Хоростків

У місті знайдено пам'ятки подільської групи підкарпатської культури стрічкової кераміки (5500-4900 рр. до н. е.) та курганні поховання доби ранньої бронзи.

У ході розкопок протягом 1889—1892 рр. польський вчений Готфрид Оссовський зробив ряд знахідок, у тому числі кам'яні гробниці у вигляді довгастих скриньок, виготовлених з шести великих кам'яних плит, безліч дрібних плит, вбудованих у ґрунт. На думку польських археологів, знахідки, в тому числі гробниці, датуються до нашої ери.

Краєзнавець початку XX століття Богдан Януш писав: 1868 року в Хоросткові розкопано могилу з двома скелетами у сидячій позі, біля них — 3 сокири, крем'яне долото, 2 глиняні горщики. Знахідку передали до музею князів Любомирських.

Дотепер біля перехрестя доріг з Хоросткова до Копичинців видніються три кургани. В одному з них, прикритому вапняковою плитою, були кістки, посуд та бурштинова прикраса.

Перша писемна згадка — 1340 рік.

1565 р. згадане як містечко у зв'язку з наданням королівського привілею. Поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Єжи (Юрія) Струсів із Струсова. Струсі володіли Хоростковом на праві «голого доживоття». 1578 р. Хоросткову надали обмежене магдебурзьке право, 1628 р. згадане як приватне місто.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. тут набули розвитку окремі види ремесла, особливо ткацтво і кравецтво. Значних розмірів досягла торгівля. Основним заняттям населення було землеробство. У містечку проживало близько 70 міщанських родин.

На початку 1600-х нові власники Хоросткова Калиновські сприяли будівництву замку.

Подільський генеральний староста Валентій Александр Калиновський був одружений з Геленою Струсь — донькою останнього представника роду Струсів по чоловічій лінії Миколая Струся, так Хоростків перейшов у володіння Калиновських. У 1625 році поселення потрапляє у власність магнатів Єжи і Марціна Калиновських (їх мати розпоряджалась маєтком до смерті згідно проведеного у 1623 р. в Гусятині поділу спадку померлого В. А. Каліновского[3]). За десятиліття Хоростків згадується в статусі містечка, поруч з яким розміщувалося однойменне село.

Під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького зазнав значних спустошень. У 1650 р. татари, напавши на Хоростків, спалили понад 300 будинків і вщент пограбували містечко.

У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та самі міські землі перейшло до багатого та впливового магнатського роду князів Сангушків.

За часів Габсбургів Хоростків зберіг статус міста, належав до Тернопільського, після 1816 р. — до Чортківського округів.

Наприкінці XVIII століття місцевість купив граф^{[джерело?]} Юзеф Каласантій Левіцький гербу Рогаля. Його син уфундував у місті парафіяльний костел (не зберігся до наших днів), греко-католицький храм (зберігся, читайте нижче), неоготичну цвинтарну каплицю, призначену на родинний мавзолей (теж є, читайте нижче). З хоростківського ключа з численними селами створив ординацію, був її першим ординатом, передав її у спадок дочці Зофії, дружині графа Вільгельма Станіслава Сєміньського. Нечастий випадок: граф взяв друге прізвище — прізвище дружини, став Сєміньським-Лєвіцьким. Останнім представником цього роду, що мешкав у родинному гнізді до 1939 р., був граф Ян Станіслав Сєміньський-Лєвіцький.

Наприкінці XVIII ст. Хоростків став торговим центром. Тут проводилися дві ярмарки на рік та щотижневі базари. Торгували здебільшого хлібом, худобою, полотном та поташем. Центр був забудований крамницями та шинками, хати на окраїнах нічим не відрізнялись від сільських мазанок.

Від 1795 р. в місті щорічно відбувалося 18 річних та 52 тижневих ярмарки.

1820 року в Хоросткові налічувалося 483 двори, проживало близько 3000 осіб. У 1890 році проведення залізничної лінії Тернопіль-Копичинці, яка пролягла через поселення, значно сприяло розвиткові економіки містечка.

Оздобою міста була ратуша, також неоготичний костел (1872 р.), високі вежі якого були видні здалеку.

1855 року відкрито тривіяльну школу, в якій до 1871 року учнів навчав всього 1 учитель.

У XIX столітті містечко користувалося печаткою з зображенням дерева (дуба), на яке оперті граблі та коса. На основі цієї печатки львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював у 1870-х рр. проект герба для Хоросткова: щит розділений; у верхній частині герб роду Потоцьких «Пилява» (на блакитному тлі срібний семикутний хрест), у нижній частині на срібному тлі зелений дуб.

У 1906 р. в Хоросткові були відділення 7 різних кредитних і страхових компаній, торгово-промислового і кредитно-комерційного банків, діяли молочарня, броварня, ґуральня, невелике підприємство содової води, що належало графові Сєминському-Левіцькому.

У дорадянський період діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інші українські товариства.

1 квітня 1927 р. вилучені частини сільської гміни Перемилів Копичинецького повіту Тернопільського воєводства і міської гміни Хоростків та з них утворена самоврядна гміна Зофіювка[4].

1 квітня 1934 р. Хоросткову надано статус міста[5].

На 1 січня 1939-го в місті із 7300 жителів було 2750 українців-грекокатоликів, 1740 українців-латинників, 800 поляків, 2000 євреїв і 10 інших національностей[6].

5 липня 1941 — 19 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією.

1943 року в Хоросткові нацисти знищили понад 500 євреїв; у липні того ж року через Хоростків проходили партизанські з'єднання Сидора Ковпака.

• старий (XVIII ст.) і новий (1837 р.) графські палаци,
• кінний манеж (1837 р.),
• в'їзна брама (сер. XIX ст.),
• будинок (XIX ст.),
• залізнична станція (1890 р.).
• церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (1837 р., мурована, зі скульптурами 4-х ангелів-хоронителів)
• св. Володимира і Ольги (1996 р., мурована; архітектор М. Нетриб'як)
• костел (близько 1870 р., реставрований 1994 р.).

• Тарасу Шевченку (1964 р.)
• на братській могилі вояків УПА (1997 р., скульптор В. Садовник)
• Д. Макогону (1996 р., скульптор В. Ворончак)
• «фіґура» Матері Божої на честь 2000-ліття Різдва Христового
• воїнам-землякам, полеглим у німецько-радянській війні (1974 р.)
• євреям-жертвам нацистського геноциду (1993 р. (на місці розстрілу)
• на могилі Г. Куделі (2002 р.),
• пам'ятний знак УСС (2001 р.),
• меморіальні дошки Г. Куделі (1994 р.) та М. Палію.

Пам'ятник Т. Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1964 р. Масове виробництво.

Погруддя – бетон, постамент – камінь.

Погруддя – 1 м, постамент – 2 м.[7][8]

• Хоростківський дендрологічний парк
• Хоростківський бук пурпуролистий

Місто розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Хоросткові: а-тась («уживають, щоб відігнати качок»), бандурка («картопля»), бомбетиль («лавка-ліжко»), ґрулі («картопля»), запорток («зіпсоване яйце, з якого не може вивестися курча»), муравщинє («мурашник»).

Місто є важливим промисловим  центром Гусятинського району та півдня Тернопільської області. Сприяє цьому розвинута мережа промислових підприємств, висококваліфікованих робітників будівельної, хімічної та харчової промисловості. У місті є спеціалізований навчальний заклад з підготовки електрогазозварників та інших фахівців робітничих спеціальностей. Спостерігається наявність вільних виробничих об'єктів і земельних ділянок. Цей важливий факт має суттєве значення для іноземних партнерів, зацікавлених у розвитку свого бізнесу. Місто Хоростків вирізняється інтенсивним розвитком, помітно впливаючи на регіональну економіку та розвиток Тернопільщини в цілому.^{[джерело?]}

Місцевий муніципалітет — Хоростківська міська рада зацікавлена у встановленні міжнародного співробітництва та довгострокової співпраці з метою здійснення технічного переоснащення базових промислових комплексів, запровадження високотехнологічних виробництв. Команда новообраного міського голови Степана Гладуна декларує відкритість для економічного співробітництва, чекає на нові ділові пропозиції потенційних інвесторів для взаємовигідної співпраці. Створення сприятливих умов для забезпечення зовнішніх та внутрішніх інвестицій — одне з головних завдань міської влади сьогодні.^{[джерело?]}

Застосування практики Стратегічного планування дає змогу успішно виконувати поставлені завдання, підвищуючи рівень життя громадян.

Через Хоростків проходить залізнична лінія Тернопіль-Чернівці. Не дивлячись на це, всі пасажирські поїзди, що курсують з Тернополя до Чернівців (Чернівці-Одеса, Чернівці-Москва, Чернівці-Київ (додатковий), слідують в обхід цієї лінії, проїжджаючи з Тернополя до Чернівців через Львів, Івано-Франківськ. За часів СРСР, по ділянці Тернопіль-Чернівці, курсував лише один пасажирський поїзд, зі сполученням Івано-Франківськ-Козятин, маючи зупинку на станції Хоростків. Після розпаду СРСР, маршрут поїзда було скорочено до станції Шепетівка (став курсувати маршрут поїзда Івано-Франківськ-Шепетівка). На початку ХХІ століття, по ділянці Тернопіль-Чернівці, із зупинкою на станції Хоростків, курсувало багато пасажирських поїздів: Івано-Франківськ-Харків, Івано-Франківськ-Одеса, Чернівці-Одеса, Москва-Софія, Івано-Франківськ-Шепетівка. У складі поїзда Москва-Софія, також були причіпні вагони Москва-Бухарест, Москва-Чернівці, Москва-Салоніки, Мінськ-Софія. Тобто, з Хоросткова можна було поїхати в Грецію (Салоніки), Болгарію (Софія), Румунію (Бухарест), та Білорусь (Мінськ). Поїзд Івано-Франківськ-Харків мав також причіпний вагон Івано-Франківськ-Донецьк. З 2012 року, було змінено маршрути поїздів Одеса-Чернівці та Москва-Софія через Львів. Таким чином, Хоростків втратив міжнародне сполучення. У той же самий рік, було скасовано маршрути поїздів Івано-Франківськ-Шепетівка, Івано-Франківськ-Харків. Натомість, на станції Хоростків було введено зупинку фірмового поїзда № 117 «Буковина» Чернівці-Київ (до 2010 року даний поїзд прослідував станцію Хоростків без зупинки). У 2014 році було змінено маршрут поїзда № 117 «Буковина» Чернівці-Київ через Кам'янець-Подільський, Ларгу. З 2014 року, через Хоростків прослідує фірмовий поїзд № 357 «Гуцульщина» Київ-Рахів та приміські поїзди з Тернополя до Заліщиків та села Іване-Пусте.^{[джерело?]}

Незважаючи на те, що через Хоростків проходить залізнична лінія з Тернополя до Чернівців, автомагістраль E85, що слідує паралельно залізниці, через Хоростків не проходить. Знаходиться автомагістраль в шести кілометрах від Хоросткова, в селі Сухостав. Все міжміське та міжнародне автобусне зосереджено саме на даній магістралі. У самому місті Хоростків є автостанція, на розі вулиць Незалежності та Князя Володимира. У будинку автостанції, замість зали очікування та кас, знаходиться магазин побутових товарів. Через відсутність всіх інфраструктурних та архітектурних елементів, які нагадували б автостанцію, цей об'єкт не є орієнтиром у місті, та не відіграє економічного значення, на відміну від більшості населених пунктів. що мають статус «міста». У 2012 році, у зв'язку з відсутністю зали очікування, пасажири автобусів висловили обурення керівнику автостанції через те, що взимку немає де чекати на автобус, а саму автостанцію було перероблено під магазин. Через деякий час, з лівої сторони автостанції, було споруджено лавочки, дві залізних стіни, та дах. Хоростків має автобусне сполучення з Чернівцями, Львовом, Тернополем, Гримайловом, Чортковом, та іншими населеними пунктами, що знаходяться у передмісті Хоросткова.^{[джерело?]}

• Міжнародний аеропорт «Тернопіль», Україна - 55 км;
• Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, Україна — 190 км;
• Міжнародний аеропорт Бориспіль, Україна- 480 км;
• Міжнародний аеропорт Ряшів, Польща (Jasionka International Airport — Rzeszów) — 360 км;
• Міжнародний аеропорт Люблін, Польща (Lublin Airport, Króla Jana III Sobieskiego) — 390 км;
• Міжнародний аеропорт Кошіце, Словаччина (Košice International Airport) — 500 км;
• Міжнародний аеропорт Клаж-Напока, Румунія (Aeroportul Internaţional Cluj-Napoca) — 490 км.

• Одеський морський торговельний порт, Одеса, Україна– 670 км;
• Морський порт у м. Гдиня, Польща(Port w Gdyni) — 1000 км.

• Оксана Безущак — доктор фізико-математичних наук, професор;
• Стефан Білинський (1897-?) — режисер, педагог, громадський діяч;[9]
• Д. та О. Ворони — одні з праведників народів світу;[10]
• Володимир Ворончак (1951) — художник;[11]
• Юлія Гарагуц — хімік;
• Ісідор Гельман (1886) — батько Маррі Гелл-Ман — лауреата Нобелівської премії з фізики 1969 року;
• Григорій Гладій (1954) — актор і режисер;
• Ян Ґрек (1875—1941) — професор медицини, розстріляний німцями у Львові;
• Ярина Гриньків — доктор економіки;
• Ігор Гуцал (1959) — доктор економічних наук;
• Павло Доскоч (1971) — співак і композитор;
• Роман Качурівський (1943—2009) — письменник, редактор, громадський діяч, поет;[12]
• Євгенія Кісь-Думка (за iншими даними, с. Хлопівка Гусятинського району[13]) — поетка, громадська діячка;
• Лариса Ковальчук-Бурак (1968) — українська бандуристка;
• Блюм Лемпель (1907—1999) — єврейська письменниця;
• Дмитро Макогон (1881—1961) — письменник, педагог (батько Ірини Вільде);
• Галина Мацюк (1957) — доктор філологічних наук;
• Іван Маюк (1972) — майстер спорту міжнародного класу (гирьовий спорт);
• Ян-Іґнацій Машковський (1793—1865) — живописець;[14]
• Аврахам Офер (1922—1977) — міністр будівництва Ізраїлю;
• Михайло Палій — доктор історії;
• Михайло Потюк (1955—2014) — комерційний директор тернопільської світлотехнічної корпорації «Ватра»;[15]
• Еміль (Мехель) Рейтманн (1870—1943) — віденський архітектор;
• Станіслав Стись (1896—1959) — польський єзуїт, біблеїст, доктор філософії і теології;
• Роман Чапліцький (1881—1957) — польський живописець і сценограф;
• Олександр Явний (1895—1954) — оперний співак.[16]
• Віталій Марків(16 серпня 1989)- український військовослужбовець(старший сержант). Учасник Революції гідності і російсько-української війни.
• Світлана Марчишин (Шевчук) (05.06.1951) — заслужений діяч науки і техніки України, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського[17][18].

• Володимир[19] і Галина[20] Ковальчуки — майстри прикладного мистецтва;
• Василь Корчемний — вчений агроном-садівник, літератор, краєзнавець;
• Григорій Куделя — педагог[21];
• Володимир-Лука Темницький — український громадсько-політичний діяч[22]
• о. Микола Темницький — священик УГКЦ;
• Омелян Темницький — український громадсько-політичний діяч;[23]
• Ганна Хромейко — Герой Соціалістичної Праці.[24]

• письменники:
  • Іван Франко
  • Богдан Лепкий
  • Денис Лукіянович
  • Микола Тарновський
• композитор Денис Січинський
• громадсько-політичний діяч Вячеслав Чорновіл
• академіки Олег Адаменко, Михайло Зубець
• князь Едуард Франц Людвіґ Ліхтенштайн 16 жовтня 1839 уклав тут шлюб з графинею Гоноратою Холоневською[25]
• Патріарх УПЦ КП Філарет
• головний рабин Києва та всієї України Блайх Яків Дов
• футболіст і тренер Олег Блохін
• громадсько-політичний діяч Юлія Тимошенко.

• 
  Палацовий комплекс
• 
  Палацовий комплекс
• 
  Палацовий комплекс
• 
  Придорожній знак
• 
  Вхід в Хоростківський дендрологічний парк
• 
  Церква Пресвятої Євхаристії УГКЦ