Юліу Бараткі

Народився 14 травня 1910 року в місті Орадя. Вихованець місцевої команди «Стеруінца». За основний склад виступав у сезоні 1927/28. Частину наступного сезону перебував в угорській «Хунгарії», забивши 6 м'ячів у 6 матчах у чемпіонському для команди сезоні. Далі захищав кольори іншого клубу з міста Орадя — «Атлетіка».

1930 року знову поїхав до Угорщини. Змінив ім'я на місцевий лад — Дьюла. Три сезони провів у складі столичної «Хунгарії». Двічі його команда здобувала титул віце-чемпіона (1931, 1933), один раз — національний кубок (1932). Всього в угорській елітній лізі забив 52 м'ячі.

У складі збірної Угорщини дебютував 28 вересня 1930 року в Дрездені. У першому таймі угорці забили три голи збірній Німеччини, а в другому — отримали п'ять у відповідь. Всього за три роки провів вісім товариських поєдинків і один у кубку Центральної Європи.

З 1933 по 1936 рік захищав кольори клубу «Крішана» (Орадя). Провів у лізі 51 матч, 30 голів. Наступні вісім сезонів виступав у складі столичного «Рапіда». Команда була одним з лідерів тогочасного румунського футболу. Зробив вагомий внесок у здобуття чотирьох кубків країни. Лише у фінальних матчах забив у ворота суперників десять м'ячів. Тривалим видався фінал 1940 року. Три матчі з бухарестським «Венусом» завершилися внічию і лише в четвертому поєдинку «Рапід» здобув перемогу над діючим чемпіоном країни (2:1). Юліу Бараткі забив перший гол у ворота «Венуса»[1].

У чемпіонаті «Рапід» був також одним з лідерів. У чотирьох сезонах з п'яти клуб посідав друге місце. Всього за бухарестський клуб у чемпіонаті провів 86 матчів і забив 61 м'яч. З 1941 року виконував обов'язки граючого тренера. В роки другої світової війни команда брала участь у неофіційних чемпіонатах. У сезоні 1942/43 посіла друге місце, а наступного року — перше[2]. В цих турнірах Юліу Бараткі виходив на поле 11 разів (13 голів).

У складі збірної Румунії дебютував 29 жовтня 1933 року. У Берні завершили внічию кваліфікаційний поєдинок чемпіонату світу 1934. Був у складі національної збірної на «мундіалі» в Італії, але на поле не виходив.

У першому раунді світової першості у Франції румуни грали зі збірною Куби. Юліу Бараткі вдалося зрівняти рахунок за дві хвилини до кінця основного часу. В овертаймі команди забили ще по одному голу. За тогочасними правилами був призначений додатковий матч, у якому перемогу здобула американська команда.

У своєму останньому матчі забив два голи збірній Німеччини. Але в підсумку румуни зазнали нищівної поразки (3:9). У суперників хет-триком відзначився майбутній капітан чемпіонів світу 1954 року Фріц Вальтер. Всього за збірну Румунії провів 20 поєдинків, забив 13 м'ячів.

У двох перших повоєнних чемпіонатах Румунії був граючим тренером клубів «Лібертатя» (Орадя) і РАТА (Тиргу-Муреш). Завершив виступи на футбольних полях у 1948 році. Всього в чемпіонаті Румунії провів 155 матчів, забив 100 голів.

З наступного сезону розпочав тренерську діяльність. Очолював команди РАТА (Тиргу-Муреш), «Прогресул» (Орадя) і «Динамо» (Бухарест). Зі столичною командою здобув національний кубок. В 1948 році очолював збірну Румунії. Під його керівництвом команда здобула дві перемоги, один матч завершила внічию і в одному — зазнала поразки[3].