Хорватська література

Писемність слов'янською мовою, що використовувала як алфавіт глаголицю, з'явилася у Хорватії не пізніше IX століття, але вкоренилася лише у Далматії, Істрії і деяких районах Боснії. Юридичні документи, повчальні п'єси, твори окультного характеру, календарі й альманахи друкувалися глаголицею аж до XVII століття. З усіх провінційних літератур, що виникли у хорватських землях, найбільше значення мала література Дубровницької республіки. Становлення її відбувалося під визначальним впливом італійського Відродження, і перші поети, які творили у Дубровнику, Шишко Менчетич (1457–1527) і Джоре Држич (1461–1501), наслідували Петрарку. Проте найзначнішим письменником доби став Марин Држич (1510–1567), комедії якого вражають багатством художніх засобів і різноманітністю типажів. У XVII столітті популярність і вплив літератури Дубровника поширилися за межі Далматії, що призвело до літературного відродження у всій Хорватії. Контрреформація у Хорватії ознаменувалася творчістю дубровницького поета Івана Гундулича (1588–1638).

У XVII і XVIII століттях у Хорватії і Славонії творили поети і прозаїки аристократичного походження Петар Зринський (1621–1671) і Фран Крсто Франкопан (пом. 1671). Однак справді велике відродження літератури і мови XIX століття пов'язане з творчістю Павао Ріттера Вітезовича (1652–1713) і А. Качич-Міошича (1702—60). Із виникненням у 1830-х роках культурно-громадського руху ілліризму, на чолі якого став Людевит Гай (1809–1872), загальною літературною мовою для хорватів і сербів стало штокавське наріччя. Становлення нового літературного покоління відбувалося навколо журналу «Даніца», який видавав Гай. Провідними фігурами цього покоління були поети Іван Мажуранич (1814–1890), який опублікував свої найкращі вірші у 1840-ті роки, і Петар Прерадович (1818–1872).

У наступному поколінні, що зазнало сильного закордонного впливу, висунулися новатори у віршуванні та оповідних жанрах поет Сильвіє Страхимир Краньчевич (1865–1908) і автор історичних романів Август Шеноа (1838–1881). Видатні романи та оповідання створювали в ту ж епоху Ксавер Шандор Джальський (1854–1935), Йосип Козарац (1858–1906) і В'єнцеслав Новак (1859–1905), які зображували переважно життя і побут селянства. Найвидатнішим хорватським письменником 20 століття був Мирослав Крлежа (1893–1981) — поет, драматург і прозаїк. До впливових поетів першої половини століття належали Антун Густав Матош (1873–1914), Владимир Назор (1876–1949), Тін Уєвич (1891–1955), Антун Бранко Шимич (1898–1925), Добриша Цесарич (1902–1980), Драгутін Тадіянович (1905–2007), Іван Горан Ковачич (1913–1943) і В. Віда (1913–1960). На зміну їм прийшли Юре Каштелан (1919–1990), Весна Парун (1922–2010), Владо Готовац (1930–2000), Іван Сламніг (1930–2001) і А. Шолян (нар. 1932). Успіхи хорватської драматургії того часу пов'язані з іменами Іво Войновича (1857–1929) і Крлежі, який показав у циклі п'єс «Пани Глембаєви» розкладання вищого світу і занепад хорватської буржуазії.

Найвизначнішими романістами після Другої світової війни вважаються Петар Шегедін (1909–1998), Ранко Маринкович (1913–2001) та Слободан Новак (нар. 1924). Найвідомішим у світі хорватським письменником після Другої світової війни став Іво Андрич (1892–1975), удостоєний у 1961 році Нобелівської премії з літератури; головний його твір — епопея із трьох романів про батьківщину письменника, Боснію.

• Балканський експрес: тематичне число: Потяг 76: центральноєвропейський часопис / Співавтор проекту числа Алла Татаренко. – Чернівці: "Книги – ХХІ", 2007. (Перекладачі: А. Татаренко, О. Сливинський, Ю. Лисенко, Н. Білик, О. Ковальська, М. Давидовська, І. Лучук, Н. Хороз, С. Вівчар, О. Охрім-Брезвин, З. Гук, М. Василишин, Х. Стельмах, Ю. Винничук, О. Кривоніс.)
• Коли літери переселяться на твоє обличчя: антологія сучасної хорватської поезії / Упорядники Сильвестр Врлич, Наташа Веінович. Перекладачі: Л. Васильєва, М. Климець, І. Лучук, А. Татаренко, Н. Хороз, Н. Чорпіта. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 152 с. – ISBN 978-966-613-606-3
• Хорватська мозаїка: сучасна проза / Упорядкування та передмова А. Татаренко, післямова В. Богішича. – Харків: Фоліо, 2006. – 311 с. – ISBN 966-03-3636-5
• Час, який нам залишається : поезії / Діана Буразер ; пер. з хорват. Віктора Мельника. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2015. – 52 с. – Серія «Сучасна балканська поезія».
• Човен зі слів: Антологія сучасної хорватської прози / Упорядники – Алла Татаренко, Наташа Веінович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 192 с.
• Кравцов Н. И., Основные тенденции в развитии хорватской литературы кон. XIX — нач. XX века, в кн.:
• Славянская филология, в. 7, М., 1968;
• Зарубежные славянские литературы XX в., М., 1970;
• Литература славянских и балканских народов конца XIX — нач. XX веков, М., 1976;
• Бадалич И., Русские писатели в Югославии, пер. с хорват., М., 1966;
• Barac A., Hrvatska književnost..., t. 1—2, Zagreb, 1954—60;
• Vučetić Š., Hrvatska književnost 1914—1941, Zagreb, 1960;
• KomboI М., Povijest hrvatske književnosti do narodnog Preporoda, 2 izd., Zagreb, 1961;
• Panorama hrvatske književnosti XX stoljeća, Zagreb, 1965;
• Flaker A., Književne poredbe, Zagreb, 1968;
• Markovič S., Književni pokreti i tokovi Izmedu dva svetska rata, Beograd, 1970

• Хорватська література і Т.Г. Шевченко // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 632-636.
• Хорватія // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Хорватська література (рос.)