Швачко Олексій Филимонович

Народився 18 січня 1901 року у селі Чопилках (тепер Бориспільського району Київської області). Працювати почав з 1919 року — влаштувався на роботу до українських драматичних театрів: Молодий український, Український драматичний ім. Т. Г. Шевченка, мандрівному «Каменяр», мистецькому об'єднанні «Березіль». Одночасно у 1920–1922 роках навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, у 1925 році закінчив Київський інститут народної освіти.

В кіно почав працювати з 1925 року на кінофабриці ВУФКУ в Одесі, з 1928 на Київській кіностудії асистент О. Довженка, допомагав йому як другий режисер створювати фільми: «Арсенал», «Щорс», «Ягідка кохання» пізніше став режисером науково-популярних і документальних фільмів. З Георгієм Стабовим створив фільми: «Свіжий вітер» «Два дні» «Людина з лісу». В 1939 році спільно з Миколою Екком було зроблено перший кольоровий український фільм — Сорочинський ярмарок.

В роки німецько-радянської війни разом з Довженком працював над фільмом «Битва за нашу радянську Україну», та «Перемога на Правобережній Україні». У 1943 році Довженко намагався залучити Швачка до створення фільму «Україна в огні», зберігся його лист до Комітету в справах кінематографії з проханням продовжити Олексію Швачку термін відрядження у Москві. Самостійно як режисер-постановник Швачко зняв 42 повнометражних, короткометражних та, так званих, «культурфільмів». Створив 20 дубляжів (відновив фільм «Богдан Хмельницький»). Знімав також так звані культурфільми у 1920-х 30-х: «Бурякові шкідники», «У наступ на землю», «Через бурякосіяння до колективу», Зняв декілька фільмів на допомогу індустріалізації промисловості: «Доменне виробництво», «Компресор», «Плюс електрифікація». Знімав дитячі фільми: «Четверта зміна», «Перші кроки». У його фільмах знялися такі актори та акторки як: Іван Миколайчук, Леонід Биков, Вія Артмане і багато інших відомих зірок свого часу. У 1967 Отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР». У 1984 вийшла книга спогадів «Розповіді про сучасників» (рос. «Рассказы о современниках»). Помер 28 березня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.[1]

Дружина — Склярова Марія Андріївна, українська актриса, режисер, педагог; учениця Леся Курбаса.

Донька — музикознавець Швачко Тетяна Олексіївна, заслужений діяч мистецтв України (2001).[2]

• Під час знімання фільму «Синій пакет» Олексій Швачко працював помічником режисера. На фільмуванні погоні Зіна Пігулович упала з коня і травмувалася. Олексій погодився її замінити, оскільки з маличку їздив верхи. Він переодягнувся дівчиною, причепив перуку з косою й сміливо скакав полями і яругами до самого вечора. А коли підійшов до гурту хлопців, не розгримувавшись, його ніхто не признав. І він довго потішався, граючи роль дівчини.[3]

• У 2004 році донька режисера передала до державного архіву документи свого батька: це початкові сценарії до фільмів, листування з друзями, фото, біографічні матеріали и т.д.[4]

• 
  Могила Олексія Швачка
• 

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.