Херувим

Херувими (івр כְּרֻבִים, крувим або керувим, вже в формі множини, проте в низці інших європейських мов історично закріпилося як назва однієї істоти; однина івр. כרוב, крув) — крилата небесна істота, що згадується в Біблії. У біблійних записах прο небесних істот, разом з серафимами є найближчими до Бога. У християнстві другий, наступний після серафимів, ангельський чин.

Херувим і Макарій Великий
Ковчег Заповіту. Художня реконструкція XIX століття, що включає стилістичні елементи епохи Відродження. Херувими представлені у вигляді ангелів.

У священних писаннях

В Старому Заповіті

У Книзі Буття (3:24) херувим, озброєний «полум'яним мечем», охороняє вхід в Едемський Сад. Давид описує херувимів як засіб пересування Бога: сів на херувимів і полетів (Пс. 17:11); часто використовується такий епітет Бога в Старому Заповіті — «Той, що сидить на херувимах» (1Цар 4:4, 2Цар 6:2, Вих. 37:16 і в інших місцях). Пророк Єзекиїл, пророкуючи падіння царя Тира, порівнює його з херувимом, чий одяг був прикрашений блискучими дорогоцінними каменями, який був скинутий Богом з Едемського Саду на землю за те, що він впав у гріх гордині (Єз. 28: 11-19).

У Скинії, зверху кришки Ковчега Заповіту, ймовірно, за короткими її сторонами, були встановлені два литих із золота херувими, що стоять обличчям один до одного, з розпростертими крилами, які нібито прикривають Ковчег (Вих. 25:18-20, 37: 7-9). Херувими та кришка Ковчега (капорет) становили єдине ціле. У тексті відсутній докладний опис херувимів, йдеться лише, що вони мають крила й обличчя. Звісно ж, що, розташовуючись на кришці ковчега заповіту, херувими одночасно символізували престол невидимого Бога і служили захистом Ковчега. Бог повідомив Мойсею, що над ковчегом між двома херувимами він буде відкриватися йому і через нього давати заповіді народу Ізраїлю (Вих. 25:22).

Соломон велів вирізати з оливкового дерева і покрити золотом гігантських херувимів висотою в десять ліктів (близько 5 м). Їх п'ятиметрові крила «простягалися над місцем Ковчега» (3Цар. 6: 23-28)[1] у Святому Святих Єрусалимського храму.

Зображення херувимів були вишиті на завісі (парохет) при вході у святині храму (Вих. 26:31; 36:35), на покривалах Скинії (Вих. 26: 1; 36: 8) і вирізані на внутрішніх і зовнішніх стінах (3Ца

р. 6:29), дверях внутрішнього і зовнішнього святилищ (3Цар. 6:32, 35) та панелях Храму (3Цар. 7:29, 36). Вирізьблення на стінах і над дверима Храму згадуються і в пророчому видінні Єзекіїля, причому кожен херувим мав два обличчя, людини та молодого лева (Єз. 41: 18-20, 25).

Традиційні перекази

У єврейській традиції

Згідно з мідрашами на Книгу Буття, херувими були створені Богом на третій день.[2] У той час, як, згідно з іншими джерелами, вони були першими живими істотами, створеними у світі.[3]

У Талмуді[4] говориться, що чотири істоти, яких Єзекиїл бачив біля трону Божого, спочатку були людиною, левом, биком і орлом, на що Єзекиїл впрохав Бога взяти замість бика херувима для того, щоб Богу не довелося мати постійно перед очима тільця, який нагадував би Йому про те, як євреї поклонялися цій тварині.

Легенда розповідає, що, коли фараон погнався за євреями до Червоного моря, Бог взяв херувима з коліс Свого трону і полетів до того місця.[5]

В релігійній традиції

В юдаїзмі

Талмуд згадує херувима серед п'яти предметів, що знаходилися в Першому, але не в Другому Храмі[6]. У тому ж трактаті пояснюється, що при руйнуванні Першого Храму, побачивши херувимів, язичники почали глумитися над євреями, вважаючи, що ті поклонялися статуям[7]. З цієї причини херувими у Другому Храмі не були окремими статуями, а були вирізьблені на стінах.[8]

Слід зазначити, що в Талмуді,[9] описуючи небеса і небожителів, перераховуються лише три види небесних істот: серафими, офанім і хайот, зовсім не згадуються херувими. Про ті три види йдеться і в стародавній єврейській літургії.

Водночас в мідраші на Еклезіяст йдеться, що «коли людина спить, тіло говорить душі (нешама), що воно робило протягом дня; душа передає ці відомості духу (нефеш), останній — ангелу, ангел — херувиму, херувим — серафиму, який, нарешті, доповідає Богу».[10]

Мідраш каже, що Бог, сидячи на херувимах, спостерігає за всім, що діється в Його світі. Херувим при цьому не містить у собі нічого матеріального і носиться Богом, а не навпаки.[5]

У мідраші Тадше[11] херувими на Ковчезі Заповіту відповідають двом рисам Бога і двом Його Іменам[12]: милосердя (Тетраграматон) і справедливості (Елогім).

В Кабалі

У Зоарі, де перераховуються десять класів ангелів, херувими не згадуються як особливий клас.[13] Водночас в каббалістичній книзі «Массехет Ацилут» херувими посідають в сонмі ангелів третє місце, а їхнім начальником є херувим (Керувіель).[14]

У колах середньовічних єврейських містиків Німеччини існувала так звана «школа особливого херувима».

У християнстві

Християнське богослов'я спочатку не мало певного погляду на природу херувимів, думки розділялися в питанні, чи є вони істотами або всього лише символами і образами для подання дій Бога.[15] Як і Філон Александрійськиий, бачили в херувимах лише символічне значення Єронім Стридонський (IV століття) і Феодорит Кирський (V століття). Однак уже Климент Александрійський (II-III століття) починає відходити від такого розуміння, називає херувимів «піснесловними духами», але він продовжує робити основний акцент на символічності їхнього способу:

Ім'я Херувима означає «велике знання». Разом вони мали дванадцять крил, як вказівку на чуттєвий світ, дванадцять знаків Зодіаку і хід часу, що визначається ними ... зображення херувимів має символічне значення: особа є символом душі, крила — служіння і дії піднімаються зліва і справа сил, а уста — гімн слави в невпинному спогляданні.

— Климент Олександрійський. Стромати

В IV століття виникає та поширюється вчення про те, що херувими є істотами, хоча і володіють певною символікою. Іван Златоустий дав таке поняття херувимів, що стало традиційним для християнства до закінчення епохи Вселенських соборів:

Херувим означає не що інше, як повну мудрість. Ось чому Херувими повні очей: спина, голова, крила, ноги, груди — все наповнене очей, тому що премудрість дивиться скрізь, має всюди відкрите око.

— Іван Золотоустий[16]

Теодор Студит називає херувимів «найвищими з усіх і найближчими до Бога», його думку підтримують католицькі (Тома Аквінський) і протестантські (Кейль) богослови.[17]

Властивості херувимів описав Псевдо-Діонісій Ареопагіт у своєму творі «Про небесну ієрархію»:

«Найменування ж херувимів означає їх силу — знати й споглядати Бога, здатність приймати вищий світ і споглядати Божественну благоліпність при найпершому його прояві, мудре їхнє мистецтво — викладати й повідомляти рясно іншим даровану їм самим мудрість.

— Псевдо-Діонісій Ареопагіт. «Про небесну ієрархію».»

У богослужінні Православної церкви на літургії співається молитва, звана херувимською піснею: «Іже херувими таємно створюючі і Животворящої Трійці Трисвяту пісню співаючи...». Вона складається з двох частин, що розділяються великим входом, перед нею розкриваються царські врата вівтаря.

Легенди та фольклор

У апокрифічній літературі херувими вважаються ангелами: «Книга таємниць Еноха» відносить їх до мешканців шостого і сьомого неба; разом з феніксами і шестикрилими серафимами вони співають біля підніжжя трону Божого.[18]

Ефіопська книга Еноха також говорить про три види ангелів, що завжди пильнують біля трону Божого.[19]

Одні з трьох володіють власною волею (Не той, хто противиться Волі Божої (спірно))

Етимологія назви

Етимологія слова «керувим» спірна.

У Талмуді назва «כרוב» виводиться від арамейського виразу «כרביא» («подібний до юнака»).[20]

Біблійні критики виводили це слово від арамейського кореня כרב — «орати», з чого ними робився висновок про те, що херувим мав вигляд бика.[21] Але ця етимологія була відкинута. [23]

Деякі (як, наприклад, Ейхгорн) скомбінували це слово з грецьким γρυψ (грифон), уявлення про якого дійшло до греків через колонії в областях Понта, Таврійського Херсонесу і т. д.; грифи зображувалися у вигляді крилатих істот, з левовим тулубом, орлиною головою і палаючими очима; за грецьким міфом вони охороняли золото аримаспів, що жили на Ріфейских горах.

Ассириологи припускають, що івритське слово «керув» пов'язане з ассирійським дієсловом «karâbu» ( «молитися», «благословляти»), тобто херувим — це посередник, що підносить людські молитви до Бога. [15] Причастя «kâribu» — «благословляє», за твердженням ассириології, часто зустрічається в клинописних текстах, як позначення бикоподібних крилатих колосів, які ставилися біля порталів ассирійських царських палаців, як могутніх вартою держави і щастя, зображуючи бога «Адар». Проте, ці чотириногі колоси представляють тільки слабку аналогію біблійних херувимів.[22]

Зовнішній вигляд
Середньовічне зображення херувима за «Видіння пророка Єзекіїля». 1156
Біблія містить кілька різних описів херувимів. У херувимів в Скинії і в Храмі по одному лику (Вих. 25:20) і по два крила (Вих. 25:20, 3Цар. 6:24, 27). Пророк Єзекіїль у своєму баченні (Єз. 1: 5) описує херувимів трохи інакше: це людиноподібні істоти з чотирма крилами (два підняті вгору і торкаються один одного, а два опущені вниз і закривають тіло), чотирма ногами, подібним бичачим, але блискучими, «як блискуча мідь», чотирма руками під кожним з чотирьох крил і чотирьох їхніх обличчях: людини та лева (з правого боку), бика й орла (з лівого). Детальніше див. тетраморф. Біля кожного з них по колесу. Все тіло херувимів: і спина, і руки, і крила, а також колеса, все покрито очима. Спосіб пересування — хода і політ.
... з середини його подоба чотирьох тварин, — а оце їхній вид: вони мали вигляд, як у людини; І кожна мала чотири обличчя, і кожна з них мала чотири крила, а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступня ноги у тільця, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь. І руки людські були під крилами їх, на чотирьох сторонах їхніх і мали свої обличчя та свої крила — у всіх чотирьох; Їхні крила прилягали одне до одного, в ході своїй вони не оберталися, а йшли просто наперед себе. А подоба їхніх облич — обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці всіх їх чотирьох; а з лівого боку обличчя вола мали чотирьох і обличчя орла мали вони чотирьох. Їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі, але у кожного два крила прилягали одне до одного, а двоє закривали їхнє тіло. І йшли вони, кожне в ту сторону, просто вперед; куди бажав дух ходити, туди і йшли; в ході своїй, не оберталися. А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, на вигляд смолоскипів; [Вогонь] ходив між тваринами, і сяйво від вогню виходила блискавка з вогню. І тварини швидко рухалися туди й сюди, немов блискавка. <...> на землі при тих живих по одному колесі при чотирьох їхніх обличчях. Вид коліс та їхній — як вид топазу, й одна подоба їм чотирьох одне; і з вигляду їх та їхній виріб ніби колесо в колесі. Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки, під час ходи не оберталися в. А їхні обіддя — високі та страшні; і їхнє обіддя чотирьох навколо було повне очей. І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса біля [них]; а коли ті істоти підіймалися з землі, підіймалися й ті колеса. <...> і у кожного були два крила, які покривали їх, у кожного двоє крил закривали їхнє тіло. І коли вони йшли, я чув шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, сильний шум, як би шум у військовому таборі; [А] коли вони ставали, опадали їхні крила.

— Ієз. 1:5-24

Нижче (Єз. 10: 1) ці істоти названі херувимами (див. також 1Пар. 28:18), а замість лику бика Єзекіїль згадує лик херувима (Єз. 10:14). В Єз. 41:18,19 у вирізаних на стінах і дверях Храму херувимів лише два лики — людський і лев'ячий. Можливо, ця різниця пояснюється двовимірним зображенням фігур, на відміну від тривимірної картини в баченні.

Талмудисти уявляли собі херувимів у вигляді малолітнього хлопця. На питання: «Що таке "כרוב"?» раббі Аббагу відповідає: «Подоба юнака», тому що у Вавилоні юнака називають רביא[23]. На інше питання: «Якщо зображення херувима було подібне до чоловіка, то навіщо в біблійному тексті (Єз. 10:14) розрізняються виразу: особа херувима і обличчя людини?» — дається в Талмуді таку відповідь: «Під особою людини потрібно розуміти особу дорослої людини, а під особою херувима — підліткову».[24]

Згідно з мідрашем, херувими не мають певної форми, будучи то чоловіками, то жінками, то духами і ангелоподібними істотами.[25]

На відміну від червоних серафимів херувими зображуються в іконографії, як правило, блакитним кольором.

У той же час Йосип Флавій категорично відмовляється пояснити, як древні євреї зображували херувимів в Храмі. За його словами, «вони мали такий вигляд, якого ніхто ніколи не бачив; ніхто не міг пояснити, що вони зображували ».[26]

В епоху Відродження було популярно зображати херувимів як крилатих немовлят.

Джерела образів та аналоги в інших традиціях
Ассирійські крилаті бики з палацу Шаррукіна II в Дур-Шаррукіні, VIII ст. до н. е. (Лувр).
Ассирійські крилаті бики з палацу Шаррукіна II в Дур-Шаррукіні, VIII ст. до н. е. (Лувр).

Зображення крилатих істот (наприклад, ламассу) були широко поширені в мистецтві і релігійній символіці стародавнього Близького Сходу. Дві крилаті істоти були поміщені по обидва боки трону царя Бібла Хірама, крилаті бики шеду стояли біля входу у вавилонські і ассирійські палаци та храми; вони були також зображені на глиняних вівтарях для запалення, знайдених в Мегіддо і Таанасі; крилаті сфінкси, грифони і людиноподібні істоти зустрічаються в мистецтві й іконографії Кархемиша, Німруда, Халеба і Тель-Халафа. Подібні фігури зображені на пластинах слонової кістки зі столиці Ізраїльського царства Самарії.[27] Саме слово херувим схоже до аккадского «кериб» і ассиро-вавилонського «карабу».

У філософії

Філон Александрійський

На думку Філона Олександрійського, херувими на Ковчезі Заповіту є символічним зображенням двох рис Бога і двох Його Імен: милосердя (Тетраграматон) і справедливості (Елогім), а в іншому місці вважає їх алегоричним зображенням обох півкуль. Філон змішує херувимів з більш знайомими йому єгипетськими сфінксами і називає їх образами таємницею мудрості, спираючись на помилкове тлумачення назви «כרובים», як כ («як»), רוב («багато») і בין («смисл»)[28]

Маймонід

Маймонід налічує десять класів ангелів, серед яких херувими займають дев'яте місце.[29]

Третя частина його «Путівника розгублених» починається з філософського тлумачення пророцтва Єзекіїля про «Божественну колісницю», в якому Маймонід вбачає опис земного світу, небесних сфер і інтелектів — початком, яким сфери зобов'язані своїм рухом.

На його думку, херувими були поміщені в святилище Храму, щоб вселити народу віру в ангелів, і їх було два, щоб народ не вважав їх зображенням самого Бога. [30]

В теорії палеоконтакту

Еріх фон Денікен, один з найбільш відомих прихильників теорії палеоконтакту, вважає, що біблійна «Книга Еноха» містить опис перебування старозавітного патріарха Еноха на інопланетному космічному кораблі. В своїй книзі «Судный день» він пише: «Яку драму зробили з цієї подорожі, якщо інопланетні астронавти стали ангелами та херувимами, офіцери – архангелами, а командир корабля – Всевишнім чи зовсім Господом Всемогутнім! Який хаос панував у головах, якщо з простих електричних приладів зробили «язики полум'я», а командирську форму оголосили «вдяганням краси невимовної»! Звісно, з командирського крісла зробили верховний трон, а самого командира — фігурою величі величезної».[31]

В мистецтві та літературі

У літературі

●У «Демона» Лермонтова: «Тих днів, коли в оселі світла Відзначався він, чистий херувим» (Демон — колишній, «невдаха» — херувим)

●У веб-коміксі Ендрю Гассі «Гоумстак» (Homestuck — від англ. Застряглий в будинку) також присутні херувими, істоти іншопланетного походження, зовсім не схожі на будь-яких істот з релігії або комп'ютерних ігор. Херувими в поданні Ендрю Гассі — розумна форма життя, що нагадує суміш людини і ящера: повний набір кінцівок, випираючі вилиці та ікла, зелена шкіра (луска?); антропоморфна істота також має кольорові спіральки на щоках, за кольором відповідні одному з двох можливих кольорів крові: лаймовому (миролюбність) або червоному (агресія).

В образотворчому мистецтві

Опис серафимів в Книзі пророка Ісаї дуже конкретний, тому їх часто і легко зображують, як, наприклад, в купольному розписі церкви Преображення у Великому Новгороді, підписаної Феофаном Греком в 1378 році. Однак, туманні містичні свідоцтва про херувимів пророка Єзекіїля ставили художників в скрутне становище. У давнину художники прагнули якомога точніше наслідувати біблійний текст, представляючи Херувима з чотирма ликами і з усіма можливими подробицями. Таке зображення Херувима називають тетраморф («чотириликий»). Херувим-тетраморф витлумачувався як символ єдиного Євангелія — Слова Божого, записаного чотирма євангелістами. Але поступово відмінності між іконописними образами серафимів і херувимів стерлися. Їх загальні риси — наявність крил і присутність біля Божественного Престолу — виявилися для іконописців важливішими за відмінності. Так виникло «поєднане» зображення вищої небесного істоти з шістьма або чотирма крилами, на яких часто малювалися очі, з руками і ногами; голова цієї небесної істоти (оточена німбом або без німба) або виступала над крилами, або була захована в середині крил, і видимим залишався тільки лик; під їхніми ногами іноді малювали колеса. Одночасно виникло ще простіше і більш узагальнене зображення — без рук і ніг, з чотирма або шістьма крилами і людським обличчям. Ці зображення супроводжують написи «Херувим» або «Серафим», які нерідко пишуться під абсолютно однаковими за зовнішнім виглядом образами. Дані найменування в більшості випадків позначають не конкретного Серафима з видіння пророка Ісаї і не Херувима з видіння пророка Єзекіїля, але лише узагальнений образ вищих Небесних Сил, оточуючих Божественний Престол.[32]

Посилання
  1. також 3Цар 8:6,7
  2. Мідраш Берешит Раба XXI
  3. Танна дебе Еліяху Рабу I
  4. Талмуд, Хагіга 13б
  5. Мідраш Тегілім XVIII, 15; Мидраш Шир ха-Ширім Раба до 1:9
  6. Талмуд, Йома 21а
  7. Талмуд, Йома 54б
  8. Талмуд, Йома 54а
  9. Талмуд, Хагіга 12б
  10. Мідраш Кохелет Раба X, 20
  11. Мідраш Тадше, вид. Епштейна, стор. 15
  12. див., наприклад, Сіфре, до Втор. 3:24
  13. див. Зоар на Книгу Вихід, глава Бо, 43а
  14. Адольф Єллінек, Auswahl Kabbalistischer Mystik, стор. 3
  15. Скабалланович М. Н. Первая глава книги пророка Иезекииля. Опыт изъяснения. — Мариуполь: 1904. — С. 29.
  16. Творения святого отца нашего Иоанна Златоуста, Архиепископа Константинопольского, в русском переводе. СПб. 1900. Т. 6 С. 751.
  17. Скабалланович М. Н. Указ. соч. С. 30
  18. «Книга таємниць Еноха» XIX, 6; XX, 1
  19. Книга Еноха, LXX, 7; ср. LXI, 10
  20. Талмуд, Сукка 5б
  21. Це пов'язано зі зіставленням двох місць у пророка Єзекиїла (1:10 і 10:14): в першому місці сказано, що істоти небесної колісниці мали чотири образи: людини, лева, бика й орла, а в іншому місці сказано, що цими чотирма образами були: херувима, людини, лева та орла. Таким чином виходить, що херувим=бику.
  22. Шаблон:Источник/ЕЭ
  23. Талмуд, Сукка 5б
  24. Талмуд, Хагіга 13б
  25. Мідраш Берешит Раба XXI
  26. Юдейскі старожитності, VIII, 6 § 5; VIII, 3, 3
  27. херувим // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  28. Філон Александрійський, De Cherubim, VII, X; De Vita Mosis, III, 8
  29. Маймонід, Мишне Тора, розділ «Основ Тори» II, 7)
  30. Маймонід, Путівник розгублених IIΙ, 45
  31. [] фон Дэникен Эрих - Судный день
  32. Как изобразить непостижимое?.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.