Шарпар В'ячеслав Володимирович

Влітку 2004 року потрапив в «Нафком» з міста Бровари, який виступав у Першій лізі України. У команді він провів півроку, зігравши за цей час 9 матчів, в яких забив один м'яч. Взимку 2005 року перейшов в сімферопольську «Таврію», де тренером був колишній тренер «Нафкому» Олег Федорчук[1]. За основний склад «Таврії» він так і не зіграв, зате провів 37 матчів і забив 4 голи в молодіжній першості.

Першу половину сезону 2006/07 він провів у складі друголігового «Хіміка» з Красноперекопську на правах оренди[2], за команду він забив 3 голи в 13 матчах. У домашньому матчі 1/32 фіналу Кубка України проти київського «Арсеналу» (2:1), Шарпар забив перший гол у матчі вже на 3 хвилині[3]. У наступному раунді «Хімік» поступився донецькому «Металургу» (2:3) і вилетів з розіграшу Кубка.

У січні 2007 року побував на перегляді в криворізькому «Кривбасі», але команді не підійшов[4]. У підсумку він перейшов в «Нафтовик-Укрнафту» їх Охтирки. У сезоні 2006/07 «Нафтовик» став переможцем Першої ліги і вийшов у Вищу. 14 липня 2007 року Шарпар дебютував у Вищій лізі України у виїзному матчі проти харківського «Металіста» (2:0)[5].

В'ячеслав Шарпар під час виступів за «Волинь». 29 квітня 2010 року

На початку 2008 року Шарпар був відданий в оренду в маріупольський «Іллічівець». Разом з командою став переможцем Першої ліги України в сезоні 2007/08. У складі команди провів 11 матчів і забив 1 гол. Після цього повернувся в «Нафтовик». Всього за клуб він зіграв в 28 матчах, в яких забив 3 голи. Взимку 2009 року Шарпар залишив «Нафтовик», а пізніше він побував на перегляді в одному з польських клубів[6]. Потім В'ячеслав півроку виступав за чернігівську «Десну», в команді забив 2 м'ячі в 12 матчах.

Влітку 2009 року перейшов в луцьку «Волинь». У сезоні 2009/10 разом з командою став срібним призером Першої ліги, поступившись лише «Севастополю», «Волинь» вийшла в Прем'єр-лігу. Також у цьому сезоні клуб, вдруге в історії дійшов до півфіналу Кубка України, де поступився сімферопольській «Таврії» (1:2), майбутньому володарю трофею. У команді Шарпар став гравцем основного складу.

У січні 2011 року В'ячеслав поїхав на перегляд у харківський «Металіст», разом з одноклубником Олександром Пищуром[7]. Шарпар пройшов з «Металістом» практично всі зимові збори, але довгий час команди не могли домовиться про ціну трансфера[8]. До того ж сам Мирон Маркевич сказав, що хоче бачити його в команді і що за ним клуб стежив ще з часів виступів за «Нафтовик»[9]. У підсумку трансфер таки відбувся і Шарпар був заявлений за «Металіст» під 87 номером. Клуб заплатив за нього 2 000 000 євро[10].

У складі «Металіста» Шарпар дебютував 5 березня 2011 року в виїзному матчі проти полтавської «Ворскли» (0:0)[11]. Всього в сезоні 2010/11 Шарпар провів за «Металіст» 7 матчів у чемпіонаті України, також він зіграв в 2 матчах в молодіжній першості України. Разом з командою став бронзовим призером чемпіонату.

Влітку 2011 року повернувся на правах безкоштовної оренди назад в «Волинь»[12]. У сезоні 2011/12 провів за клуб 24 матчі в Прем'єр-лізі, 2 матчі в молодіжному чемпіонаті. У Кубку України «Волинь» дійшла до півфіналу де поступилася донецькому «Шахтарю» (3:4). Шарпар в Кубку зіграв у 4 матчах і забив 2 м'ячі.

На початку червня 2012 року з'явилася інформація, що одеський «Чорноморець» орендував В'ячеслава Шарпара на один сезон[13]. Разом з командою він пройшов збори в Австрії[14]. У липні 2012 року В'ячеслав звернувся до головного тренера Романа Григорчука з проханням відпустити його назад в «Металіст» за сімейними обставинами. У підсумку він повернувся в «Металіст»[15].

Після повернення в «Металіст» Мирон Маркевич награвав його на позиції останнього захисника[16], проте футболіст так і не зміг пробитись до основного складу харківського клубу.

У лютому 2013 року разом з одноклубниками Миланом Обрадовичем та Олександром Романчуком перейшов на правах оренди до кінця сезону в київський «Арсенал»[17]. Дебютував у першому ж матчі весняної частини сезону в грі проти дніпропетровського «Дніпра». Після зняття «канонірів» з чемпіонату восени 2013 року повернувся до Харкова, але вже незабаром був відданий в оренду ужгородській «Говерлі».

Влітку 2014 року, після чергового повернення до Харкова, знову був відданий в оренду, цього разу з одноклубником Олександром Нойком до донецького «Металурга»[18].

В березні 2015 року перейшов до складу «Волині» (Луцьк)[19]. У складі лучан відіграв в основі всі 11 матчів чемпіонату, відзначився голом у ворота луганської «Зорі». 18 червня 2015 року стало відомо що Шарпар та «Шериф» з Тирасполя дійшли згоди та уклали угоду[20]. 25 червня 2015 року, вийшовши на заміну у складі «Шерифа», допоміг тираспольчанам завоювати Суперкубок Молдови[21]. Однак у серпні залишив команду і розірвав контракт за обопільною згодою. Всього ж В'ячеслав зіграв у п'яти офіційних матчах за клуб[22].

У кінці серпня 2015 року повернувся у «Волинь»[23]. 29 серпня в першому ж матчі за лучан після повернення забив у компенсований час гол у ворота донецького «Олімпіка» і приніс своїй команду перемогу 1:0[24]. 22 січня 2016 року розірвав контракт з «Волинню»[25], а вже наступного дня підписав угоду з казахстанським «Атирау»[26]. 6 лютого 2017 року Шарпар перейшов до складу полтавської «Ворскли»[27].

У серпні 2007 року Олексій Михайличенко вперше викликав В'ячеслава Шарпара в молодіжну збірну України до 21 року на турнір пам'яті Валерія Лобановського[28], на якому зіграв в обох матчах, але після того до складу молодіжку більше не запрошувався.