Шутов Геннадій Валерійович

2 лютого 2021 року стало відомо, що Олександра Кордюкова будуть судити за спробу вбивства, тоді як кримінальна справа про вбивство Геннадія Шутова не ведеться.[16]

На суді Кордюкова 16 лютого 2021 року з'ясувалося, що 11 серпня 2020 року на Московській вулиці у Бересті в потилицю Шутова вистрілив військовослужбовець 5-тої окремої бригади спецпризначення, капітан Роман Гаврилов, який був в штатському і мав при собі пістолет Макарова.[17][18][19]

25 лютого 2021 року Берестейській обласний суд (суддя — Світлана Кременівська) визнав винними Шутова в опорі із застосуванням насильства, а Кордюкова і в замаху на вбивство.[20] Вбитому Шутову винесли звинувачувальний вердикт без призначення покарання, а Кордюкова засудили на десять років позбавлення волі в колонії посиленого режиму, як запросив держобвинувач Геннадій Бурий.[21] Потерпілими визнали військовослужбовців 5-ї окремої бригади спецпризначення Романа Гаврилова та прапорщика Арсенія Голіцина, які стріляли по обом на ураження.[20]

Близькі родичі Шутова і Кордюкова назвали вирок абсурдом і поставили під сумнів чесність суду.[22][23] Вторив їм і берестейській правозахисник Роман Кисляк, який назвав суд «ширмою каральних завдань», тому що він не відповідав критеріям неупередженості та незалежності, а сама справа велася заради захисту військовослужбовців від справедливого суду.[23]

14 травня 2021 року Верховний суд Республіки Білорусь залишив у силі попередні вироки вбитому Шутову та Кордюкову.[24] За словами Романа Кисляка, і Верховний суд при розгляді скарги не відповідав критерію незалежності: все слухання мали на меті звільнити військових від покарання за вбивство та використання зброї.[25]

6 травня 2021 року експерти і аналітики Правозахисного центру «Вясна» опублікували висновок у кримінальній справі Геннадія Шутова та Олександра Кордюкова.[36] Юристи «Весни» прийшли до висновку, що при залученні сил спеціальних операцій для придушення протестів мало місце порушення законодавства, зокрема статті 3 Закону «Про Збройні сили Республіки Білорусь», статей 16 і 17 Закону «Про надзвичайний стан», в той час як секретний неопублікований указ президента Республіки Білорусь № 99-с «Про затвердження Положення про державну систему реагування на акти тероризму, діяльність терористичних організацій, незаконних збройних формувань і масові безлади» «не може мати значення для оцінки правомірності взаємних дій громадян і військовослужбовців і не може бути підставою для покладання обов'язків на громадян або обмеження їх прав».[36] Експерти також послалися на свої попередні заяви, згідно з якими в Білорусі були відсутні масові заворушення після виборів президента в серпні 2020 року, а мали місце в основному мирні протести, учасники яких невиправдано піддавалися жорстокому поводженню і катуванням; режимів воєнного чи надзвичайного стану, збройного конфлікту не було.[36]

На думку експертів «Весни», незаконність і безпідставність вироку ґрунтується як на відсутності умислу на вбивство у Олександра Кордюкова, оскільки «навіть встановленим вироком факти завдання Кордюковим удару трубою по голові потерпілому Гаврилову недостатньо для того, щоб прийти до висновку про намір вбити потерпілого», в той час як інших доказів того, що Кордюков хотів убити Гаврилова, немає, що виключає висновок про прямий умисел (до того ж замаху на вбивство при непрямому намірі не може бути), так і на відсутності переконливих доказів нанесення удару по голові потерпілому Роману Гаврилову, тому що задокументовані і три інші версії отримання ним ушкоджень в інший час і за інших обставин, які були необ'єктивно оцінені судом в порушення презумпції невинуватості Кордюкова.[36] Безпосередня зацікавленість Романа Гаврилова та Арсенія Голіцина, після розслідування дій яких Слідчий комітет відмовив у порушенні кримінальної справи у зв'язку з заподіянням смерті Геннадія Шутова, в результаті судового розгляду могла привести до маніпулювання доказами «для обґрунтування законності дій Гаврилова, який з різних варіантів протидії опору Шутова вибрав постріл йому в тулуб з попаданням в потилицю, і Галіцина, який попереджувальним пострілом з пістолета поставив під загрозу життя і здоров'я людей в квартирі, куди в стелю, пробивши скло, потрапила куля».[36]

Захист Гавриловим законності своїх дій ґрунтувався на тому, що його пострілу в потилицю Шутова передував несподіваний удар Кордюкова трубою по голові, який позбавив його можливості подолати опір Шутова (який, за словами Гаврилова, обійняв його ноги, але, за версією Кордюкова, стояв на колінах з піднятими руками спиною до Гаврилова).[36] При цьому травми Гаврилова приблизно відповідали показаним Кордюковим обставинам використання труби: після падіння з лавки, яке Кордюков пов'язав з діями Гаврилова і Голіцина, він вдарив одного з них трубою в стегно, так що подряпина на лівому передпліччі Гаврилова, яка розміщена на рівні стегон в стані, коли руки людини опущені, могла бути результатом блокування удару рукою по стегну.[36] Крім того, Голіцин приховував своє падіння під час переслідування Кордюкова на попередньому слідстві, а тілесні ушкодження, виявлені у військовослужбовця, на думку судово-медичного експерта, могли виникнути при падінні з висоти власного зросту, але Голіцин стверджував, що ушкодження заподіяв йому Кордюков шляхом кидка труби, що дозволило йому теж стати потерпілим, щоб виправдати стрілянину в мирний час.[36]

Згідно зі статтею 23 Закону Республіки Білорусь «Про статус військовослужбовців» військовослужбовці зобов'язані «завжди бути за формою, чисто й акуратно одягненими», в той час як спортивної статури з поясними сумками в цивільному одязі і кепках Гаврилов і Голіцин трималися разом і один вигляд їх на перехресті, на думку суду, дозволив Шутову і Кордюкову зрозуміти, що вони «не просто присутні громадяни, а знаходяться при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку», щоб кваліфікувати злочин.[36] Але те, що Гаврилов і Голіцин самі мімікрували під протестуючих (плескали в долоні, тікали при наближенні міліції і т. д.), на думку експертів «Весни», не могло дозволити визначити в них спеціальних суб'єктів злочину.[36] Крім того, суд у своєму рішенні не вказав, що зміцнити таку впевненість були покликані крики потерпілих «Ї .. [лицем] .. лом вниз, виродки, завалю!», «Лежати мордою в підлогу, урод», стрілянина в повітря, стелю кухні сусіднього будинку і потилицю Шутова.[36] Кордюков запевнив, що вдарив Гаврилова по стегну не в зв'язку з виконанням тим обов'язків по охороні громадського порядку, а інстинктивно, тому що «отримав удар (або порахував, що отримав удар)» від останнього.[36] До того ж ніяких претензій про порушення громадського порядку потерпілі обвинуваченим не висували, так само як і не пред'являли таких претензій в законній формі і після конфлікту.[36]

На підставі висновку 7 травня 2021 року Олександр Кордюков спільною заявою семи організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язням.[37][38] 23 липня 2021 року шефство над ним взяла депутатка Риксдагу Елізабет Фалькхавен.[39]