Чернов Мстислав Андрійович

Чернов розпочав свою кар'єру фотографа у 2005 році, працюючи в місцевому харківському інформаційному агентстві MediaPort.[3][4] Він здобув визнання у 2008 році, коли отримав 1 премію на місцевій фотовиставці «Харків. Місто очима городян.»[5] Того ж року у нього відбулася перша персональна виставка фотографій Musica per somnia, задумана та організована за сприяння директора Харківської філармонії Юрія Янка, який був вражений фотографіями японської скрипальки Саяка Шоджі, які зробив Чернов.[4][5] У 2009 році Чернов здобув ще одну нагороду, посівши перше місце на місцевій фотовиставці «Майже втрачений Харків», для якої висвітлив приклади руйнування старої архітектури міста.[6]

Починаючи з 2008 року, Чернов працював з міжнародним проектом «Дітям Чорнобиля», «Novick Cardiac Alliance», фотографуючи операції на серці.[7] У 2012 році він жив у Камбоджі, зосередившись на місцевих культурних та медичних проєктах.[8]

На той час, у 2013 році творчість Чернова здобула національне визнання. Його фотографії принесли йому перше місце в українському конкурсі Фотограф року у номінації «Документальна фотографія».[9] Тоді ж Чернов став переможцем Pentax Awards Ukraine 2013[10] та конкурсу «Кращий прес-фотограф України» у номінації «Портрет».[11] На той час Чернов фотографував у понад сорока країнах та провів ще одну персональну виставку у 2013 році — «Сезон дощів», на якій презентував світлини з Далекого Сходу.[12][13]

У 2013 році Чернов став президентом громадської організації «Українська асоціація професійних фотографів».[1][14] Його художній проєкт-інсталяція «Зазираючи у вікна», під час якого більшені старовинні фотографії були розміщені у вікнах покинутих будівель, привернув увагу національної преси та був повторений в наступні роки.[14][15][16] У 2013 році Чернова було запрошено взяти участь у міжнародному проєкті документальної фотографії Unframe.[17]

• Зразки фотографій Мстислава Чернова 2005—2013 років
• 
  Станція Золоті Ворота у Києві, 2007
• 
  Вуличний перукар, Хошимін, В'єтнам, 2009
• 
  Санта-Марія-ді-Лорето, Рим, 2009
• 
  Виробництво сигар, Домініканська Республіка, 2011
• 
  Шрі-ланкійський рибалка, 2011

Влітку 2013 року, фотографуючи в Стамбулі, Чернов опинився посеред протестів у парку Ґезі та на майдані Таксим. Прояви насильства вразили Чернова і послужили приводом його перехіда від художньої та документальної фотографії до висвітлення конфліктів та воєн.[18]

• Фотографії Чернова з протестів в Туреччині, Стамбул, 2013 р.
• 
  3 червня 2013р.
• 
  5 червня 2013р.
• 
  15 червня 2013р.
• 
  15 червня 2013р.
• 
  15 червня 2013р.

Наприкінці 2013 року Київ був охоплений масовими акціями протесту, що завершилися кровопролиттям, втечею Президента Віктора Януковича та Революцією Гідності. Чернов фотографував ті події як кореспондент MediaPort та Unframe. Під час посилення насильства на нього кілька разів нападали та поранили. На початку грудня 2013 року міліціянти напали на представників преси, пошкодивши Чернову руку, розірвали його посвідчення журналіста та знищили фотообладнання.[19] У січні 2014 року, ігноруючи позначки «Преса», міліціонер навмисно кинув у Чернова світлошумову гранату, що поранила ноги та очі фотографа осколками.[20][21]

Події в Києві привернули значну міжнародну увагу. Багато міжнародних репортерів стікалися висвітлювати українську революцію, яка згодом перейшла у російську анексію Криму та війну на Донбасі. Чернов надавав міжнародним журналістам допомогу та почав працювати як перекладач і стрингер для Ассошіейтед Прес.[18][22] Досвід Чернова у фотографії та партнерство з іншими журналістами дозволили йому відшліфувати свої навички відеозйомки та стати регулярним фрилансером для Ассошіейтед Прес у травні 2014 року.[22]

• Фотографії Чернова з Євромайдану, 2013—2014
• 
  Протестувальники, 30 листопада 2013р.
• 
  Службовець Беркута, який цілиться в протестуючих, 19 січня 2014р.
• 
  22 січня 2014р.
• 
  18 лютого 2014р.
• 
  Трупи протестуючих, 20 лютого 2014р.

У липні 2014 року Чернов уже працював незалежним багатоформатним (робив тексти, фото- та відеоматеріали) журналістом Ассошіейтед Прес.[22] Російська збройна агресія проти України створилa ще одну конфліктну зону в Україні, яку Чернов висвітлював у 2014 році, ставши одним з небагатьох журналістів, які повідомляли про події з обох сторін конфлікту.[23][24][25]

На третій день його незалежної роботи на Ассошіейтед Прес на Донбасі був збитий рейс Malaysia Airlines Flight 17, і Чернов зробив перші світлини інциденту. Цей репортаж відіграв істотну роль у висвітленні катастрофи з боку Ассошіейтед Прес.[22] За це висвітлення Чернов був нагороджений премією «Молодий талант року» від Королівського телевізійного товариства.[22]

У наступні роки як журналіст Ассошіейтед Прес та військовий кореспондент Чернов документував війну в Сирії та битву за Мосул в Іраку,[18] а також європейську міграційну кризу в Греції, Македонії, Словенії, Хорватії, в Угорщині, Австрії та Німеччині.[17] У 2017 році в Мосулі куля снайпера пробила камеру Чернова й застрягла в його бронежилеті.[24] Іракські відеоролики Мстислава увійшли до фіналу премії Рорі Пека в 2017 році та премії Королівського телевізійного товариства в 2017 та 2018 роках.[26][27]

Репортажі фотографа з'являлися в ЗМІ по всьому світові: The Independent[28], The Seattle Times[29], Military Times[30], Navy Times[31], Washington Examiner[32], The Epoch Times.[33] Фотографії Чернова також були опубліковані в The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal, Forbes, The Guardian, The Daily Telegraph, The Daily Mail, Le Monde, Deutsche Welle, Die Zeit та інших. Його відео виходили в ефір на BBC, Euronews, CNN, Fox News Channel, Sky News, Al Jazeera та інших ресурсах.[17] У 2016 році суддя Королівського телевізійного товариства заявив: «Зважаючи на діапазон, обсяг та глобальне розповсюдження кадрів [Чернова], минулого року, можливо, були дні, коли ми цілий день переглядали [репортажі Чернова]».[34]

• Зразки документальних фотографій Мстислава Чернова, 2015—2016 роки
• 
  Поховання бійців, Донецьк, липень 2015р.
• 
  Сирійські біженці в Угорщині, вересень 2015 року
• 
  Після терористичних актів в Парижі, листопад 2015р.
• 
  Мосул, Ірак, листопад 2016р.
• 
  Мосул, Ірак, листопад 2016р.

Незалежні оглядачі відзначають глибоке співчуття митця до людства, що робить його роботи впливовими. Вони також констатують широкий спектр творчості та його «виняткового погляду на деталі».[35]

Український фотограф та куратор фотовиставки у Харкові Володимир Оглоблін так коментує роботи Чернова: «Мстислав має винятково глибоке бачення [sic] … вочевидь, що він відчуває людей на своїх фото. Мстислав має добру інтуїцію, рідкісний дар передавати на фотографіях те, що він бачить».[36]

Директорка європейської секції новин Ассошіейтед Прес Каро Криль вказала: «Через причетність до деяких критичних історій Чернов швидко зарекомендував себе як рідкісний, багатоформатний журналіст, із незвичним вмінням розробляти сюжет у найскладніших умовах. Він природний візуальний розповідач, і його фірмова ознака — співчуття до людства, що супроводжує майже кожне зображення, — гарантує, що його робота матиме негайний вплив».[22]

Суддя Королівського телевізійного товариства зауважив, що «[Чернов] має виняткове бачення деталей та повний спектр фото в портфоліо, що захоплюють емоції та передають страх, а іноді й паніку, яка була в основі багатьох новинних подій минулого року»[34]

Сам Чернов вважає, що війна повинна бути не уславленою, а зображена такою, якою вона є. Коментуючи власну роботу, Чернов зазначив, що він не обов'язково насолоджується військовою журналістикою, проте вважає, що знаходиться в потрібному місці, хоча його діяльність може переходити в якийсь момент до іншого виду фотографії, наприклад, до завдань від National Geographic.[24]

Чернов вважає за краще працювати з більш простою, меншою технікою, яка завжди може бути при ньому й готова знімати в будь-який час. Він працює з невеликими камерами та зазвичай не використовує штатив.[37]