Яніна Райхерт-Тот

Яніна Райхерт-Тот (пол. Janina Reichert-Toth, до 1936 року — Яніна Райхерт; 22 червня 1895, Старий Самбір 7 березня 1986, Краків) — польська скульпторка, працювала у Львові, Кракові.

Яніна Райхерт-Тот
пол. Janina Reichert-Toth

Яніна Райхерт-Тот (світлина бл. 1926 року)
Народилася 22 червня 1895(1895-06-22)
м. Старий Самбір
Померла 7 березня 1986(1986-03-07) (90 років)
м. Краків, Польща
Громадянство  Польща
Працювала в містах Львів, Краків
Рельєф гробівця родини Ральських на Личаківському цвинтарі (бл. 1931)

Життєпис

Народилась у Старому Самборі. Батько — Юзеф Райхерт, судовий радник у Львові. Мати — Антоніна Кіларська. Мала трьох сестер: Марію (докторка романістики), Елеонору і Феліцію. Разом із родиною переїхала до Львова у 1907 році. Відвідувала приватну гімназію ім. Словацького. Навчалась у Львівській художньо-промисловій школі на відділі декоративної скульптури (19151918). Вступила до Краківської академії мистецтв, де навчалась скульптури у Константина Лащки (19191921). Академію не закінчила. Працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича (1910-ті1920-ті)[1]. Відкрила власну майстерню у будинку № 25 на вулиці Курковій (нині вул. Лисенка) у Львові. 1936 року одружилася зі скульптором Фридериком Тотом (пол. Fryderyk Toth). Після шлюбу перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів 4 (нинішня назва — вул. Літня)[2]. Дебютувала у червні 1919 року на II Виставці «Союзу польських мисткинь». Працювала вчителькою у гімназії. У 19241939 роках працювала над численними замовленнями від Римо-католицької церкви. Внаслідок окупації Львова Радянським Союзом у 1939 році, монументальні проекти Марії Райхерт-Тот не було завершено. Від 1940 року працює на щойноствореній Львівській кераміко-скульптурній фабриці. 1941 року переїхала до Томашова Любельського. У 1946 році переїхала до Кракова. 20 травня 1983 року помер чоловік. 24 травня 1986 Яніна Райхерт-Тот подарувала 97 скульптур (власних і чоловіка) владі Нового Сонча. Твори зберігаються в ратуші міста і досі не експонуються. Померла 7 березня 1986 року у Кракові.

Перші відомі роботи з 1920-х років свідчать про захоплення модерністськими ідеями Бурделя. Цікавилась можливістю трансформації мотивів середньовічної скульптури, особливо періоду раннього ренесансу. Під час подорожі Італією і Францією особливо зацікавилась скульптурами катедри у Страсбурзі. Певний час підпадала впливові Пікассо, Ліпшиця і Бранкузі — сліди кубістичних студій помітні в деяких роботах. Після чергового періоду інспірації (цього разу арт деко) нарешті створила власний стиль, що прямував до тектонічності, конструкції і ритму. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової скульптури, займалась дрібною пластикою. Вплив творчості Райхерт-Тот відчутний у творах Зофії Дзелінської-Балтарович і Ядвіґи Городиської.

Декоративна голова (маскарон) на фасаді Лабораторного корпусу Механічного факультету Львівської політехніки (вулиця К. Устияновича)

Роботи

Примітки

  1. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 180. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  2. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 258.
  3. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 256.
  4. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — S. 173. — ISBN 83-89273-17-9.
  5. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 251.
  6. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 257.
  7. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 265.
  8. Tworkowski S. Konkurs na pomnik generała Orlicz-Dreszera w Oksywiu // Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 10. — S. 361. (пол.)
  9. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 254.
  10. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 293.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.