Яйце дракона

Півмільйона років тому на відстані 50 світлових років від Землі, зоря в сузір'ї Дракона вибухає надновою, а її залишок перетворюється на нейтронну зорю. Випромінення від вибуху викликає мутації в багатьох земних організмах, зокрема, групи гомінінів, які стають предками людини розумної. Короткоживучі струмені плазми зорі мають однобоку форму через аномалії в магнітному полі, і рухаються траєкторією, яка проходить за 250 астрономічних одиниць від Сонця. 2020 року н. е. людські астрономи виявляють нейтронну зорю, назвавши її Яйце дракона, а 2050 року надсилають до неї наукову експедицію.

Маса зорі становить близько половини сонячної, а її речовина стиснута в діаметрі до близько 20 км, що робить гравітацію на її поверхні в 67 мільярдів разів більшою, ніж на поверхні Землі. Її кора, стиснута до густини близько 7000 кг на кубічний сантиметр, складається здебільшого із ядер атомів заліза з високою концентрацією нейтронів і покрита речовиною білого карлика завтовшки близько 1 мм. Атмосфера зорі простягається на висоту близько 5 см і складається переважно з випарів заліза. У процесі охолодження зоря трохи стискається, що призводить до виникнення в її корі тріщин і утворення гір заввишки від 5 до 100 мм. Великі вулкани з рідкого матеріалу, який просочується з глибоких тріщин, можуть бути багато сантиметрів заввишки і діаметром сто метрів, і зрештою руйнуються, чим спричиняють зоретруси.[1]

Близько 3000 року до н. е. Яйце дракона вже достатньо холодне, щоб забезпечити стійкий еквівалент "хімії", в якій "сполуки" побудовані з ядер, пов'язаних сильною взаємодією, а не з атомів, пов'язаних електромагнітними силами, як це відбувається на Землі. Оскільки хімічні процеси на зорі відбуваються приблизно в 1 мільйон разів швидше, ніж на Землі, то зовсім невдовзі утворюються самовідтворювані "молекули" і зароджується життя. У процесі охолодження зорі виникають все складніші форми життя, поки близько 1000 року до н.е. не утворюються рослиноподібні організми. Один із їхніх родів пізніше стає першою "твариною", а деякі наступні роди стають хижаками.[2]

Дорослі особини найрозумнішого виду життя на зорі, які мають назву чіла (не відмінюється за родом або числом), мають приблизно таку ж масу, як і доросла людина. Проте, колосальна сила тяжіння на поверхні Яйця дракона стискає їх до розміру кунжутного насіння, але сплощеної форми близько 0,5 мм заввишки і близько 5 мм в діаметрі. Мають очі завширшки 0,1 мм. Такі крихітні очі можуть ясно бачити лише в ультрафіолетовому діапазоні, а за хорошого освітлення - в найдовшій частині рентгенівського діапазону.

2032 року, в процесі подолання небезпечного хижака, чіла винаходять першу зброю і тактику. У листопаді 2049 року перша людська експедиція на Яйце дракона розпочинається з будівництва орбітальних об'єктів. Решта оповіді, зокрема майже вся історія цивілізації чіла, охоплює період з 22 травня по 21 червня 2050 року. За людськими мірками, "день" на Яйці дракона триває приблизно 0,2 секунди, а типове життя чіла - близько 40 хвилин.[3]

Один клан організовує перше сільське господарство, яке прогнозовано забезпечує чіла продовольством, але монотонна праця викликає невдоволення. Невдовзі в тій місцевості відбувається виверження вулкану і клан винаходить перші сани, щоб доставляти їжу з більш віддалених джерел. Однак, упродовж кількох поколінь вулкан забруднює ґрунт. Один клан веде своє населення в довгий, важкий шлях до нової місцевості, яка має родючі і незаселені землі. Хоча один геній винаходить математику, щоб розрахувати і виміряти необхідну для цієї групи чіла кількість продуктів харчування, але становище залишається відчайдушним і виживання клану залежить від самопожертви його найстарших членів.

Упродовж поколінь чіла починають поклонятися людському космічному кораблеві як Богові, а облік руху його супутників дозволяє їм розвинути писемність. Кілька поколінь по тому вони будують арену, яка б вмістила тисячі вірян. Люди з корабля помічають цей новий об'єкт дуже правильної форми і приходять до висновку, що зорю населяють розумні істоти. Люди з корабля за допомогою лазера відправляють прості повідомлення. Астрономи чіла поступово розуміють, що в цих повідомленнях зашифровані креслення кораблів, його супутників, а також зовнішній вигляд його команди – неймовірних хребетних істот, що спілкуються з дратівливою повільністю, довжина тіла яких, напевно, становить близько 10% відсотків культової арени. Інженерка чіла пропонує відправляти людям повідомлення. Коли її спроби передавати такі повідомлення з території, де живе цивілізація, виявляються невдалими, вона вирушає в гори, щоб передати повідомлення безпосередньо під космічним кораблем, долаючи страх висоти, який є інстинктивним для пласких істот, що живуть в умовах гравітації, яка в 67 мільярдів разів перевищує земну. Люди розпізнають її повідомлення і розуміють, що чіла живуть у мільйон разів швидше, ніж вони самі.

Оскільки спілкування в режимі реального часу неможливе, то люди надсилають розділи експедиційної бібліотеки. Після прочитання статей з астрономії, чіла починають розуміти, що вибух наднової півмільйона людських років тому спричинив появу обох їхніх цивілізацій. Від моменту цього відкриття проходить кілька людських годин, але багато поколінь чіла, перш ніж вони розробляють технологію для керування гравітацією. Кілька поколінь по тому космічний корабель чіла відвідує людський. Хоча чіла все ще потребують екстремальних гравітаційних полів, щоб вижити, але вони вже можуть управляти ними з точністю, достатньою для того, щоб обидві раси могли безпечно обличчям до обличчя зустрітися одна з одною. Чіла вирішують, що передача своїх, тепер вже далеко просунутих, технологій людям, могла би сповільнити розвиток людства, але залишають кілька натяків у проблемних місцях, перед тим як полишити людей.

Англійською Мовою:

Іншими мовами:[9]

Forward, R.L. (1980). Technical Appendix. Dragon's Egg. New York: Ballantine Books. с. 286–308. ISBN 0-345-28349-X.