Чорна річка (станція метро)

Чорна річка — станція Московсько-Петроградської лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Петроградська» і «Піонерська».

Чорна річка
Загальні дані
Тип односклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 67 м
Проєктна назва Нова Деревня
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 4 листопада 1982
Архітектор(и) Г. Н. Булдаков (рос.), В. Н. Щербин (рос.), А. П. Волкова (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів В. Г. Хільченко (рос.), И. Е. Сергеєва (рос.), Н. А. Виноградова (рос.)
Виходи до Вулиця Савушкіна, Академіка Крилова
Код станції ЧР
2 Московсько-Петроградська лінія
Легенда
ТЧ-6 «Виборзьке»
Парнас
Проспект Просвіти
Озерки
Оборотний тупик
Удєльна
Піонерська
Чорна річка
Чорна річка
Велика Невка
Мала Невка
Карповка
Оборотний тупик
Петроградська
Горьківська
Велика Невка
Мойка
Невський проспект
Сінна площа
Фонтанка
Технологічний інститут
Обвідний канал
Фрунзенська
Московські ворота
Електросила
Парк Перемоги
Московська
Оборотний тупик
Зоряна
Купчино
ТЧ-3 «Московське»

Станція відкрита 6 листопада 1982 у складі ділянки «Петроградська» «Удєльна». Станція мала отримати назву через розташування в історичному районі «Нова Деревня», але перонний зал станції було вирішено оформити, пов'язавши з Чорною річкою. З цієї причини станція отримала ім'я «Чорна Річка», згодом ця назва прижилася і сприймається як назва історичного району.

Технічна характеристика

Конструкція станції односклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 67 м)

Похилий хід тристрічковий, починається з південного торця станції.

Вестибуль

Павільйон станції розташовується на піднесенні поблизу примикання вулиць Академіка Крилова, Савушкіна і Торжковська (недалеко від місця дуелі Пушкіна, де він був смертельно поранений).

Передній фасад будівлі засклений, задня частина віддана під службові приміщення, має вікна, що виходять в сквер перед Приморським проспектом, до вестибюля також прибудовані торговельні павільйони.

Вхід і вихід у вестибюлі розташовуються по різні його сторони: вхід з боку вулиці Савушкіна, а вихід веде до вулиці Академіка Крилова. Стеля всередині вестибюля набрана із збірних армоцементних елементів. Освітлення всередині вестибюля зроблено у вигляді люмінесцентних ламп, закритих металевими плафонами. До 2005 плафонів на лампах не було, вони були зняті ще в кінці 1980-х років у зв'язку з недостатністю світла, але потім поставлені заново. Стіни касового залу оздоблені білим мармуром .

У 2009 до фасаду вестибюля були прибудовані додаткові торгові приміщення, через що первинний вигляд павільйону станції було втрачено.

Оздоблення

Оздоблення присвячено дуелі О. С. Пушкіна. До склепіння підвішене вісім великого розміру і оригінальної форми люстр, в яких вмонтовані люмінесцентні лампи. Під кожною люстрою є малюнок у вигляді чорного квадрата з сааремського доломіту. Колійні стіни оздоблені лабрадоритом, згори — вузька смужка кахельної плитки і білого мармуру. Плитка з'явилася в ході реконструкції 90-х років, тоді ж було замінено підлогове покриття та облицювання торцевої стіни (на білий мармур). Така обробка колійних стін в чорних тонах не тільки гармонує з назвою станції, але і створює певну атмосферу скорботи за великим поетом.

У торці підземного залу до 145-річчя з дня загибелі поета встановлена ​​бронзова скульптура О. С. Пушкіна роботи М. К. Анікушина. Подібно історії з барельєфом Ломоносова на однойменній станції, пам'ятник Пушкіну так само не був зроблений начисто до моменту відкриття станції, і тому перший час було встановлено гіпсовий «макет» пам'ятника. За деякий час пам'ятник замінили на бронзовий, привізши його на мотовозі в нічне вікно.

Ресурси Інтернету

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.