV-International. Але вже в листопаді того ж року повернулася на телеканал НТВ[24].

З грудня 2001 по квітень 2006 року була співведучою денного ток-шоу «Принцип доміно» на НТВ, спочатку — в парі з Оленою Іщеєвою[25], з 2004 року — з Оленою Старостиною[26], з 2005 року — з Даною Борисовою. З лютого 2004 року поєднувала посаду ведучої і керівника цієї програми, змінивши на цій позиції Івана Усачова[27]. Остання постійна програма з її участю на НТВ була закрита в травні 2006 року[28][29]. При цьому сама Ханга в інтерв'ю Наталії Синдєєвій на «Дощі» у листопаді 2018 року заявила, що офіційно звільнилася з НТВ тільки 10 жовтня 2018 року (в день 25-річчя телекомпанії), а до цієї дати продовжувала перебувати на каналі «у відпустці»[30].

У 2004 році — ведуча концерту «Заборонені пісні» на НТВ (спільно з Володимиром Соловйовим)[31].

Викладає у Вищій національній Школі телебачення.

З осені 2009 року працювала на російському англомовному каналі Russia Today. Спочатку — в щотижневому ток-шоу «crosstalk»[32][33], з 18 травня 2013 року по 23 січня 2015 року — в розмовній програмі «Точка відліку» (спільно з Олександром Гурновим).

З серпня 2010 по січень 2016 року — ведуча програм на радіостанції «Комсомольська правда»: «Жіночий клуб» (2010—2016), «Національне питання» (2010—2011), «З пультом по життю» (2011—2012), «В гостях у Олени Ханги» (2012—2014), «Особливий випадок» (2014—2015)[34].

З 2011 по 2014 рік вела передачу «З пультом по життю» на «КП-ТВ»[35].

У 2019 році стала ведучою передачі «Своя правда», яка виходить з 2 вересня на естонському каналі ETV+[36][37].

• чоловік Ігор Мінтусов[38] — голова ради директорів Центру політичного консультування[39].
• дочка Єлизавета-Анна (нар. 25 жовтня 2001 р.)[40], названа на честь тренера з тенісу Анни Володимирівни Дмитрієвої[1][3].

У 2001 році опублікувала книгу «Про все»[41][42] ISBN 5-264-00558-3 / ISBN 978-5-264-00558-9 / ISBN 5-264-00558-3, присвячену значною мірою з'ясуванню своїх родових і етнокультурних коренів.

У 2007 році разом з Олегом Вакуловським опублікувала детектив «Третє пророцтво»[43][44].

• Інтерв'ю на радіо «Ехо Москви» ~ Echo.Msk.ru.
• Дарина Печоріна «Олена Ханга — людина світу».
• Олена Ханга на Peoples.RU.
• Інтерв'ю з Лілі Голден, матір'ю Олени Ханги.
• Ігор Сід. Сакральний детектив Олени Ханги // «Бібліо-Глобус», серпень 2001.
• Інтерв'ю газеті F5 (стор 14)
• Е. Ханга Про все
• Олена Ханга — афророссиянка з єврейськими коренями і американським громадянством. Інтерв'ю для російсько-американського порталу RUNYweb.com
• Школа лихослів'я з участю Олени Ханги