Мото Гран-Прі Німеччини

Історія Гран-Прі Німеччини у MotoGP дещо відрізняється від історій таких історичних треків, як TT Assen, Le Mans і Брно, хоча спочатку, як і ці траси, було «трофічним», тобто створене на базі доріг загального користування, які перекривалися на дні перегонів. Частина старої дороги, яка входила у майже 9-кілометрове коло, можна спостерігати і зараз: вона проходить навколо діючого автодрому і з'єднує Оберлунгвіц з Гоенштейномом і Санкт-Егідієном.

Особливість гонок у Саксонії полягала ще й у тому, що вони проходили на території соціалістичної країни - НДР: перше Гран-Прі Східної Німеччини, офіційно включене в календар чемпіонату світу, відбулося в 1961 році. Історія гонок Гран-Прі по дорогах загального користування тривала до 1972-го, коли мотоцикли стали настільки швидкими, що заїзди по погано підготовленим для таких швидкостей магістралях перестали бути безпечними, і FIM наклала вето. На 25 років Східна Німеччина втратила «своє» Гран-Прі, яке перемістилося в Хоккенхайм і Нюрбург, тому що керівництво НДР не знайшло аргументів для будівництва настільки серйозної і дорогої споруди. Але, завдяки неймовірній популярності саксонського етапу, його історія не перервався.

Гран-Прі Німеччини завжди було одним з найбільш відвідуваних, кількість глядачів у Саксонії в 70-х доходило до 300 000 чоловік і навіть більше. Зокрема, змагання дебютного, 1952-го сезону, відвідало 400 000 глядачів.[1] Це спонукало регіональну владу за підтримки уряду вже об'єднаної Німеччини вишукати кошти для будівництва повноцінного автодрому.

Загалом за період 1952-1990 років Гран-Прі Німеччини відбувалось на чотирьох різних трасах: Солітуд, Шоттен, Нюрбургринг та Гоккенгайм[2].

Нинішній «Заксенринг» був збудований у 1992-1995 роках. Автодром «ADAC Sachsen», що став базою Національного Авто-мото клубу (ADAC), первинна довжина кола якого становила 3 508 метрів, з'явився на одній з коротких секцій тієї самої старої дороги в Гоенштайн-Ернстталь, де колись ревли мотори гран-прійних мотоциклів. На обмеженому просторі вдалося зробити суворий, по-справжньому спортивний гоночний трек, неймовірно вимогливий до фізичних і вольових якостей пілотів, а також їхньої техніки.

Всього в історії нового автодрому було дві реконструкції, в 2001 і 2003 роках, в результаті чого довжина треку збільшилася до 3 671 м. Генеральну реконструкцію 2001 проводив Герман Тільке. Ательє Тільке змінило дизайн і профіль полотна, повністю переклало подушку, що дозволило зробити трасу дуже швидкою. Також реконструкція торкнулася паддоку і трибун, так що загальна місткість автодрому збільшилася до 152 000 місць. Але відвідуваність Гран-Прі Німеччини у 2000-них вражала завжди: у 2010 році - 210 000, у 2011 - 220 000 і близько 230 000 у 2012-у (за вікенд). Це на третину більше, ніж на Гран-Прі Італії і Чехії в ті ж роки.[3]

Найуспішнішим мотоциклом 4-тактної ери MotoGP, що стартувала в 2002 році, є Honda. Гонщики HRC дев'ять разів перемагали на «Заксенринзі», на рахунку пілотів Yamaha 3 перемоги, одна за Ducati. Марк Маркес є найуспішнішим гонщиком етапу у Німеччині, йому вдалося виграти 4 гонки в «королівському» класі, до того взявши 2 перемоги в 250сс та 1 в 125сс.

Honda є абсолютним домінатором в Німеччині в класі MotoGP протягом останніх семи сезонів.

Німецькі гонщики за останні 20 років на подіумі з'являлися нечасто. Всього вони взяли сіи призів. Ральф Вальдман став третім в 1999 у гонці класу 250сс, Стіві Йенкер був третім у 125сс 2002-го, Штефан Брадль фінішував другим у 125сс в 2008-у і виграв гонку Moto2 в 2011, Сандро Кортезі став третім у 125сс в 2010-у і виграв першу гонку Moto3 в Німеччині, ставши також першим німецьким гонщиком, який виграв Гран-Прі з того моменту, як національний етап повернувся в «Заксенринг»; нарешті, Йонас Фольгер став другим в гонці класу Moto2 в сезоні 2016.

На рахунку Гран-Прі Німеччини є один рекорд всіх часів: найближчий фініш TOP-4 в класі MotoGP - першу четвірку на фініші розділили всього 0,307 секунди.[3]

Сезон	Трек	Moto3	Moto2	MotoGP	Звіт
2016	Заксенринг	Хайрул Ідхам Паві	Йоан Зарко	Марк Маркес	Звіт
2015	Заксенринг	Данні Кент	Ксав'є Сімеон	Марк Маркес	Звіт
2014	Заксенринг	Джек Міллер	Домінік Аегертер	Марк Маркес	Звіт
2013	Заксенринг	Алекс Рінс	Хорді Торрес	Марк Маркес	Звіт
2012	Заксенринг	Сандро Кортезі	Марк Маркес	Дані Педроса	Звіт
Сезон	Трек	125cc	Moto2	MotoGP	Звіт
2011	Заксенринг	Гектор Фаубель	Марк Маркес	Дані Педроса	Звіт
2010	Заксенринг	Марк Маркес	Тоні Еліас	Дані Педроса	Звіт
Сезон	Трек	125cc	250cc	MotoGP	Звіт
2009	Заксенринг	Хуліан Сімон	Марко Сімончеллі	Валентіно Россі	Звіт
2008	Заксенринг	Майк Ді Меліо	Марко Сімончеллі	Кейсі Стоунер	Звіт
2007	Заксенринг	Габор Талмаші	Хіросі Аояма	Дані Педроса	Звіт
2006	Заксенринг	Маттіа Пасіні	Юкі Такахаші	Валентіно Россі	Звіт
2005	Заксенринг	Міка Калліо	Дані Педроса	Валентіно Россі	Звіт
2004	Заксенринг	Роберто Локателлі	Дані Педроса	Макс Б'яджі	Звіт
2003	Заксенринг	Стефано Перуджині	Роберто Ролфо	Сете Жібернау	Звіт
2002	Заксенринг	Арно Вінсен	Марко Меландрі	Валентіно Россі	Звіт
Сезон	Трек	125сс	250сс	500сс	Звіт
2001	Заксенринг	Сімоне Санна	Марко Меландрі	Макс Б'яджі	Звіт
2000	Заксенринг	Йоучі Уї	Олів'є Жаке	Алекс Баррос	Звіт
1999	Заксенринг	Марко Меландрі	Валентіно Россі	Кенні Робертс молодший	Звіт
1998	Заксенринг	Томомі Манако	Тетсуї Харада	Мік Дуейн	Звіт
1997	Нюрбургринг	Валентіно Россі	Тетсуї Харада	Мік Дуейн	Звіт
1996	Нюрбургринг	Масакі Токудоме	Ральф Вальдман	Лука Кадалора	Звіт
1995	Нюрбургринг	Харучіка Аокі	Макс Б'яджі	Дарил Біті	Звіт
1994	Гоккенгаймринг	Дірк Родіс	Лоріс Капіроссі	Мік Дуейн	Звіт
1993	Гоккенгаймринг	Дірк Родіс	Доріано Ромбоні	Дарил Біті	Звіт
1992	Гоккенгаймринг	Бруно Казанова	Пьєрфранческо Чілі	Мік Дуейн	Звіт
1991	Гоккенгаймринг	Ральф Вальдман	Гельмут Брадль	Кевін Швантс	Звіт

Примітка. Дані офіційного сайту MotoGP[4]